WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Гiпотетична реконструкцiя i принцип демаркацiї - Реферат

Гiпотетична реконструкцiя i принцип демаркацiї - Реферат

включаючи нас самих i наше пiзнання як частину свiту. Вся наука, я думаю, являє собою космологiю, i для мене значення фiлософiї, так само як i науки, полягає винятково в тому внеску, котрий вони вносять у космологiю" [2. -с.54].
Згiдно з позицiєю фальсифiкацiонiзма доба домiнування методологiї емпiризму - це час вузького натуралiзму, що претендував на опис неначебто дiйсно iснуючих кордонних лiнiй, структур, наукових операцiй. А для досягнення цих цiлей потрiбна лише одна методологiчна концепцiя, що дає адекватний опис, яку можна лише допрацьовувати та вдосконалювати, але їй не можна протиставити iншу концепцiю.
К.Поппер побудував власну методологiчну концепцiю, самоусвiдом-люючи себе послiдовником конвенцiоналiзму, але вiн оголосив, що йогоконцепцiя представляє собою кодекс методологiчних угод, якi виконують не лише дескриптивну (як це прийнято в класичному конвенцiалiзмi), але й нормативну функцiю. Якщо ж методологiчна концепцiя є кодексом угод, що виконують лише десприптивну функцiю, тодi можливою є нескiнченна кiлькiсть методологiчних концепцiй врештi решт, кожний може обирати свої "правила наукової гри".
Але пiсля "вiдкриття" П.Дюгемом наявностi фундаментального ме-тодологiчного значення знань iсторiї науки, якi можуть бути доведенi до рiвня методологiчного принципу вирiшення певних проблем розвитку фiзичних теорiй, домiнуванню емпiризму, як основи епiстемологiї, в методологiях науки прийшов кiнець.
I, нарештi, найiстотнiше. Визнавши завданням методологiї аналiз розвитку наукового знання, Поппер сам стимулював iнтерес до iсторiї науки. Саме з методологiчної концепцiї Поппера фiлософiя та методологiя науки починає свiй свiдомий поворот вiд логiки до iсторiї науки.
Логiчнi емпiристи пiклувались про верифiкацiю тверджень науки, тобто про їх обгрунтування при допомозi емпiричних даних. Вважалось, що такого обгрунтування можна досягнути або при допомозi виведення тверджень науки з емпiричних речень, або при допомозi їх iндуктивного обгрунтування. Однак, це виявилось неможливим, що доводило принципову обмеженiсть iндукцiї, сенсуалiзму та емпiризму. Наприклад, не можливо логiчними засобами спростувати, що для верифiкацiї загального речення "Всi дерева втрачають листя взимку" нам потрiбно оглянути мiльярди дерев, тодi як спростовується це речення всього навсього одним прикладом дерева, що зберегло листя посеред зими. Факт асиметрiї мiж пiдтвердженням та спростуванням загальних речень та критика iндукцiї як методу обгрунтування знання, що наявна у рiзних теоретикiв, привели Поппера до вiдмови вiд верифiкацiонiзму, до обгрунтування фальсифiкацiонiзму.
Однак, у Поппера були i власнi бiльш глибокi, фiлософськi пiдстави для того, аби зробити фальсифiкацiонiзм ядром своєї методологiї. Вiн приймає експлiкацiю положення про у об'єктивне iснування фiзичного свiту та визнає, що людське пiзнання прагне iстинного опису цього свiту. Вiн навiть готовий погодитись з тим, що людина може отримати iстинне знання про свiт. Проте Поппер вiдкидає iснування абсолютного критерiя iстиностi знання - критерiя, котрий дозволив би нам апрiорно видiлити iстину iз всiєї сукупностi наших переконань. Як i античнi скептики вiн вважає, що навiть випадково наткнувшись на iстину у своєму науковому пошуку, ми не можемо з впевненiстю сказати, що це iстина. Нi несуперечливiсть, анi пiдтверджуванiсть емпiричними даними не можуть слугувати остаточним критерiєм iстини, якщо мова йде про систему знання, яка щось розповiдає про дiйснiсть. Будь-яку фантазiю можна представити у несуперечливому виглядi, а хибнi вiрування нерiдко знаходять емпiричнi пiдтвердження. У своїх спробах зрозумiти свiт люди висувають гiпотези, створюють теорiї та формулюють закони, але вони нiколи не можуть з впевненiстю сказати, що iз створеного ними є абсолютно iстинним описом свiту.
Однак, з точки зору Поппера, хоча й неможливо встановити iстиннiсть людських переконань, є способи виявити їх хибнiсть. Не можна видiлити iстину в науковому пiзнаннi, але постiйно виявляючи та вiдкидаючи хибу, можна наблизитись до iстини. Це виправдовує наше прагнення до пiзнання та обмежує скептицизм.
"Проблему знаходження критерiя, котрий би дозволив нам провести розрiзнення мiж емпiричними науками, з одного боку, i математикою, логiкою, а також "метафiзичними" системами, - з iншого, я називаю, - говорить Поппер, - проблемою демаркацiї"[2. -с.55]. Саме ця проблема, за його власним визнанням, зацiкавила Поппера на самому початку його наукової дiяльностi. В той час широко розповсюдженою була та думка, що виходила ще вiд Бекона та Ньютона, згiдно якої наука вiдзначається використанням iндуктивного методу, який приписує починати iз спостережень, з констатацiй фактiв, а потiм сходить до узагальнень. Цю думку пiдтримували i логiчнi емпiристи, якi прийняли в якостi критерiя демаркацiї верифiкованiсть. Нагадаємо, що сам Поппер починав свою дослiдницьку дiяльнiсть у Вiднi - iсторичному центрi методологiї iндуктивiзму кiнця ХIХ - поч. ХХ ст.
Однак, К.Поппер вiдкинув iндукцiю та верифiкованiсть в якостi критерiя демаркацiї. Цi критерiї вбачають характерну рису науки в обгрунтованостi та достовiрностi, протиставляючи її особливостям не науки (наприклад, метафiзики ), яка недостовiрна та ненадiйна. У свою чергу, повна обгрунтованiсть та достовiрнiсть у науцi постають як недосяжнi iдеали, а можливiсть лише часткового пiдтвердження не може строго демаркувати науку вiд не науки: наприклад, вчення астрологiв про вплив зiрок на долi людей пiдтверджується величезним емпiричним матерiалом. Тому Поппер не хоче розглядати в якостi вiдзначальної особливостi науки обгрунтованiсть лише деяких її положень чи їх емпiричну пiдтверджуванiсть. Пiдтвердити можна все, що завгодно, але це ще не свiдчить про науковiсть. Тому, те позитивне, що деяке мiркування чи система мiркувань говорять про фiзичний свiт, проявляється не в пiдтверджуваностi їх досвiдом, а в тому, що досвiд може їх спростувати. Якщо система спростовується за допомогою досвiду, то вона дiйсно вступає у зiткнення з реальним станом речей. А це саме й свiдчить про те, що вона щось каже про свiт. Виходячи з таких мiркувань, в якостi критерiя демаркацiї має прийматися фальсифiкованiсть, тобто емпiрична спростовуванiсть:
Loading...

 
 

Цікаве