WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Проблема загальності естетичного почуття у естетиці Канта - Реферат

Проблема загальності естетичного почуття у естетиці Канта - Реферат

чуттєвістю.
Хоча "пристрасті душі" глибоко ціка-вили середньовічних мислителів, афективні реакції людини викликали недо-віру й осуд. Середньовічному підходові до почуттів притаманна суперечність, яка полягає ось у чому: оскільки тіло -"в'язниця душі", то пристрасті подібні до ланцюга, який приковує людину до тлінного світу, якщо людина не підко-рить їх одній пристрасті - вірі в Бога. "Службова" роль розуму стосовно віри, схвалення всіх зумовлених вірою пристрастей - найважливіший принцип середньовічного світорозуміння. Контроль розуму над пристрастями передбачаєть-ся, однак головною метою все-таки вва-жається підкорення пристрастей "істин-ній вірі".
Культура Відродження допомагала розкріпаченню складного світу людських пристрастей. Їй була притаманна ху-дожньо-естетична форма осмислення почуттів - захист пристрастей, апологія "свята почуттів", прориву до нової чут-тєвості, звільнення її від ідейних регламентацій середньовіччя.
Філософи ХVII ст. ставляться до при-страстей людини без лицемірства, але суворіше, ніж за Відродження. Центральним завданням вони вважають на-укове вивчення, дослідження почуттів, а також регулювання їх засобами розуму задля того, щоб зробити їх більш шляхетними на користь людині.
У філософських концепціях Нового часу (емпіризмі й раціоналізмі) розум і чуттєвість редукують один до одного. Раціоналісти розглядають чуттєвість як спрощений розум. Емпіристи розглядають розум як ускладнений досвід від-чуттів. Лише починаючи з Канта у філософії створюється певна структура, де розум та чуттєвість стають двома самостійними здібностями. Кант називає їх "двома стовбурами пізнання". Але фі-лософська позиція Канта дає змогу не лише зрозуміти самостійність цих двох сфер, а й більш точно розрізнити зміст у понятті "чуттєвого" і тим самим визначити естетику як самостійну науку.
У Канта термін "естетичне" використовується у значенні "чуттєве". Але ці поняття не зводяться в нього одне до одного. По-перше, Кант розрізняє емпі-ричні відчуття (чуттєве сприйняття, від-чуття) та естетичні почуття. По-друге, поняття "естетичного" у Канта володіє, на відміну від першого, предикатами всезагальності та необхідності. Проте в цих різних значеннях чуттєвого є й спільний момент, так що не випадково вони мають спільну назву: і емпірична чуттєвість, і естетичні почуття являють собою деякі модифікації стану суб'єкта.
Інтерес Канта до проблеми прекрасного зростав не з бажання подолати труд-нощі, які поставали у сфері естетики як філософії мистецтва, а швидше від бажання вирішити ряд проблем, що виникали в самій філософії, а саме проблему об'єднання її різних сфер - теоретичної та практичної. У першій сфері досвід об'єктивно визначається згідно з універ-сальними та постійними законами (цар-ство абсолютної необхідності наукового знання). У другій сфері досвід заснований на безумовному та абсолютному законові, який не залежить від жодних феноменальних відносин і має своїм законом не необхідність останніх, а свободу. Природний детермінізм як передумова наукового пізнання та свобода як передумова моральнісної діяльності є автономними сферами.
Але проголосивши цю основну прин-ципову відмінність, без якої затьмарюється дійсність науки та самостійна роль моральності, Кант мав би наголосити, що вона не може бути представлена як розмежування принципового характеру. Бо не лише теоретичний досвід закінчується у самому собі (більш того, його власний розвиток спрямовує нас до його власного обмеження - до сфери чистого розуму), а й акт чистого розуму, моральнісний закон потребує своєї влас-ної реалізації у сфері чуттєвого. Тому "повинні існувати засади єдності понадчуттєвого, які лежать у основі природи, з тим, що практично містить у собі поняття свободи"2.
Дослідження того, як можливо у філософії мислити таку основу єдності понадчуттєвого з тим, що містить у собі поняття свободи, - мислити не у теоретичних поняттях, а в особливій функції судження, і складає завдання "Критики здатності судження". Таким чином, Кант прийшов до естетики як філософ, окресливши важливі проблеми естетики й теорії мистецтва та запропонувавши їх рішення. Проблема філософії як системи приводить його до відкриття особливої сфери питань естетики. Естетика, що була задумана як ланцюжок між світом свободи та природи, перетворюється в Канта у спеціальну філософську науку.
Естетика Канта, з точки зору побудови системи, спирається на загальний фундамент критичної думки, бере свої проблеми та зміст із пошуків та аналізу сфери естетики у XVIII ст. ренесансна естетика розглядає мистецтво як об'єк-тивну дійсність культури. Потім відбуває-ться зміщення об'єкта естетичного розгляду. Залишивши сферу дослідження структури об'єктивності мистецтва, закономірності якої вона намагалася встановити виходячи із загальнораціоналістич-ної позиції, естетична думка звертається до аналізу суб'єктивної оцінки самого мистецтва, і ця оцінка виступає не як результат методичної критики відповідно з певними принципами, а як неопосередкований спонтанний акт духу. Так, Т. Любо "під впливом барочного мистецтва почне наголошувати на превалюючій ролі в мистецтві емотивного елемента і вважати збудження та напругу почуттів основною причиною, яка спонукає до висловлення естетичної оцінки"3. Остання залежить від "шостого почуття", яке нібито безпосередньо оцінює емоційну дію певного образу. Це почуття природне та притаманне всім людям, хоча його оцінки можуть змінюватися залежно від епохи, суспільства та змін в емоційному стані, тобто духовної конституції самих людей. Таким чином, виникає проблема смаку, тобто питання про те, як примирити притаманну останньому суб'єктивність з його претензією на всезагальність, від якого залежить можливість вироблення постійного критерію для оцінки мистецтва та обгрунтування всезагальності естетичного почуття.
Ляйбніц водночас зводить проблему смаку до відношення між чуттєвістю та розсудком. Чуттєвість, за Ляйбніцем, є туманне, смутне пізнання, яке розсудок покликаний пояснювати та впорядковувати. Чуттєве задоволення від прекрасного є тому безпосереднім відчуттям порядку, який може оцінити в усій повноті лише розсудок. Звідси йде тенденція визначати смак як здатність інтуїтивно відчувати прекрасне, як почуття, що не залежить від будь-яких утилітарних причин та яке стосується лише приємної зовнішньої форми.
А. Г. Баумгартен порушує проблему виявлення законів основної структури чуттєвості як такої. Краса, за Баумгартеном, є досконалістю, але доскона-лістю, яка зумовлена законами чуттєвос-ті. Хоча остання й належить до більш низького щаблю порівняно з раціональ-ним знанням, але володіє власною до-цільністю. Це не лише крок до визнання незалежності естетичної сфери від теоретичної, а й крок до переоцінки чут-тєвого та
Loading...

 
 

Цікаве