WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Пізнання як творчість. проблема істини (пошукова робота) - Реферат

Пізнання як творчість. проблема істини (пошукова робота) - Реферат

матеріальної культури(будівлі, знаряддя праці, предмети побуту тощо, які також є своєрідним "текстом"). Однак їх треба правильно витлумачити. Зміст понять минулого й аналогічних понять сучасності далеко не ідентичний. На-
447
віть близькі покоління - батьки і діти, наприклад, часто по-різному тлумачать одні й ті ж поняття й принципи. Отже, великого значення для адекватного знання про минуле набувають такі, по суті, мовні проблеми, як "розуміння" і "тлумачення". Саме філософське дослідження цих проблем становить головний зміст герменевтики.
Аналогічні оцінки можна дати й іншим аспектам питання про мовну реальність, які розробляються названими мислителями і школами.
Об'єктивні і суб'єктивні характеристики істини. З характеристики пізнавального процесу як відображення навколишньої реальності випливає характеристика істини як правильного, адекватного її відображення. Якщо ж з якихось причин адекватність відображення порушується, деформується, результат пізнання набуває протилежного характеру - заблудження. Однак, як уже зазначалося, наше відображення ніколи не є дзеркальною копією реального світу, а якщо між реальним предметом і його пізнавальним образом не існує такої абсолютної ("дзеркальної") подібності, то виникає питання про критерії розрізнення між правильним і деформованим відображенням, між істиною і заблудженням.
Старий матеріалізм свідченням істинності знання вважав найбільш повну міру його об'єктивності. Для того, щоб досягти високої міри об'єктивності відображення, з його змісту прагнули максимальною мірою вилучити суб'єктивні моменти, під якими розумілося все те у змісті відображення, що має своїм джерелом пізнаючого суб'єкта. Якоюсь мірою подібний захід мав певний сенс, адже той чи інший емоційний стан, індивідуальні особливості будови органів чуття, вплив на результати відображення лабораторних приладів і установок тощо здатні справляти негативний вплив на результати пізнання.
Проте абсолютне протиставлення об'єктивному суб'єктивного як виключно "руйнівного" відносно адекватності відображення чинника є принципово неправильним. Адже за своєю природою суб'єктивне в пізнанні-це не тільки (і не стільки) "перешкоди" і "деформації", що їх спричиняє суб'єкт у процесі пізнання (до речі, об'єкт не меншою мірою здатний на аналогічний "спотворюючий" адекватність відображення вплив), оскільки сама основа пізнавального процесу - практика.
Об'єктивність істини, безперечно, є однією з найістотніших її характеристик. Однак об'єктивність істини не означає її "загальнозначущості", згоди всіх чи, принаймні, більшості людей відносно того чи іншого твердження. На-
448
приклад, у стародавні часи всі люди були згодні з твердженням про пласку форму земної поверхні, але ця "згода" аж ніяк не означала об'єктивної істинності такого твердження.
Об'єктивність істини правильніше тлумачити як незалежність змісту нашого знання від людей і людства в цілому. Зауважимо, "незалежність змісту знання", а не самого знання (тобто істини, оскільки вона і є знанням) від людини. Тим-то неможливо відділяти об'єктивний зміст істинності знання від неминуче суб'єктивного способу його існування. На всіх етапах свого історичного існування людське знання виступало діалектичною єдністю об'єктивного і суб'єктивного, єдністю, в якій вони настільки тісно взаємодіяли і взаємопроникали, що ні про яку "глуху стіну" між ними, тим більше про якесь "протистояння" не може бути й мови.
Відомий французький психолог Анрі Валлон (1879- 1962) зазначав: "Інтелектуальний тип сучасної науки не є більше типом картезіанської науки. Якщо ж ми повернемося ще на кілька віків назад, тип знань зміниться ще глибше, до такої міри, що ми піддамося спокусі вважати, що тут йдеться більше не про знання, а про ілюзії, передсуди і в кінцевому рахунку про міфи" 1. Продовжуючи думку Валлона і враховуючи перспективи поступального розвитку науки, задумаємося: а чи не здасться з позиції науки далекого майбутнього і наше сучасне знання чимось таким, що нагадуватиме "ілюзії" чи "міфи"?
Точнішим, на наш погляд, буде виявлення тієї функції, яку здійснювали міфологічні (антропоморфні) уявлення про німф, русалок, стародавніх богів і т. п. Усі ці міфологічні образи виявляли себе не стільки як фантастичні уявлення про людиноподібних істот, що "управляли" навколишньою природою, скільки як своєрідні "категорії", за допомогою яких осмислювався й упорядковувався наявний пізнавальний матеріал.
На думку російського філософа Ю. М. Бородая, антропоморфізм був не просто теорією, а способом (схемою) уявлення. "Сучасна людина бачить у міфі,- писав Бородай,- лише продукт уяви. І інакше вона не може, як не може вона бачити і Місяць з людським носом. Але для первісної людини міф був далеко не продуктом вільної фантазії "художника". Первісна людина взагалі ще майже не відрізняла свою уяву від реального існування, саму себе (з усією своєю свідомістю) від природи в цілому. Міф для
1 Валлон А. От действия к мысли М, 1956 С. 121.
449
неї був цілісною, остаточною, єдино реально існуючою... дійсністю" 1.
Для сучасної людини міфологічні уявлення здаються просто заблудженнями, оскільки для неї в більшості випадків залишається невідомим зміст тих відношень, які виражали міфологічні образи. Так, аналізуючи факт, узятий з робіт відомого французького психолога і етнографа Люсьєна Леві-Брюля (1857-1939), про те, що люди з племені гуїчолів ототожнюють оленів і пір'я птахів, оленів і пшеницю і т. п., російський психолог О. М. Леонтьєв (1903) зауважує неприйнятність тлумачення цього факту самим Леві-Брюлем, який робив з нього "висновок" про принципову відмінність логіки первісної людини від логіки людини сучасної.
Заперечуючи Леві-Брюлю, О. М. Леонтьєв пише: "Зближення значень "олень" - "пшениця" є... вочевидь лише формою усвідомлення переносу їх смислу, тобто переносу практичних відношень колективу з оленя на пшеницю. Цей перенос, що відображає перехід від панівної ролі полювання і скотарства до панівної ролі вирощування рослин... і закріплюється ідеологічно..."2
Отже, навряд чи можна оцінювати міфологічні уявлення як "суцільне" заблудження. Слід, мабуть, говорити лише про менший обсяг знання первісної людини, про більш поверховий його характер порівняно з сучасним. Проте інколи твердять, що міфологічні образи, будучи своєрідною формою первісного знання, все ж не можуть йти ні в яке порівняння за ступенем об'єктивності з такими категоріями наукового мислення XVIII-XIX ст., як "маса", "енергія" та ін., оскільки в останніх менше суб'єктивності й тому вони істинніші від знань первісної людини. Спробуємо розібратися в цій ситуації.
Антропоморфізм створює уявлення про світ як про поле діяльності "людиноподібних" сил, які люблять і ненавидять, радіють і страждають. Наукове мислення XVIII- XIX ст. уявляє світ у "вигляді якогось величезного механізму, поведінку якого можна цілком точно описати, задавши положення всіх його частин у просторі й зміни положення
Loading...

 
 

Цікаве