WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Творчий пошук у розвитку сучасної філософії та методики її викладання - Реферат

Творчий пошук у розвитку сучасної філософії та методики її викладання - Реферат

філософія "зупинилася на наших очах завершенням екзистенціалізму та філософської герменевтики, оскудненням позитивізму та стратегічним крахом марксистського матеріалізму... нам потрібна всеохоплююча, цілісна філософська думка".
В умовах сучасного плюралізму кожна людина має право на особисту позицію в оцінці теперішнього стану вітчизняної тазарубіжної філософії. Проте важко погодитися із твердженням, що філософія зупинилась у своєму розвитку і названі течії вже не важливі для формування цілісної філософської думки. Сучасна криза філософії в нашій ті Інших пострадянських країнах не є кризою ідентичності, яка призводить до катастрофи, відходу в небуття. За своїм характером це - адаптація філософської думки до нових умов розвитку дійсності; подолання догматичності, надмірної ідеологізації; перехід до нового етапу свого розвитку. Інакше кажучи, це криза як елемент подальшого розвитку, як процес одужання від старих хвороб і вступ в якісно новий етап свого розвитку.
Деідеологізація філософської освіти спричинила деякі негативні явища. Одне з них - приниження або навіть відсутність системного підходу до викладання навчального матеріалу. Підручники з філософії, лекційні курси містять усі розділи типової програми. Вивчення їх студентами і є практична реалізація філософії як універсального виду знання. На жаль, нерідко в навчально-методичній літературі викладено лише підрозділи філософського знання. В одному випадку увагу студентів концентрують на проблемах онтології, в іншому - на проблемах гносеології та антропології. При цьому одночасно або дуже коротко, або зовсім не аналізуються інші важливі й потрібні для засвоєння цілісного філософського матеріалу проблеми. Унаслідок цього студентам пропонують фрагментарні філософські знання, що згубно відбивається на їхньому світогляді, його досконалості.
Відсутність цілісності, довільний відбір матеріалу призвів до виникнення "індивідуальної смаковщини", яка виявляється в різних формах. Російські дослідники резонно зауважують, що, поряд з позитивним у розвитку сучасної філософії, "...на повний зріст піднялась криклива, балакуча, позбавлена почуття відповідальності псевдо-філософія і розв'язна філософська публіцистика. Вона заповнила собою інтелектуальний простір, у тому числі філософську періодику. Розсудливість і розважливість у судженнях, відповідальність за думки зараз не шануються за професійну доброчинність На жаль, ця хвиля зачепила і сучасну вищу школу".
Особливо в цьому плані "не пощастило" діалектиці, яку стали активно заперечувати, мотивуючи це тим, що в минулому вивчалася марксистська діалектика. Автори такого підходу або не розуміють, або не бажають знати, що діалектика - це важливе досягнення світової інтелектуальної культури, зобов'язане своєю розробкою не тільки і навіть не стільки К. Марксу, а багатьом попереднім мислителям, у першу чергу Г. Гегелю. Досвід вивчення студентами основних законів і категорій діалектики свідчить про набуття ними суттєвих знань у розумінні явищ економіка, політики, духовного життя суспільства, своєї майбутньої професійної діяльності. Крім того, вивчення генезису категорій та основних законів діалектики, конструктивний творчо-критичний аналіз і зіставлення їхнього трактування різними філософськими школами формують методологічну культуру студентів. Особливо успішно це відбувається тоді, коли діалектика характеризується в рамках різних теорій розвитку матеріального, духовного світу, людини, суспільства.
Деструктивно-оновлюючий підхід до розвитку сучасної філософії виявився також в оцінці марксистській філософії. Після розпаду Радянського Союзу і утворення суверенних держав виявилося чимало авторів навчальних посібників, монографій, викладачів гуманітарних дисциплін, які більшою або меншою мірою стали на шлях нігілістичного заперечення марксизму, його філософії. Виник "принцип маятника", тобто шугання від однієї крайності в іншу. Місце колишньої ортодоксальності, "партійного", "класового" підходу посіла ідеологізація іншого характеру, що негативно позначилося на розвитку філософії та її викладанні у нас і країнах ближнього зарубіжжя
Необхідний творчий пошук у самому процесі науково-критичного переосмислення марксизму, його філософії, а також формування нових поглядів на його ключові позиції та принципи. Важливо при цьому враховувати різні періоди наукової діяльності К. Маркса і Ф. Енгельса, що дозволить говорити про ранній, незрілий етап і марксизм, що сформувався. Кожному з них притаманні свої позитивні й негативні риси, геніальні здогадки й омани. У марксизмі, як у всякій теорії, є внутрішні протиріччя, тому що він формувався і розвивався на основі наукових даних і історичного досвіду XIX в. Через це його основоположники далеко не завжди могли пізнати й теоретично узагальнити те, що стало очевидним нині. Це неминуче накладало на філософію марксизму однобічність, одномірність, навіть утопічність тих чи інших ідей. Необхідно до того ж чітко розрізняти Марксові традиції й догматичний марксизм, політичні погляди й практичні дії його представників.
Останнім часом побачили світ солідні наукові праці, автори яких прагнуть дати об'єктивну оцінку багатьом ідеям марксизму, остаточно перебороти кон'юнктурне відношення до них, показати його ідейну еволюцію, досягнення й прорахунки, внесок в інтелектуальний розвиток людства. Наприклад, член-кореспондент Національної академії наук України М. Попович на запитання "Як ви оцінюєте праці засновника наукового комунізму?" відповів: "Це завершення визначеного етапу в розвитку європейської теорії капіталізму, що починається з Адама Сміта і проходить через XIX століття. Маркс, по суті, доводить її до логічного завершення. Його роботи, незважаючи на апеляції до якихось вершин діалектики, мають свої теоретичні межі, до речі, дуже вузькі. Вони виходять з передумов, схожих на прийняті в той час у механіці та фізиці. Але як би там не було, мова йде про серйозну наукову теорію, з якою необхідно рахуватися. Копати її ногами, часто навіть не знаючи, у чому суть, негідно інтелігентної людини".
На основі доброзичливого критичного аналізу традиційно-фундаменталістського й деструктивно-оновлюючого підходів до процесу розвитку сучасної філософії та методики її викладання доцільно виокремити найголовніші риси й особливості, властиві конструктивно-оновлюючому підходу.
o Творчий пошук місця і ролі філософії у формуванні та розвитку нової парадигми вищої освіти XXI ст. У 60 - 70-х pp. минулого сторіччя в нашому суспільстві проходила гостра і тому удвічі цікава дискусія щодо того, хто потрібніше суспільству? Фізики чи лірики? Учасники дискусії дійшли висновку, що необхідні ті та інші, що
Loading...

 
 

Цікаве