WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Практична філософія сьогодення: предмет і перспективи - Реферат

Практична філософія сьогодення: предмет і перспективи - Реферат

здається, що мовою ми користуємось, але виявляється, що ми нею живемо, завдяки чому розуміємотрансльований мовою життєво значущий світ і те, що в ньому відбувається, принципово більше, ніж те, що ми в змозі висловлювати за допомогою мови. Точним і доречним звучить відомий вислів Вітгенштейна: "Мова виражає те, чого вона не виражає". Трансцендентальна прагматика означає не тільки користування мовою, а й людське існування, життя в мові з властивою йому спонтанністю.
Прагматика виявляє, згідно з Аппелем, енергію чи "енергею" (термін В. Гумбольдта) "об'єктивного духу"4. Це буде особливий шар практичного знання, "фронезісу", за Арістотелем, або ж "практичної свідомості" в термінах Маркса. Смислова насиченість і повнота цього тонкого шару трансцендентальної прагматики є такою, коли тут зникає дистанція між тим, що думають, вважають, маніфестують, проголошують тощо, і тим, як діють. Мислиме виявляє свою суть в інтенції, реальній спрямованості дії. Соціальну норму, імператив, як і мову, розуміють так, як вони реально самовизначаються в ситуації морального вчинку чи мовленнєвого, перформативного акту. Моральна, мовна, культурна норма існує не десь там, у теорії, в абстракції, вона варта тим, як її практично розуміють, як із нею поводяться. Тут практика, як сказав би Гайдеггер, має власне розуміння, власне бачення.
Хоча Шелер або Вітгенштейн, наприклад, були різними мислителями, але кожен з них дав поштовх до зрушень практичної філософії в зазначеному напрямку. Перший засумнівався в самодостатності етики імперативів, чистого морального законодавства, яке уникало емпіричних інтересів, вважаючи єдино достеменним інтелігібельний моральний інтерес. Міркування Шелера грунтувались на тому, що моральне законодавство в такому разі завжди допускатиме небезпечну розбіжність між тим, що чиниться і що маніфестується в нормах (законах), у ньому завжди буде місце для фарисейства. Постульовані Шелером цінності саме й значущі тим, що вони значущі, а отже, розкривають свою суть саме в моменті їх реалізації. Інтенціальна спрямованість на цінності повною мірою виявляється для діючої персони саме тут. Тим, як людина розуміє цінності в момент їх реалізації, якого характеру для неї набуває при цьому ієрархія цінностей, вона конституює, витворює і задає себе як особистість.
Зрештою Вітгенштейн відкриває аналогічний факт, хоча і в інших термінах, коли говорить про вплетеність мовних значень у життєві форми їх застосування, завдяки чому надзвичайної ваги набирають конкретні контексти розуміння цих значень. Як ми ставимося до правил, як керуємося ними, як ми по суті розуміємо правила мовної гри, цілковито відрізняється від того, як ми вважаємо і як ми уявляємо наше ставлення до правил. "Тому "керування правилом" є практикою. А вважати, що ми керуємося правилом, - це не те саме, що керуватись ним. І тому не можна "приватно" керуватися правилом, бо тоді вважати, що ми керуємося правилом, було б те саме, що керуватись правилом"5. Практичне розуміння правил - це таке їх розуміння, котре виводить за межі наших уявлень, вважань про наше ставлення до них. Практика реального розуміння правил гри складає якесь неявне знання, коли наша мовна компетентність сягає далі, аніж ми можемо, згідно з нашими уявленнями, про це сказати. Як самі правила, так і невіддільні від них феномени їх практичного розуміння ніколи не вичерпуються їх значенням у межах досвіду одного індивіда і пов'язують індивідів у межах одного досвіду.
Інтерсуб'єктивніть, соціальність, універсальність - суттєві характеристики практики в її трансцендентально-прагматичному вимірі. Прагматична заземленість осмислення практики фіксується також у такій обставині, як увага соціальної філософії до феномену повсякденної свідомості. Остання була фактично зведена до ролі маргіналії в філософії взагалі і в межах філософсько-соціальних концепцій. З позицій філософії духу їй не годилось бути серед гідних уваги "образів", "формоутворень духу": повсякденна свідомість була всього лише носієм некритичного "здорового глузду". З огляду "критичних" концепцій соціальної теорії, зокрема марксизму, буденна свідомість теж принципово не бралась до уваги, бо вважалась чимось інертним, що несе в собі залишки класово чужих ідеологій; більш ніж на критично-зневажливе ставлення до себе з боку "передової теорії" вона не заслуговувала. Дивна річ, повсякденній, буденній свідомості в такий спосіб відмовляли по суті в достеменній практичності, яка була б варта уваги філософії взагалі, практичної філософії зокрема.
Соціально-філософська концепція Макса Вебера ініціювала в уявленнях про роль буденної свідомості значні зрушення, показавши витоки капіталістичних відносин. Майбутня капіталістична еволюція закладалась і фундувалась у змінах морально-ціннісних орієнтацій, у формах спілкування, етосі, звичаях жителів міст, релігійності низового бюргерства. За прозорістю, строгістю, формально-раціональною простотою принципів і норм, якими керувалось бюргерство, Вебер бачив суттєві зміни на тому рівні повсякденних стосунків, сповнених морально-релігійного смислу, які переживаються буденною свідомістю. Згадані стосунки отримують моральну-релігійну санкцію на своє усталене й беззаперечне існування, тобто легітимуються без зайвих ідеологічних апеляцій і маніфестацій. Ціннісна зорієнтованість морально-практичних, релігійно-санкціонованих відносин притаманна максимальній включеності повсякденної свідомості в базові інтеграції суспільства, його інститути.
Отже, зазначений вище феномен трансцендентальної прагматики своєрід-ним чином повертається в проблематиці соціальної філософії. Трансцендентальна прагматика виявляється в спонтанно виникаючих і еволюцінуючих соціальних інтеграціях, морально-практичних у своїх витоках, а тому всяка легітимація як наслідок системних інтеграцій з пануючою ідеологією та інститутами буде залежати від запасу міцності вихідних, первинних соціальних інтеграцій. Запропонована Габермасом соціальна теорія побудована з урахуванням ефекту дії цих первинних соціальних інтеграцій. І все-таки, попри те що системні інтеграції діяльні в своїй основі, де люди керуються чіткими формально-раціональними критеріями, вихідною і базовою виглядає практика на рівні повсякденного життєвого світу суспільства: забезпеченість формально-раціональними нормами, ставлення до них та їх розуміння в межах системи залежить від того, як складається ціннісна раціональність практики безпосередньо в інтеграціях життєвого світу. Картина практики, як бачимо, стає неоднорідною. Інгредієнтом практики постає смислова, ціннісна складова соціальної діяльності людей, їх взаємовідносин.
Присутність смислів і цінностей обертається для переживаючої їх свідомості суб'єктів певними очевидностями порядку у взаємовідносинах, який, можливо, і не наявний, але сприймається як належний, безумовний, не потребуючий доказів, і, як наслідок, вбачається як законний, легітимний у своїй основі порядок. Віра, зокрема моральна віра, в такий порядок, а зрештою довіра
Loading...

 
 

Цікаве