WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → 1. Вчення Платона про ідеї. 2. Діалектика Миколи Кузанського. 3. Натурфілософія Шеллінга. 4. Основні принципи метафізики Р.Декарта - Контрольна робота

1. Вчення Платона про ідеї. 2. Діалектика Миколи Кузанського. 3. Натурфілософія Шеллінга. 4. Основні принципи метафізики Р.Декарта - Контрольна робота

максимально узагальненою, граничне впорядкованою, досконалою та прекрасною. Розум і життя взагалі не розмежовуються Платоном, оскільки Розум теж є життя, але взяте в граничному узагальненні. Третьою іпостассю буття, за Платоном, Світова Душа, що виступає як начало, яке об'єднує світ ідей із світом речей. Душа відрізняється від Розуму і від тіл принципом саморухання, своєю безтілесністю і безсмертям, хоча й знаходить своє кінцеве існування саме в тілах. Світова Душа суміш ідей і речей, форми й матерії.
З'ясування структури ідеального світу дозволяє зрозуміти походження і структуру чуттєвого сприйняття фізичного космосу. Платон вважає, що порядок і міру вносить у світ Розум деміург, який із любові до Блага взяв за взірець світ ідей, зліпив як майстер із доступної сировини чуттєво сприйняти речі. Структурні компоненти появи світу є: модель (ідеальний світ), копія (фізичний світ), Творець, зодчий, який створює копії відповідно до моделі. Модельзразок вічна, вічний також Творець, але чуттєвий світ, продукт деміурга, народжений і тілесний, внаслідок чого із Хаосу породжується Космос, якому деміург надає досконалу форму сфери. Космос постає як досконала гармонійна істота, що є за своєю структурою божественний Розум, Світова Душа й світове тіло. Як же людина, за концепцією Платона, може залучитися до ідеального світу, сподіваючись досягнути бажаного Блага? Платон дуалістичне розглядає людину, протиставляючи в ній тіло й душу. Суть людини розумна душа, а тлінне тіло "темниця для душі". Завдяки розумній душі, перед людиною відкривається можливість наблизитися до світу вічних, довершених, справжніх ідей. Душа, за Платоном, має подібну до неї природу і тому може пізнати буття. Оскільки людські душі породжені деміургом разом із Світовою Душею, то мають початок, недоступний смерті, як недоступне їй все, що безпосередньо створено деміургом.
Пізнання світу ідей для людини є досить скрутним, адже передбачає обмеження тілесних задоволень. Поряд із розумною має і нерозумну частину душі, яка ділиться на афективну (емоційну, пристрасну) і чуттєвохтиву, тісно зв'язану з плотськими бажаннями. У діалозі "Федон" Платон зазначає, що в тому разі, коли душі вели спосіб життя, винятково зв'язаний з тілами, пристрастями, хтивістю й насолодою, то в момент смерті не можуть повністю відокремитися від тілесного. Тому такі душі блукають певний період, кружляючи навколо могил, подібно до привидів. Ті ж душі, які жили за законами доброчинності, втілюються в тілах гідних людей або симпатичних тварин. Платон прибічник ідеї метемпсихозу (переселення душ у різні живі істоти), що бере початок у ерфіків і піфагорійців. Кращі душі дістаються прихильникам мудрості й краси, музи й любові, а гірші потрапляють у тіла тиранів. Пізнання, за Платоном, виступає як спогад, пригадування первісного існування душі в світі ідей. У пам'яті людської душі, вважає Платон, ще з періоду її безтілесного занебесного існування немовби закладені ідеї Блага, Краси, Домірності, Справедливості та ін. Призначення людини пригадати те, що вже побачене (його душею), але виявилося забутим, витісненим чуттєвими, тілесними бажаннями. Томуто людина має шукати й пізнавати, тобто пригадати все істинне, досконале й прекрасне, до чого залучена її розумна душа. Пізнання - пригадування - виявляється і моральним очищенням. Збіг у самоосягненні, самопізнанні Істини, Добра й Краси приводить людину до досягнення Блага.
