WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Що таке категорії моральної свідомості? - Реферат

Що таке категорії моральної свідомості? - Реферат


Реферат на тему:
Що таке категорії моральної свідомості?
Категорії - це такі основоположні поняття, які виступають водночас і відображенням найзагальніших властивостей дійсності, й актуальними формами діяльності свідомості, яка з даним аспектом дійсності має справу. Говорячи про категорії моральної свідомості, потрібно усвідомити, що вони - зовсім не якісь сухі абстракції, в них акумулюються реальні людські тривоги, радощі й страждання. Існування подібних категорій свідчить про певну буттєву вкоріненість людської свідомості, про її реальні витоки.
Так, категорія добра, яка розглядається як цінність і провідна ідея моральної свідомості, що безпосередньо виводить її до проблем буття, проблем морального упорядження світу, визначає разом з тим і фундаментальну внутрішню форму діяння самої цієї свідомості. Для того, щоб серйозно ставитися до своїх обов'язків, прагнути до реалізації добра, шукати можливість зробити свій внесок у розвиток позитивних начал зовнішнього буття, людина передусім має бути впевненою, що ці позитивні начала справді-таки існують, має бути переконаною у благості буття загалом; в іншому разі її життєве завдання могло б бути зведене до примітивного егоїстичного самоствердження. Добро повноцінне, коли людиною, що його творить, рухає не абстрактна ідея добра, не гола свідомість обов'язку, а живі почуття любові, жалю, симпатії, безкорислива радість спілкування. Адже мало тільки бажати добра - добра, як вони його розуміли, нерідко хотіли й найжорстокіші тирани, - мало і працювати задля його реалізації. Важливою є здатність добром робити добро - так вибудувати конфігурацію своєї дії, своїх учинків і стосунків, щоб за будь-якого позитивного ефекту вони завдавали щонайменше зла людям і довкіллю. Але щоб скласти повніше, детальніше уявлення про добро як фундаментальну категорію моральної свідомості потрібно врахувати й категоріальну специфіку його одвічного антагоніста - морального зла.
Моральне зло має місце тоді, коли негативні явища й процеси дійсності постають як наслідок свідомого волевизначення суб'єкта, коли за ними розкривається відповідний вольовий акт. Іншими словами, моральне зло - це зло, яке людина обирає, обирає тією чи іншою мірою, в силу тих або інших причин.
Добро і зло в певному розумінні передбачають одне одного: у світі, де неможливо було б грішити, де перед людиною не відкривався би специфічний вимір злої волі, можна було б говорити про що завгодно, тільки не про добро. Ще Гегель у "Філософії права" підкреслював "необхідність зла" як принципу суб'єктивної індивідуальності, котрий моральність має здолати, використавши всі можливості духовного розвитку. Така "необхідність зла" не означає, що потрібно його спеціального вигадувати, тягти звідкілясь у власне життя. Не слід турбуватися про те, що зла для когось не вистачить. Оскільки людина не є всемогутньою, для неї завжди залишатиметься відкритою царина морального вибору, один з полюсів якого буде позначений як зло. Потрібна тільки готовність мужньо й відкрито, не втрачаючи ні власної гідності, ні любові до ближніх, стрічати зло там, де воно вторгається в наше життя.
Не менше значення, ніж категорії добра і зла, має наступна пара категорій моральної свідомості - категорії сенсу життя і ставлення до смерті. Тільки про людину достеменно відомо, що вона здатна, по-перше, ставити собі питання про своє місце та призначення у світі й, по-друге в залежності від відповіді на це питання, обирати з-поміж можливих варіантів власний життєвий шлях. Традиційна філософська проблема сенсу людського життя, як і пов'язана з нею проблема ставлення до смерті, закладена в самій специфіці людського способу буття.
Пошуки сенсу власного існування - неодмінна духовна турбота кожної людської особистості. І, являючи собою істоту суспільну, людська особистість не може будувати своє життя, не враховуючи спрямованого на неї погляду "інших" - рівнопорядкових з нею людських суб'єктів. Вільно чи мимовільно, свідомо чи неусвідомлено кожен з нас прагне до того, щоб наше життя набувало осмисленості для наших партнерів по спілкуванню, - інакше ми не тільки залишимося самотніми, а й узагалі не зможемо реалізувати себе як особистість. Саме це спонукає морально розвинуту особистість знову й знову шукати і знаходити, творити і відкривати наново сенс власного буття.
Та навіть за наймудрішого способу життя, реальної безмежності посування вперед нам у нашому індивідуальному бутті не дано. Адже буття кожного з нас має початок і кінець; кожен так чи інакше пам'ятає про неминучість власної смерті й, здебільшого, має гіркий досвід переживання смерті інших, близьких йому людей - друзів, рідних, коханих. Уже це одне здатне спонукати до роздумів про те, в чому сенс нашої, такої нетривалої, присутності на цьому світі. Тому потрібно дбати про осмисленість нашого життя, вносячи у нього ті чи інші цінності, але насамперед його, це життя, потрібно витримати, не загубити, не дати йому вислизнути в безодню небуття.
