WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Творчий пошук у розвитку сучасної філософії та методики її викладання - Реферат

Творчий пошук у розвитку сучасної філософії та методики її викладання - Реферат

задача кожної сторони всіляко сприяти удосконаленню людини. Потім захоплення лише позитивними аспектами науково-технічної революції спричинило орієнтацію вищої освіти в бік технократизації. Зрештою вища школа формувала переважно технократичне мислення. Це було однією з причин кризи класичної системи освіти, відгомони якої дотепер мають місце у твердженнях, що головне стратегічне завдання вищого навчального закладу полягає в підготовці фахівців високої кваліфікації. Ні й ще раз ні. Головною стратегічною задачею вищої школи тепер і в перспективі є підготовка особистості з багатим духовним світом, соціальною зрілістю та високим професіоналізмом за своїм фахом. Тільки на такій методологічній базіможе йти мова про вихід філософії з кризи і підвищенні її ролі в життєдіяльності людини, суспільства.
o Перехід на позиції нових теоретичних проривів на базі відмовлення від усього застарілого й глибокого аналізу нових реалій у розвитку сучасного природного та суспільного світів. Поглиблення самої проблематики філософії, виділення пріоритетних проблем, які необхідно вирішувати, насамперед, на теоретико-методологічному рівні. Фокус усіх філософських міркувань - проблема людини й гуманізму. Це зараз актуальніше, ніж проблема первинності або вторинності матерії, свідомості. Саме такий підхід обумовлений самою природою творчого пошуку, що вимагає знаходити й відбирати невідомі ще умови рішення наукових та інших проблем.
o Діалектичне використання "принципу відмовлення", заперечливої акції в розвитку філософії, її викладанні. Творчий розум завжди конструктивний і толерантно заперечливий. Не можна вважати ознакою творчого пошуку простий вихід за межі тієї чи іншої концепції, крутий злам і навіть "знищення" існуючої. Будь-яка філософська теорія зсередини зживає ті чи інші застарілі положення і тому задача викладача філософії - у процесі творчого пошуку проникнути в її сутність і на основі духовної напруги висловити авторське судження Діалектичне використання "принципу відмовлення" завжди породжує гострі дискусії з "вічних" філософських проблем. Це підтверджує нинішня дискусія з проблеми основного питання філософії. Деякі дослідники займають неоднозначні позиції, що можна тільки вітати. Одні з них пишуть про відсутність у філософії взагалі яких-небудь основних питань. Інші виходять з наявності, на їхню думку, чотирьох основних питань філософії: субстанціонального, гносеологічного, смисложиттєвого та методологічного. Треті вважають, що шляхи вирішення першої сторони основного питання філософії - про первинність матерії чи свідомості - є правильними лише в тих чи інших наближеннях. Кожне з висловлених суджень заслуговує на увагу і має право на існування. Позиція автора статті полягає в тому, що традиційне формулювання основного питання філософії має право на існування лише в онтологічному та гносеологічному аспектах. При соціологічному ж аспекті його розгляду співвідношення матерії та свідомості набуває іншого, паритетного, співвідношення. Це питання було сформульовано Ф. Енгельсом стосовно Нового часу, коли виникла необхідність здійснювати світоглядний вибір між матеріалізмом і ідеалізмом. Представники догматизованого марксизму "винесли" це питання за межі тієї епохи і поширили його зміст на весь наступний розвиток філософської думки.
o Необхідність творчого використання парадигмального критерію. У філософи не може бути однієї парадигми, для неї завжди характерний плюралізм напрямків, навчань і шкіл. А це означає, що студентам необхідно давати таку суму знань, що базується на реальному різноманітті філософських поглядів. Саме такий підхід орієнтує навчально-методичний та виховний процес на повагу до людської гідності студента, на сприйняття його не тільки як об'єкта навчання, а й як суб'єкта, що володіє власним світоглядом, духовною культурою, громадянською позицією. Інакше кажучи, настійна потреба сучасності - відмовлення від монополії на істину, активний перехід від монометодології до різноманітної методології, утвердження принципу інтегративного аналізу філософських шкіл, течій, напрямів. Не можна нав'язувати студенту ту чи іншу концепцію, тому що він має рівні права з викладачем у виборі конкретної системи цінностей та використання її у своєму повсякденному житті. Головне в тому, щоб свій вибір студент здійснював на основі глибоких знань, широкого інтелектуального кругозору та почуття громадянської відповідальності.
o Органічна єдність загальнолюдських і національних цінностей у викладанні вітчизняної та світової філософської думки. Філософія України відзначена печаткою самобутності, вона займає своє місце в розвитку європейської та світової філософії. У нинішніх умовах необхідно зберігати й усіляко збагачувати її досягнення з урахуванням національних, традицій та менталітету нашого народу. Професор В. Андрюшенко цілком резонно відзначає, що в наші дні є прагнення відкинути досвід, накопичений українськими вищими навчальними закладами в радянський і пострадянський періоди "...пропонуючи розпочати розбудову вищої освіти "від нульової позначки" й лише за європейським чи американськими зразками. Така позиція є спірною. Університетська освіта України була чи не найкращою в царській Росії та колишньому СРСР, визнаною в Європі й у світі". Водночас необхідний творчий діалог із філософами інших країн на основі рівноправності, співробітництва, наукових дискусій, обміну накопиченим досвідом у викладанні, взаємозбагачення досягнутим. Тільки на такій методологічній базі можливо сформувати поважне відношення студентів до досягнень філософської думки своєї країни та інших народів
o Активне використання принципу творчого переосмислення сталих категорій. Звісно ж категорії "буття", "матерія", "субстанція", "рух" та інші набили оскому, повторюються у викладацькій роботі з року в рік. Проте це "вічні" категорії, причому вони набули такого змісту не тому, що не можуть бути вирішені, а тому, що кожне нове покоління філософів змушено вирішувати їх на свій кшталт, з урахуванням накопиченого матеріалу і власних потреб. Без глибокого аналізу даних категорій говорити про розвиток філософської думки не можна.
Усе викладене вище дає моральне право стверджувати, що в Україні та інших пострадянських республіках розгорнувся активний творчий пошук шляхів і методів подолання кризового стану філософії. Етап драматизму, психологічного шоку серед науковців і викладачів вузів поступово йде в минуле. Нижча фаза кризи пройдена, зростає тенденція колективними зусиллями домогтися виходу філософської думки на якісно новий рівень розвитку і тим самим зайняти більш гідне місце в національній та світовій духовній культурі.
Loading...

 
 

Цікаве