WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Ґендер і ЗМІ - Реферат

Ґендер і ЗМІ - Реферат

людей обох статей, зокрема, закріпленою законодавчо.
Запити аудиторії. Масмедії існують завдяки запитам та очікуванням публіки - реальним чи уявним. Щоб відповідати цим очікуванням, вони вочевидь повинні працювати відповідно до правила "Давати те, чого хоче аудиторія" та виражати те, на що насамперед орієнтована увага зверненої до них більшості.
Однак ця аудиторія різниться за соціальними, демографічними та етнічними ознаками; представники різних таких категорій, і в суб'єктивному, й у буквальному значеннях, живуть у різних соціальних світах та різних реальностях.
Специфіка діяльності масмедій, зорієнтованих на трансляцію панівних у певному суспільстві поглядів на визначений перелік проблем, визнаних як загальні, суспільно-важливі, може призвести до ігнорування конкретного типу інформаційних потреб аудиторії, пов'язаного з її соціо-статевими, етнічними, соціально-демографічними, освітніми й іншими ознаками.
Зокрема, ґендерні відмінності по-різному визначають життя людей: будь-яка життєва сфера обертається для кожної зі статей не однаково, їхні ролі відрізняються як у домашньому господарстві, так і в доступі до професій, участі в політиці та можливостях економічної діяльності. Різний досвід та цінності людей часто зумовлюються саме їх статевою належністю.
Відповідно, й до повідомлень і текстів масмедій глядач/глядачка підходить із власними "значеннєвими структурами", що кореняться в його чи її досвіді й ідеях.Різні ґендерні групи (так само, як і люди, що належать до різних субкультур, наявних у соціальному просторі) сприймають медійні повідомлення по-різному.
Кодування та декодування медійних текстів. Множинність змістів медійних текстів (їх полісемія) стає суттєвою характеристикою ЗМІ, що й робить їх популярними серед найширших соціальних верств, у різних соціальних ситуаціях та поміж людей із різними рамками розуміння, застосовними до одного того ж медійного змісту.
У медійному повідомленні формується різниця між змістом, закладеним у ньому (навіть коли це повідомлення опосередковане конвент-ційними, отже, впізнаваними жанрами, як-от "новини", "спорт", "поп-музика", "мильна опера", "детектив" тощо, не зважаючи на використання за-гальної для всіх мовної системи) та тим, що його "декодує" глядач або слухач.
Таке "декодування" повідомлень аудиторією спроможне набувати цілком відмінних, навіть зворотних, від передбачувані значень: різноманітність змістів і наявність "інтерпретаційних спільнот" приводять дослідників до висновку про першість аудиторії, споживача інформаційного повідомлення у визначенні його змісту.
Хоча комунікатор "кодує" повідомлення, зокрема й з певною ідеологічною метою, отримувач не обов'язково декодує його в незміненому вигляді. Споживачі інформації можуть опиратися і протистояти ідеологічним впливам, застосовуючи альтернативні чи опозиційні стратегії читання або перегляду, відповідно до власного досвіду й поглядів. Як стверджує Фіске, "[медійні] тексти - це продукти своїх читачів. [Телевізійна] програма стає текстом у момент читання, тобто коли її взаємодія з однією з її численних аудиторій активує які-небудь змісти/задоволення, які вона здатна викликати".
Так, телеглядач/телеглядачка завжди робить свій внесок вибудовування змісту такого тексту на основі власного життєвого досвіду.
Засоби масової інформації та засоби масової комунікації. Як стверджував, зокрема, М. Маклюен, масмедії змінюють не стільки установки, скільки зразки мислення та сприйняття світу: важливе не те, що повідомляють засоби масової комунікації, а те, як вони це роблять [5].
Він постулював особливу залученість споживачів медійної продукції до створення медійної реальності, а саме: "мозаїчність" сприйняття та особисту причетність. Скажімо, телеглядач глибше занурений у комунікативний процес, аніж споживачі друкованих або ж аудійних масмедій. Мозаїчність подаваної телебаченням інформації потребує ширшої залученості й більшої глядацької уваги. Глядач постійно змушений "збирати воєдино" в своїй свідомості картинку. Телебачення також породило телевізійний пульт і блукання каналами, що зробило ще очевиднішою участь користувача.
Загалом, на його думку, з розвитком технічних засобів зв'язку й прискорення збору та поширення інформації слухач та особливо глядач дедалі більше залучається до реконструкції та зведення воєдино подієвих "картинок" реальності медій. ЗМК просто-таки вимагають участі глядача в цьому комунікативному процесі, уже не дозволяючи йому відстороненого "погляду".
Ці процеси інтерактивного за своєю суттю спілкування зумовили переосмислення поняття засобів масової інформації (означення, в якому домінує процес одностороннього "інформування" масової аудиторії) як засобів масової комунікації.
Пізніше інтерактивність почали розглядати як основний принцип комунікативної організації в комп'ютерних медіях.
Як виявили пізніше теоретики масмедій, телебачення, радіо та преса як засоби комунікації не зовсім відповідають класичній формулі комунікативного акту, що її запропонував Р. Якобсон ("відправник" - "повідомлення" - "одержувач"). Для цих різновидів масмедій взагалі байдуже, чи їхнє повідомлення отримає бодай один адресат. Вони не тельки не вимагають відповіді, але й унеможливують її. Як полемічно стверджував Ж. Бодріяр, "характерною рисою масмедій є те, що вони анти комунікативні: якщо ми приймемо означення комунікації як обміну, як простору взаємозв`язку слова та відповіді, а отже, й відповідальності…" [1].
Інакше кажучи, стверджував він, коли ми визначаємо комунікацію як щось інакше, ніж просто передання-приймання інформації, то остання має бути оберненою за формою. Натомість вся сучасна архітектура масмедій полягає, на його думку, в тому, що "...вони є тим, що назавжди забороняє відповідь" що унеможливлює процес обміну (хіба що в формах симуляції відповіді, котрі самі інтегровані в процес передавання інформації, що однак нічого не змінює в односпрямованості комунікації) [1].
Все це давало підстави Ж. Бодріяру характеризувати традиційні масмедії як "мовлення без відповіді". Натомість для здійснення мережевої комунікації, на відміну від докомп'ютерних медій, необхідність відповіді є принциповою, оскільки комп'ютерні медії дозволяють стверджувати про передання повідомлення лише тоді, коли його отримають. У цьому сенсі лише комп'ютерні мережі можна повноправно називати засобами комунікації, що повністю визначено їхньою технологією.
Як відзначають дослідники, порушення монополії на мовлення, яку мають
Loading...

 
 

Цікаве