Категорія обов'язку фіксує набуття загальним уявленням про належне форми конкретної вимоги, зверненої до людського суб'єкта відповідно до його становища й ситуації, в якій він перебуває в даний момент. Іншими словами, вона позначає таке моральне усвідомлення належного, за якого здійснення останнього постає перед особою як її нагальне практичне завдання. Ще інакше: ми повинні відчувати свою суб'єктивну причетність до реалізації цього належного, усвідомлювати, що без власних наших цілеспрямованих зусиль воно, можливо, ніколи й не буде здійснене. Важливо відрізняти осмислення в категорії обов'язку різноманітних суспільних, професійних і т.п. вимог до людини від того, що становить невід'ємний зміст морального обов'язку як такого. Трапляється, що між морально санкціонованими суспільними вимогами до особистості та її власне моральним обов'язком визрівають суперечності, конфлікти, розв'язати які може лише сама ж дана особистість як відповідальний суб'єкт морального вибору й рішення.
Категорія відповідальності тісно пов'язана з уявленням про свободу людину. Не маючи свободи, людська особистість не була б у змозі відповідати за свої вчинки: вони поставили б або як вираження якоїсь чужої волі, провідником і знаряддям якої виявилася дана особа, або ж як результат сліпого випадку, прояв байдужої гри природних сил. Серед чинників, які потрібно враховувати при розгляді проблем, пов'язаних з моральною відповідальністю, - повнота обізнаності з реальними обставинами даного поведінкового акту, можливість їхнього адекватного усвідомлення, внутрішній стан суб'єкта, його здатність до відповідної дії, ймовірність бажаних і небажаних результатів останньої, актуальність варіантів поведінки тощо. Моральна відповідальність є невіддільною від гідності, осмисленості й індивідуальної неповторності людського буття. Тож виявляючи здатність по-справжньому відповідально ставитися до своїх моральних проблем, особистість засвідчує тим самим і свою причетність до перелічених духовних якостейбуття людини - його гідності, осмисленості, індивідуальної неповторності. Своєрідне смислове поле, в якому нагромаджується потенціал моральної відповідальності, має два виміри, дві вісі координат, що визначаються тим, за що відповідає людина - і перед ким вона відповідає. Перш за все людина відповідає перед собою, тобто головним суддею для моральної людини є її власне сумління, адже страх перед зовнішнім покаранням не може бути джерелом моральної поведінки. Щодо другої вісі координат слід відмітити, що в сьогоднішній час кожна людина справді мусить і здатна взяти на себе відповідальність за свої вчинки, зокрема, за виживання свого роду й за продовження життя на планеті Земля, - адже її технічний і науковий потенціал став чинником справді планетарного масштабу, й від того, як його буде скеровано, залежить подальша доля цивілізації й життя.
Справедливість фіксує саме той належний порядок людського співжиття, належний стан справ загалом, який і має бути встановлений унаслідок відповідального виконання людьми свого обов'язку. На відміну від вищезгаданих категорій, ця категорія передбачає не просто оцінку того чи іншого єдиного явища (добро це чи зло тощо), а співвідношення кількох (двох або більше) моментів, між якими й належить установити етичну відповідність; так, справедливо, щоб гідному вчинкові відповідала заслужена винагорода, злочину - кара, правам - обов'язки й т.п. Стосовно до міжлюдських стосунків і суспільного життя загалом справедливість вимагає етично обґрунтованого розподілу благ між людьми. Видатний український філософ Г.Сковорода свого часу висловив глибоку ідею "нерівної рівності": всі люди рівні, але саме тому, що кожен має віднайти свій, властивий тільки йому спосіб скласти подяку за дари буття, реалізувати себе в саме для нього призначеній галузі. Така діалектика рівності і нерівності, уявлення про яку на сьогодні аж ніяк не застаріло, передбачає відповідне поєднання зрівняльних і більш тонких, вибіркових засад у загальному моральному ставленні до людини - тільки в такому поєднанні й реалізується справжня справедливість.
Ще одна категорія моральної свідомості - це щастя. Протягом усього розвитку світової етичної думки проблема щастя посідала в ній одне з центральних місць. За більш ніж дві тисячі років було висловлено безліч поглядів на природу людського щастя. Підсумовуючи їхні основні типи, сучасний польський філософ Вл. Татаркевич вказує на чотири визначальні підходи, відповідно до яких щастя постає, по-перше, як щось цілком об'єктивне - щаслива доля, успіх у якійсь справі, життєвий талан тощо, по-друге, як суто внутрішній, психологічний стан інтенсивної радості, захвату, блаженства, по-третє - у загальнофілософському своєму аспекті щастя найчастіше осмислюється як володіння вищими благами життя й по-четверте, воно виступає як суб'єктивна моральна реакція на володіння цими благами, що знаходить вияв у повному задоволенні від життя загалом. Все сказане засвідчує досить складну смислову структуру етичного поняття щастя. Адже розсудлива людина не може зовсім залишити поза увагою проблему досягнення щастя - для своїх ближніх, своєї родини, себе самого. Та й будь-яке цивілізоване суспільство має дбати, звичайно ж, не про насильне ощасливлення мас, але про те, щоб якомога більшою мірою забезпечити для своїх членів ті основні об'єктивні компоненти, які допомагають робити людське життя щасливим.
Loading...

 
 

Цікаве