WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Пізнання як творчість. проблема істини (пошукова робота) - Реферат

Пізнання як творчість. проблема істини (пошукова робота) - Реферат

"ексцентрів", зуміли несуперечливо "прив'язати" негативні факти до геоцентричноїтеорії. Більше того, висунута вже в III ст. до н. е. Арістархом Самоським геліоцентрична концепція, хоч і набагато простіше узгоджувалася зі згадуваними негативними (щодо геоцентризму) фактами, рішуче була відкинута, оскільки суперечила теоретичній системі наук того періоду.
У своїй праці "Амальгест" Птоломей писав: "Якби Земля мала рух, спільний з усіма важкими тілами, то вочевидь внаслідок своєї маси випередила б ці тіла, залишила б усіх
456
тварин і рівною мірою інші важкі тіла без усякої підтримки в повітрі і, зрештою, скоро й сама випала б з неба. Такі висновки, до яких ми прийшли: безглуздіші й смішніші важко собі уявити" 1.
Щоб аргументовано спростувати міркування Птоломея,. необхідно використати поняття інерції, невідоме вченим того часу і чітко не сформульоване навіть у часи Коперника (це поняття чітко сформулювали лише Г. Галілей і І. Ньютон). Тому навіть у Коперника геліоцентризм багато в чому мав характер лише формальної теорії. Недаремно кардинал Р. Беллармін писав одному з послідовників Коперника: "Гадаю, що ви і сеньор Галілей вчинили б обережно, якби задовольнилися б здогадними висловлюваннями й. утрималися б від абсолютних; так чинив, як я завжди думав, і Коперник... І справді, якщо говорять, що припущення про рух Землі і нерухомість Сонця краще пояснює спостережувані явища, ніж гіпотеза епіциклів і ексцентрів, то це - прекрасне твердження і воно не містить у собі ніякої небезпеки, його цілком досить для математики" 2.
Геоцентрична теорія, як бачимо, незважаючи на існування фактів, що її "фальсифікували" ще до початку нашої ери, незважаючи на існування альтернативної їй геліоцентричної ідеї (з III ст. до н. е.), яка простіше пояснювала негативні факти, стійко "протрималася" 18 століть і тільки після цього поступилася місцем (та й то не одразу) ідеям нової астрономії, фундамент якої було закладено Коперником.
Проте такий "консерватизм" теорії цілком виправданий, адже історія науки знає багато випадків, коли поява фактів, що суперечили тій чи іншій теорії, аж ніяк не була свідченням її неістинності. Більше того, побудова "додаткових гіпотез", що "прив'язували" негативні факти до теорії, узгоджували їх з теорією, нерідко приводила до наукових відкриттів. Так було в уже згаданому випадку з аномаліями в русі Урана (останньої відомої на початок XIX ст. планети сонячної системи). Узгодження цих аномалій з законами небесної механіки, якій вони, мабуть, суперечили, не тільки зберегло теорію, але й привело до відкриття (суто теоретичним шляхом) нової планети - Нептуна. Цілком аналогічним шляхом була відкрита в 1930 p. остання відома на сьогодні планета сонячної системи Плутон.
Ще один випадок. Коли Д. І. Менделєєв сформулював свій знаменитий періодичний закон і склав на його основі
1 Цит. за: Гурев Г. Системы мира. М., 1950. С. 78.
2 Цит за: Кузнецов Б. Г. Эволюция картины мира. М., 1961. С. 122.
457
таблицю хімічних елементів, то виявилося, що розташовані в порядку зростання атомної ваги елементи таблиці далеко не скрізь відповідали вимогам періодичного закону. Впевнений у правильності відкритого ним закону, Менделєєв вніс у таблицю зміни, які узгоджували факти з вимогами закону (а не навпаки). Це порушило неперервність розташування елементів, у таблиці з'явилися "порожні місця". Менделєєв побудував логічну "модель", що пояснювала наявність "порожніх місць" існуванням ряду ще не відкритих хімічних елементів з цілком певними (Менделєєв точно назвав, з якими саме) властивостями. Згодом усі ці елементи і справді (більшість - ще за життя Менделєєва) були відкриті.
Характерна деталь: числове значення атомної ваги одного з цих елементів - галія - виявилося при його відкритті іншим, ніж передбачав Менделєєв. Останній написав листа авторові відкриття Лекоку де Буабодрану, в якому висловив упевненість, що таке розходження є результатом неточності досліду, а не неточності теорії. Повторений більш чітко дослід підтвердив правоту Менделєєва.
Подібні випадки мали місце і в інших галузях науки. Наприклад, здійснене теоретичним шляхом відкриття російським географом В. Ю. Візе острова в Північному Льодовитому океані. Згодом цей острів був справді відкритий однією з полярних експедицій і названий островом Візе. Такий, здійснюваний суто теоретичними (логічними) засобами метод виявлення й пояснення фактів звичайно називають науковим передбаченням.
Межі передбачення. Проте історія науки знає безліч випадків протилежного порядку, коли безсуперечне "прив'язування" до теорії фактів, що їй суперечили, не виправдовувалося наступним рухом теорії, внаслідок чого теорія виявлялася не істиною, а заблудженням, як це сталося з геоцентричною теорією.
Чому ж так по-різному складається доля "логічних моделей", що будуються для пояснення ("прив'язування" до теорії) нових фактів? Конструювання подібного роду "логічних моделей" має на меті отримання нового знання. Подальша доля цих моделей вочевидь залежить не від їх логічної будови (логічна "модель" Птоломея і логічна "модель" Адамса і Левер'є з точки зору їх логічної коректності бездоганні), а від самих об'єктів, що ними "моделюються".
Звичайно, і аномалії в русі Урана, і аномалії руху небесних тіл в геоцентричній теорії були новими фактами щодо (відповідно) небесної механіки й геоцентричної теорії.
458
Проте ці факти були новими по-різному. Перший свідчив про існування нового елемента в наявній системі знання (хоча Нептун і був новою планетою, але як планета він нічим принципово не відрізнявся від уже відомих планет сонячної системи), другий, як виявилося згодом, свідчив про існування такого нового, яке виходило за межі наявної системи знання. Таким чином, характер наукового передбачення має такі логічні моделі, які відкривають нові елементи тієї сфери дійсності, основні закономірності якої вже зафіксовані існуючою системою теоретичного знання. Логічні ж моделі, які прагнуть пояснити факти, що лежать за межами фіксованої даною теорією сфери дійсності, неминуче виявляються заблудженням. Вони безпідставно поширюють чинність певних положень за межі їх об'єктивної істинності.
Слід зазначити, що плідність тієї або іншої логічної моделі виявляється вже після ЇЇ конструювання (часто - набагато пізніше). То чи можливе взагалі визначення такої плідності чи безплідності в момент конструювання моделі? Чи можливо наперед (теоретично) визначити належність модельованого об'єкта до наявної системи теоретичного знання або його приналежність до іншої, якісно відмінної системи теоретичного знання?
Об'єкт, що належить новій (ще невідомій в її закономірностях) сфері реальності, виявляється принципово непояснимим наукою даного історичного періоду тому, що його структура і сам спосіб буття підпорядковані закономірностям, котрі якісно відрізняються від закономірностей, уже відомих науці. Тому при спробі зіставити їх (структуру і спосіб буття) з відомими
Loading...

 
 

Цікаве