WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Біологічна етика в системі практичної філософії - Реферат

Біологічна етика в системі практичної філософії - Реферат

екологією, медичною деонтологією та бурхливим розвитком біотехнологій. Складність біоетичного дискурсу, крім усього іншого, спричинюється необхідністю інтеграції й поєднання природничо-наукової та соціогуманітарної культури. Стосовно цього досить влучно висловився В.Хьосле: "Людина, що нічого не розуміє в хімії й біології, навряд чи може сьогодні сказати що-небудь суттєве стосовно нагальних конкретних етичних проблем навіть у разі, якщо вона оволоділа всією етичною традицією від Платона до Шеллера"8.
Понад те, саме на грунті новітніх біоетичних досліджень здійснюють продуктивні спроби подолати віковічну відчуженість між наукою та аксіологіјю, природничо-науковим аналізом і моральними принципами. Екологічна проблематика з органічними для неї уявленнями про цілісність, гармонію, взаємозалежність, усталеність є одвічно ціннісно навантаженою. "Виникає щось подібне до "побрання" екологічного опису та оцінки, які в чомусь переходять одне в інше, й тут більш за все бентежить і надихає в плані етики те, що "обов'язок" не стільки виводиться із "сущого", скільки виникає одночасно з останнім"9. Поверхове моралізаторство з приводу біоетичних проблем, що не спирається на знання предмета й далеке від поєднання природничо-наукових та гуманітарно-аксіологічних аспектів, є неефективним і викликає слушні нарікання. Зокрема, представники "глибинної екології" альтруїзм, мораль та добродійність вважають просто некоректними. Нам не потрібна мораль, щоб дихати. Просто слід розширити усвідомлення меж власного "Я" до екологічного. Тоді моралізування з приводу охорони довкілля видаватиметься тим самим, що вмовляння когось не рубати власну ногу10.
Крім усього іншого, біологічна етика стає важливим компонентом етико-духовних підвалин людської цивілізації. Її проблеми позначаються безпрецедентною складністю та неоднозначністю, вимагають від дослідників високого професіоналізму, розвиненого відчуття міри й такту, граничної вимогливості до себе та відповідальності. Як наголошено у "Всезагальній декларації про геном людини та про права людини", що була прийнята Генеральною конференцією ЮНЕСКО у листопаді 1997 р., відповідальність, що є невід'ємною частиною наукових працівників (у тому числі вимогливість, обережність, інтелектуальна чесність і неупередженість), як при проведенні наукових досліджень, так і при поданні та використанні їхніх результатів, має бути предметом особливої уваги, коли йдеться про дослідження, що стосується геному людини, з урахуванням їхніх етичних і соціальних наслідків. Особи, що приймають у державному й приватному секторах політичні рішення в науковій галузі, також несуть особливу відповідальність стосовно цього.
Якщо проаналізувати лише власне медико-біологічний зріз біоетики, то можна дійти висновку про те, що навіть у такому прикладному контексті вона підноситься до проблем загальнолюдського значення. Передусім йдеться про такі фундаментальні філософські категорії, як життя та смерть, дійсне та належне, природне та соціальне. Як повинна чинити пересічна людина, а особливо фахівець, щоб мати підставу вважати себе доброчесним у складних життєвих ситуаціях? Мораль, на відміну від права, не може спиратися на однозначні наукові положення й закони. Якщо в царині юриспруденції все регулюється законом та обов'язком неухильного слідування законодавчим приписам, то в сфері моралі людина може спиратися лише на власний моральний вибір і вимогливість до себе особисто.
Слід зауважити, що сучасна "цивілізована" людина звикла зважати на закони, а регулятивна функція моралі, власного сумління помітно переміщується на периферію свідомості. Звідси ? прагнення до створення якоїсь нормативної бази, спираючися на яку можна було б розв'язувати складні біоетичні проблеми. Зокрема, одним із основних постулатів Інституту людини Російської АН є вимога ставити гуманістичні цілі вище, ніж дослідницькі. На IV Всесвітньому конгресі з біоетики (Токіо, 1998 р.) були вироблени глобальні біоетичні постулати:
