WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Антропоцентризм чи екобіоцентризм - Реферат

Антропоцентризм чи екобіоцентризм - Реферат

вирішувати екологічні проблеми.
Наступна методологічна відмінність: наскільки далеко можна заходити в захисті дикої природи і живих істот. З погляду антропоцентризму, коли природа цінується невисоко, як ресурс, буде вважатись морально невиправданим відведення великих територій під заповідники, витрата величезних сум на порятунок рідкісних видів, не говорячи вже про радикальні природоохоронні акції, спрямовані на знищення чи псування власності, що калічить природу, на порушення закону в ім'я захисту природи і т.п.
Однак, згідно екобіоцентризму, коли дика природа і живі істоти прирівнюються по своїй цінності до людини, визнаються як суб'єкти, стає морально виправданим з метою їх захисту йти на самі радикальні міри.
Є ще один серйозний аргумент на користь екобіоцентризму.
Захищати слабкого, нічого натомість не одержуючи, просто через
100
справедливість, завжди вважалося шляхетною рисою людського характеру. Такі вчинки здавна високо цінувалися суспільством, а люди, що їх робили, мали багато послідовників. І навпаки, переслідувати в усьому свою користь - не найкраща людська якість.
Критика ідеї ноосфери
Основоположники учення про ноосферу (Е. Леруа, П- Тейяр де Шарден, B.I. Вернадський) вірили, що людський розум, перетворюючись в планетарну геологічну силу, приведе до більш досконалих форм буття. У деяких випадках ноосфера взагалі розглядалася як повне усунення зла, узагалі як благо. Люди, що стоять біла витоків цих ідей, поступово перетворилися в ікони, а їхні погляди довгий час не підлягали сумніву і стали свого роду теоретичним обґрунтуванням переоблаштування природи.
Так, відомий радянський географ і письменник І.М. Забєлін писав: "Усе, що зараз відбувається з людством, підводить його впритул до виконання дійсно тільки йому властивої і призначеної місії - до керування природними процесами спочатку на земній кулі, а потім і внавколосонячному просторі. Техносфера і ноосфера можуть бути, так би мовити, підведені під одну загальну категорію - вони важелі, за допомогою яких людство приступає до керування як своїм життям, так і природою земної кулі" (155).
Людство мало б іти за спеціальним шляхом "ноосферного розвитку", глобальною метою якого "є забезпечення благополуччя людини, підвищення рівня якості її життя, збереження фізичного і духовного здоров'я... Ноосферний розвиток у центр уваги ставить людину..." (158) Втім, сучасні епігони недалеко пішли від одного з основоположників навчання про ноосферу П. Тейяра де Щардена, що писав про те, що процеси еволюції стануть підпорядкованими людському керуванню, "природа підкориться ноосфері", і мовляв це буде досягнуто шляхом "технологічного керування природою". Будь-яка жива істота, як він думав, "стане штучною". Згідно ідеї про ноосферу, подальший розвиток природи мислиться як процес, що повинний бути підпорядкованим процесу розвитку людини.
Як ми бачимо, сутність ідеї про ноосферу - жорстко антропоцентрична. Ні про яку рівноправність співіснування з дикою
101
природою немає і мови, природою треба маніпулювати, її потрібно видозмінювати, скоряти заради "забезпечення благополуччя" тільки одного виду - людини. Таким чином, зусилля з заміни біосфери ноосферою стають формою насильства, тому що природні процеси переборюються технологічними засобами. Реально ноосфера приводить до техносфери.
Останнім часом ряд сучасних вітчизняних і закордонних авторів все частіше піддає учення про ноосферу критиці (Кутырев, 1990, 1994, 2001; Вінер, 1999; Левіт, 2000; Борейко, Морохин, 2001; Штильмарк, 2001). Так, популярний на пострадянському просторі американський історик природоохорони Д. Вінер назвав учення про ноосферу "утопічною і науково неспроможною ідеєю" (154). Відомий російський фахівець в області заповідної справи, д.б.н. Ф.Р- Штильмарк лише: "Сама по собі ідея ноосфери, ідея гармонійного злиття природи і суспільства, в основі своїй є глибоко релігійною і на сьогоднішній день утопічною" (157). З ним згоден і німецький філософ Г.С. Левіт, який заявив, що "концепцію переходу біосфери в ноосферу" не можна вважати науковою (151). Ще більш критично настроєний російський філософ В.А. Кутирьов: "Це учення із самого початку несло в собі елементи утопії... Зараз ноосфера в стадії інтенсивного втілення і за масштабами суперничає з "чистою" біосферою. З'явилась загроза існуванню природи як самостійної цілісності" (153).
З погляду екологічної етики учення про ноосферу неетичне, тому що воно не розглядає дику природу як ціль, як самостійну цінність, як суб'єкт, що має на існування таке ж право, як і людська цивілізація. Навпаки, природа - це всього лиш засіб для керування, контролю і скорення на благо людини. Однак, незрозуміле, хто дозволив людині взяти на себе роль Бога? Це - по-перше. По-друге, помилка B.I. Вернадського й інших авторів "ноосфери" у тім, що вони думали, що розум завжди веде тільки до позитивних змін. Однак, сам по собі "розум" може додуматися як до гарних, так і до поганих речей. Тому потрібні етичні обмежники, табу, про які основоположники ідеї про ноосферу нічого не сказали.
І ще один істотний момент. Наука, на яку покладаються ідеологи ноосфери і їхні епігони, не так вже безстороння, як багато хто думає. У нашій культурі існує найглибше переконання, настільки глибоке і прийняте на віру, що воно прийняло масштаби культурного міфу - це віра в те, що наука є вищим, кінцевим
102
авторитетом з питань знання й істини. Відповідно до цього "міфу про наукову об'єктивність", наші переконання, не перевірені і не оцінені наукою, залишаються: особистими, суб'єктивними, довільними, упередженими. Звичайно, дуже важливо не переоцінити цей пункт, наука дійсно має у своєму розпорядженні величезний потенціал, щоб допомагати нам вирішити багато проблем - однак вона не є тим чисто об'єктивним і безстороннім джерелом, яким багато хто її вважає. Ми повинні звертатись до науки за допомогою у вирішенні різних завдань тому, що вона є могутнім інструментом розуміння світу і управління ним. Однак, як і з будь-яким іншим інструментом, його застосування і корисність залежить від цілей і моральних цінностей того, хто користується ним. Розглядати ці цінності треба до того, як інструмент почнуть застосовувати.
Іншими словами, небезпека є не в самій "сфері розуму", а у відсутності етичних постулатів (у сучасної науці можна все, що цікаво), і
Loading...

 
 

Цікаве