WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Питання смерті очима філософів і мислителів - Дипломна робота

Питання смерті очима філософів і мислителів - Дипломна робота

книзіавтор доступно викладає свій матеріал, з якого можна почерпнути багато цікавих думок. Гуревич порівнює дві культури, тобто в його книзі відбувається порівняння ставлення до смерті східної та західної культур. Гуревич розглядає тему смерті як таємницю людського буття. Автор порівнюючи західну та східну культури показує, що кожна з них виробляє певну систему цінностей, а також певний комплекс образів і символів, за допомогою яких забезпечується психологічна рівновага індивідів. Також він порівнює світові релігії і робить висновки, що межу між життям і смертю люди сприймають по-різному.
Цікавою і доступною є також книга Е.Морена, в якій він намагається довести, що смерть, як така, тривожила ще й найархаїчнішу людину. Морен описує розвиток певних елементів культур, і яке місце у них займала смерть. Також він описує похорони людини та всі ритуали, які з ними пов'язані. І саме у цих ритуалах, на думку Морена, Можна прослідкувати відношення первісної людини до смерті.
Цієї думки дотримувався і Ф.Ар'єс, який присвятив темі смерті багато своїх статей та книг. Я спиралася на його книгу "Людина перед лицем смерті". З однієї назви книги можна багато чого зрозуміти. Ар'єс описує як в кожному періоді, які він назвав по-своєму, людина відносилася до смерті. Тут можна провести паралель, тому що саме певний період він і називав за відношенням людини до смерті - "Смерть приручена", "Смерть своя", "Смерть далека і близька", "Смерть твоя", "Смерть перевернута".
Ця книга є дещо важкою для сприйняття, але в той же час, вона є досить цікавою, тому що Ар'єс використовує, як приклади, епізоди з відомих творів митців певної епохи. І саме за цими епізодами він відтворює ставлення до смерті, а також аналізує це ставлення з психологічної точки зору.
Погляд Фрола направлений на некрофільність сучасної культури, яку він вважає злоякісною формою психології людини. Аналізуючи книгу Фрола можна зробити висновки, що кожен другий в сучасній культурі - некрофіл. Але причиною цього Фром вважає як і саму людину, так і її оточення. З ним, в деякій мірі, можна погодитися, Аналізуючи події, які відбуваються в наш час.
Але це потім, а зараз розпочнемо з самих початків існування людини. І прослідкуємо , яке місце займала смерть в ту епоху.
Розділ І.
§1. Проблема смерті постає як фундаментальна ще на зорі людського існування. На це звертає особливу увагу сучасний французький антрополог, філософ Едгар Морен. На його думку, людина майже від початку свого існування починає створювати елементи культури. Ціль яких у пристосуванні до жахливого психологічного страху, пов'язаного зі смертю. Звернемося до думки Е.Морена детальніше.
Епоху великого мозку відкриває неандерталець - вже sapiens, - який пізніше поступився місцем сучасній людині, останньому і єдиному представникові роду людського на землі.
Найдавніші відомі нам гробниці належать неандертальцям. Вони свідчать про щось значно більше і зовсім інше, ніж просте закопування в землю, аби захистити живих від дії розкладу (з цією метою можна було б залишити труп десь подалік або кинути у воду). Померлого клали в позі ембріона (що свідчить у віру в його повторне народження), іноді його навіть клали на ложе з квітів, як показують сліди пилку, які збереглися в неандертальському похованні, виявленому в Іраку (що свідчить про наявність церемонії поховання); кістки іноді пофарбовані вохрою (звідси припущення про поховання після канібальського поїдання або повторне поховання після розкладу трупів), останки захищено камінням, а пізніш біля померлого почали залишати їжу і зброю (звідси припущення про віру в загробне життя покійного у вигляді привиду, який має тіло й ті самі потреби, що й у живих). Гіпотеза про наявність тут віри у відродження або в те, що померлі продовжують жити у подобі привида, є цілком слушною, бо йдеться про два фундаментальні вірування людства стосовно потойбічного світу, які, чи то у змішаному вигляді, чи то окремо, можна зустріти у відомих нам архаїчних суспільствах, до того ж вони становлять основу всіх наступних вірувань.
Як вважає Морен "Неандертальські поховання свідчать не тільки про вторгнення смерті в життя людини, а й про антропологічні модифікації, які зробили таке вторгнення можливим і спровокували його".(14;94)
Перш за все, безперечно, - це прогрес об'єктивного знання. Смерть не тільки визначається як факт, що визнається й тваринами (до того ж вже вміють "прикинутись мертвими", щоб обдурити ворога), вона не тільки відчувається як згуба, зникнення, непоправна втрата (це може відчувати і мавпа, і слон, і собака, і птах) і вона осягається ще й як перетворення, перехід із одного стану в інший.
Більше того, смерть, очевидно, вже уявляється хоч і не як "закон" природи, але як щось майже неминуче, примусове для всього живого.
У будь-якому разі, звернувши увагу як на саму присутність померлих, так і на наявність ідеї смерті поза її безпосередньою далістю, у неандертальців ми можемо відзначити наявність думки, не повністю затопленою тим, що безпосередньо відбувається перед очима, тобто ми виявляємо присутність часу у свідомості. Зв'язані між собою усвідомлення трансформації, усвідомлення примусової необхідності й усвідомлення часу вказують на появу у sapiens'a нового складнішого ступеня свідомих знань, їх нової якості.
Одночасно з реалістичним усвідомленням трансформації віра в те, що ця трансформація (нове народження чи життя "двійника"), показує, що у сприймання реальності втручаються витвори уяви, у сприймання світу втручається міф. Відтепер такі уявлення будуть водночас і виступати продуктами людської долі, і визначати її.
Тоді як гробниці сигналізують про наявність міфа і його силу, поховальні церемонії сповіщають про присутність і силу магії. "Справді, похорон, -як вважає Морен, -являє собою ритуал, який сприяє здійсненню переходу в інше життя належним чином, - тобто захищаючи живих від дратівної дії смерті (звідси, можливо, виникає і культ померлих) і від зв'язаного з нею розкладу (звідки, можливо, виникає жалоба, яка ізолює близьких від покійника) ".(14;101) Так у sapiens'a складається цілий міфологічний апарат, мобілізований, аби дати відсіч смерті.
Магія, ритуал і міф сакралізують правила організації суспільства і, тим самим, підсилюють владарювання чоловічого класу, даруючи йому виправдання трансуендентального характеру. Чоловічий клас, зрештою, затоплює ключові магічно-релігійні позиції, монополізуючи спілкування з духами, які лякають жінок і дітей. Щодо жінок, то вони не зовсім позбавлені магічної зброї: чоловіча влада мусить рахуватися з жіночим принципом родючості й поважати його - як в межах космічного, так і в межах соціально-антропологічного порядку; влада чоловіків контролює лише членів мисливства, війни, організації. Що ж стосується молоді, магічний контроль над нею значно більш всеосяжний; він здійснюється через ритуал ініціації. З допомогою ініціації клас дорослих чоловіків розчленовує на
Loading...

 
 

Цікаве