визнання автономії особистості, права людини самій розв'язувати всі питання, що стосуються її соми, психіки, емоційного статусу. Всі різновиди процедур повинні здійснюватися за умови поінформованої згоди особистості;
дотримуватися принципів справедливості ? рівного способу до суспільних благ. Насамперед це стосується медицини, охорони здоров'я та технологій, якщо вони використовують суспільні кошти, права платника податків на рівну частку необхідних для нормального життя засобів із суспільних фондів;
дотримуватися гіппократівського "не зашкодь";
розширювати зазначений принцип Гіппократа: "Не лише на зашкодь, а й сотвори благо"11.
Проти таких формулювань навряд чи хто заперечуватиме. Але в кожному практичному епізоді надзвичайно важко розвести гуманістичні інтереси та дослідницькі цілі. Постулати IV Всесвітнього конгресу взагалі видаються утопічними, як на сьогодні. Річ у тому, що біоетичну конкретику майже неможливо "втиснути" в певний біоетичний "кодекс". Заборони тут виявляють свою неефективність, особливо коли врахувати процес досить-таки специфічної комерціалізації медицини зокрема й науки загалом на наших теренах. Саме тому до розв'язання морально-етичних та деонтологічних проблем, скажімо, в конкретних колізіях евтаназії або трансплантації, попри всю їхню важливість та актуальність, слід поставитися обережно й зважено. Такого класу проблеми не розв'язують раз і назавжди. Біоетика стосовно цього ј радше не сферою нормативно-теоретичного знання, а логікою осмислення прецеденту. Індукція та дедукція тут теж не можуть бути ефективними, позаяк майже кожний прецедент біоетики відбувається в екстремальній ситуації.
Як зазначає директор Інституту білка Російської АН академік О.С.Спірін, новітні біотехнології в найближчі десять років набудуть великого поширення й,можливо, визначатимуть обличчя цивілізації XXI ст. Відставання у цій галузі призведе до негативних результатів. Генна інженерія забезпечує появу нових ліків, антитіл, гормонів, харчових білків, унікальні технічні матеріали: надчутливі датчики (біосенсори), комп'ютерні мікросхеми та ін. Проте необхідно усвідомлювати, що, навчившися впливати на генетичний апарат навіть вищих тварин, ми переходимо певний рубіж дозволеного, не усвідомлюючи небезпечних наслідків цього переходу. В руках людини ? генного інженера, "в руках не так уже й досконалої в інтелектуальному відношенні істоти, з'явилися безмежні, велетенські можливості ? як у Господа Бога"12. Звідси з'являється враження (радше ілюзії) про необмежені можливості науково-технічного прогресу. Зокрема, "сучасна біологія, навчившися розшифровувати генний код та розташовувати гени в ДНК, гадає, що вона наближається до розуміння життя, хоча насправді вона має справу не з життям, а з шаблонами та структурами, які життя створює для власної реалізації в конечним чином визначених формах"13.
Тому бурхливий розвиток біотехнологій, що робить реальними такі феномени сьогодення, як вибір статі дитини, "діти з пробірки", заміна практично кожного органа людини шляхом трансплантації, виникнення істот, раніше не відомих природі, понад те, моделювання навіть таких людських якостей, як розумність і раціональність, створює враження тотальної незахищеності, "ампутації особистості". Спеціалісти переконані, що через 2 ? 4 роки буде повністю розшифрований геном людини, у зв'язку з чим називають майбутнє сторіччя "сторіччям біології". Але ж у такому разі відкриються необмежені можливості маніпулювання найглибиннішими процесами людської природи. Чи піде це безумовно грандіозне досягнення біологічної науки на користь людині? І чи зможе вона
Loading...

 
 

Цікаве