У повсякденному житті люди звичайно задовольняються такою формою чуттєвого пізнання, як думка, гадка , що займає проміжне становище між неуцтвом і науковим знанням. У свою чергу, чуттєве знання (гадку) Платон розподіляє на уявлення й на вірування, а наукове знання на математикогеометричне і власне філософське, тобто чисте споглядання ідей. Мистецтво, за Платоном, не тільки розкриває істину, але й приховує її. Риторика є відвертою фальсифікацією істини, що безсоромно використовують політики й демагоги. Лише філософія як безкорисливе й діалектичне прагнення до істини, як любов до мудрості, як алогічний і еротичний порив душі надає можливість їй пригадати все первісне буття серед мудрих і прекрасних богів. Платонівський Ерос сила, яка повертає душам їх давні крила і вабить у позанебесні далі, до Блага й Абсолюту. Тематика Еросу й любовна аналітика надає філософії Платона не тільки відомий шарм, але й насамперед дозволяє інтерпретувати вічну загадкову спрямованість людини до істини ДобраКраси.
2. Діалектика Миколи Кузанського
Основна гносеологічна ідея Кузанського антисхолостична по своїй суті і спирається на твердження, що логічний ряд, тобто зміст знання (docta), не досягає істини, а залишається в межах неведення.
"Розум, який не є істиною, ніколи не осягне істини".
"Той, хто хоче піднятись до Бога, повинен рухати вгору самого себе".
В області науки, знання завжди важливіше за незнання, але в області філософії завжди повинно бути зрозуміло, що найглибше знання не усуває незнання. "Знає посправжньому лише той, хто знає своє незнання". В цьому аспекті пізнаванність світу реалізується на фоні непізнаваності Бога.
До непізнаваного розумом Бога веде тільки містична теологія, яка, спираючись на інтуїцію, виходить за межі усякого розумового й розумного пізнання, в ту область, де "темрява є світло, незнання є знання".
Вчені усвідомили, що всі їхні теорії, що описують явища природи та її закони, є продуктом людської свідомості, а не властивістю самої реальності. Усе взаємопов'язано настільки, що пояснення одного вимагає розуміння всього іншого. Усі наукові теорії та моделі є лише наближення до істинного стану речей. Фундаментальні константи всесвіту можна констатувати, але не пояснити.
Сучасна фізика також вказує на неможливість описати явища та об'єкти мікросвіту окремо, а завжди у відношенні зі спостерігачем. На рівні сучасної фізики неможливо говорити про властивості об'єкту як такого - вони мають значення тільки в контексті взаємозв'язку об'єкту й спостерігача, де підхід останнього визначає й те, якою буде відповідь.
Принцип єдності.
У світі немає місця, яке було б більш важливим, ніж якесь інше місце - "Всесвіт є сфера, центр якої є скрізь, а меж немає ніде".
На його думку, у Всесвіті все знаходиться у русі, і в його різних частинах панують однакові закони. Рух універсальний, все переходить з одного стану в інший, все прагне до безмежності, і це прагнення по відношенню до людини перетворюється на нескінченний пошук, у процес сходження людини до Вічності.
Світ - це дзеркало Бога, який в усьому присутній у згорненому вигляді. Іншими словами, світ - це теофанія, почуттєво сприймане явище Бога, кожна річ у ньому унікальна й, одночасно взаємопов'язана з усім іншим. Кажучи сучасною мовою, ми зустрічаємось тут зі холистичними і голографічними уявленнями про світ. Згідно Кузанському, розуміння Всесвіту як подоби Бога, а плинного як відображення Вічності, дає можливість, через осягнення обмеженого світу, сходити до невидимого, до первісного початку.
Принципова єдність - одна з основних ідей сучасної фізики на рівні квантової механіки й термодинаміки відкритих систем. Складові частини матерії взаємопов'язані, споріднені і взаємозалежні, і їх потрібно розглядати як невід'ємні частини одного цілого. Світ не можна розкласти на незалежні одна від одної найдрібніші складові, як це робить класична фізика. Кожен об'єкт мікросвіту - це набір відношень, що зв'язують його зі зовнішнім світом.
Єдність протилежностей. Тотожність.
Згідно з Кузанським, протилежності й відмінності збігаються в Богові.
На допомогу розуму, неспроможному "зв'язати протиріччя", приходить розумінтуїція, здатна осягнути нескінченне.
"Нескінченність є поєднання протилежностей".
Принцип єдності протилежностей Кузанський розповсюджує і на світ
Loading...

 
 

Цікаве