WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософські школи Давньої Індії - Реферат

Філософські школи Давньої Індії - Реферат

єдина первісна реальність санх'яїків. Пракриті активна, але позбавлена свідомості. Щоб виник світ з усією його складною організацією, має бути реальність, суть якої складає свідомість. Такою реальністю у філософії санкх'я є духовна свідомість (пуруша Я або Душа). Лише контакт свідомості духовного і матеріального - дійсна причина виникнення світу. Контакт (саньйога) має концептуальне значення в ученні санкх'я. Контакт не тільки початок процесу еволюції, але й необхідна умова перетворення матеріального (пракриті) в реальність руху і життя світу. Разом з тим контакт розкриває і відмінність матерії і душі.
Зіткнення душі і матерії, вчить санкх'я, порушує рівновагу гун, дає початок розвитку еволюції світу. Розгортання видимої різноманітності зовнішнього світу не є лише комбінацією сліпих механічних сил, а свідомий процес духовного (досвід пуруші). Матерія на всіх етапах еволюції, починаючи з великої єдності (Махат) і закінчуючи утворенням фізичних елементів, за санкх'єю, надає духу досвід -можливість насолоджуватися і страждати. Тим самим матерія служить кінцевій меті - припиненню усіх страждань, звільненню людини. Духовне (свідомість), будучи суб'єктом будь-якого досвіду, залишається трансцендентним відносно нього, тобто духовне (свідомість), вище за будь-яку активність і зміни. Змінюються лише матерія та її продукти: тіло, почуття, свідомість. Свідомість (духовне) - безкінечна всепроникаюча реальність, не зумовлена простором і часом суть духовного буття людини. Причина помилок, за санкх'єю, коріниться у хибному ототожненні реальності з активністю свідомості, в результаті чого Душа усвідомлюється як така, що мислить, відчуває, страждає. Саме помилкове розуміння суті Душі, стверджує санкх'я, основна причина прив'язаності Душі до світу -джерело страждань. Усунення страждань можливе лише на шляху набуття знання істинної природи духовного (свідомості), розуміючи його принципову відмінність від світу речей і духовного досвіду. Якщо усвідомлюється, що Я (Душа) не є духом, що народжується і помирає, то можливе звільнення від усіхнещасть і страждань. Дух, що досяг звільнення, більше не зазнає мінливості долі, як тіло і почуття, а спокійно існує у самому собі як безсторонній свідок драми життя. Так і матерія, виконавши свою місію, припиняє дальше розгортання. У "Санкх'я-кариці" говориться: відбувається подібне до того, як танцюристка після виступу перед глядачем припиняє танцювати і йде, так і матерія припиняє діяти і розгортати світ.
Психологічна спрямованість учення про буття (санкх'я) знайшла дальший розвиток у філософії йоги.
6. Філософія спасіння (йога Патанджалі)
Поняття йога має кілька значень: звільнення, спасіння, духовне єднання, поєднання індивідуальної та вищої душі. Таке розуміння йоги представлене, в основному, в Упанішадах і Бхагавадгітті. Філософська концепція йоги, систематизовано відображена в "Йога-сутрі Патанджалі", визначає йога як шлях, метод звільнення, що може статися за допомогою зосередження (самадхі), що розмежовує духовне (свідомість) і матерію (Пракриті). Система Патанджалі, що виникає, очевидно, у II ст. до н. е., складається з чотирьох частин: Самадхіпади (зосередження), Садханапади (способи здійснення йоги), Вібхутина-пади (досконалі здібності) і Кейвал'япади (абсолютне звільнення).
У сутрах Патанджалі знаходимо два визначення йоги. "Йога - це зосередження" (самадхі) і "йога - це припинення діяльності свідомості", що буквально означає утримання матерії думки (Читта) від полегшення (Бритті). Категорія Читта змістовно охоплює визначення свідомість як інтелект, свідомість, розум і трактується у філософії йоги як матерія свідомості. У визначенні Читти Патанджалі повністю спирається на онтологію санкх'ї: усі прояви активності свідомості зумовлені впливом гун - загальних властивостей речей, що лежать в основі матеріального і духовного життя. Різноманітне становище свідомості залежить від переважання тієї чи іншої гуни. У "Йога-сутрі" виділяють п'ять станів, у яких може перебувати свідомість. Свідомість може бути блукаючою, розпорошеною, неспокійною. Цей стан зумовлений гуною раджас (діяльне). Для нього характерна спонтанна спрямованість на зовнішні об'єкти і відсутність будь-якої стабільності. Переважання гуни тамас (пасивне) приводить свідомість до стану сновидінь - тупого, засліпленого, алогічного. Третій стан, зумовлений змішуванням гун, довільно спрямований, розкиданий, що шукає задоволень і уникає страждань. Один об'єкт сприймання змінюється іншим, свідомість не прагне остаточно зосередити увагу на чомусь одному. Наповнення свідомості гуною саттва (реальне) породжує четвертий стан - стан спрямованості в одну точку, зосередженість на одному об'єкті. І п'ятий стан - це припинення будь-якої діяльності свідомості. Свідомість припиняється на самій собі. Свідомість, говорять йоги, подібна до озера. Якщо кинути у воду камінь, вода реагує у формі хвиль (вритті - образ, вихор). Якщо вода в озері каламутна (тамас) або її поверхня вкрита хвилями (раджас), неможливо побачити дно. Лише коли хвилі зникають, вода прозора і спокійна (саттва), у такому стані можна побачити проблиск дна (пурушу). Так і зі свідомістю: коли спокійна і зосереджена, бачимо те, що складає власне природу. Така логіка припинення усіх модифікацій свідомості у йозі.
Припинення діяльності свідомості пов'язане з усуненням афектів, впливу яких зазнає свідомість. У філософії йоги дається аналіз різних афективних станів: повністю розгорнутого, ослабленого і дрімаючого. Загальна властивість афектів - здатність активізуватися за наявності відповідних об'єктів. Афект, що реалізується у чуттєвому об'єкті, називається повністю розгорнутим. Переривання афектів зумовлюється переключенням свідомості з одного об'єкта на інший, відповідно, культивування афектів призводить до їх пригнічення і утримання в ослабленому стані. І, нарешті, потенційний стан афектів: стан насіння - здатності плодоносити - називається у філософії йоги дрімаючим.
Мета дії, за Патанджалі, полягає в тому, щоб привести афекти до стану пропеченого насіння, тобто стану, в якому ослаблені афекти не здатні до самовідтворення. У тих, хто повністю звільнився від афектів, відсутня потенція карми (долі), що могла б виявитися у майбутньому народженні. Внаслідок згасання афектів, що вичерпали функцію, настає стан, який у йозі має назву хмари Дхарми. Про людей, які досягли такого стану, говорять, що перебувають в останньому тілі. Незнання, егоїзм, потяг, ворожнеча і жага життя - п'ять хибних афективних наповнювачів, що перебувають у постійному русі, посилюють функціонування гун і
Loading...

 
 

Цікаве