WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → 1. Платонова теорія держави. 2. Життя і вчення Дж.Бруно. 3. Суб’єктивний ідеалізм та діалектика Фіхте. 4. Досвідно-індуктивний метод Ф.Бекона (контрол - Реферат

1. Платонова теорія держави. 2. Життя і вчення Дж.Бруно. 3. Суб’єктивний ідеалізм та діалектика Фіхте. 4. Досвідно-індуктивний метод Ф.Бекона (контрол - Реферат


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З ФІЛОСОФІЇ
ПЛАН
1. Платонова теорія держави
2. Життя і вчення Дж.Бруно
3. Суб'єктивний ідеалізм та діалектика Фіхте
4. Досвідно-індуктивний метод Ф.Бекона
1. Платонова теорія держави
Найбільш значимим для нас стала праця Платона присвячений державному ладу. По його теорії держава виникає тому, що людина як індивід не може забезпечити задоволення своїх головних потреб.
Соціально-політичним питанням присвячені декілька здобутків Платона:
1. трактат "Держава"
2. діалоги "Закони", "Політик".
Написані у виді діалогу між Сократом і іншими філософами. У них він говорить про модель "ідеального", кращої держави. Модель не є опис якого-небудь існуючого ладу, системи. Навпроти, модель такої держави, якої ніде і ніколи не було, але яка повинна виникнути, Платон говорить про ідею держави, створює проект, утопію.
Що ж він розумів під "ідеальною" державою, а що відносив до негативного типу держави. Головна причина псування суспільства, а разом з тим і державного ладу полягає в "пануванні корисливих інтересів", що обумовлюють вчинки і поводження людей. Відповідно до цього основного недоліку Платон підрозділяє всі існуючі держави на чотири різновиди в порядку збільшення, наростання "корисливих інтересів" у їхньому ладі.
1. Тимократия - влада честолюбців, на думку Платона, ще зберегла риси "зробленого" ладу. У державі такого типу правителі і воїни були вільні від землеробських і ремісничих робіт. Велика увага приділяється спортивним вправам, однак уже помітне прагнення до збагачення, і "при участі дружин" спартанський спосіб життя переходить у розкішний, що обумовлює перехід до олігархії.
2. Олігархія. В олігархічній державі уже мається чіткий поділ на багатих (правлячий клас) і бідних, котрі уможливлюють зовсім безтурботне життя правлячого класу. Розвиток олігархії, по теорії Платона, приводить до її переродження в демократію.
3. Демократія. Демократичний лад ще більш підсилює роз'єднаність бідних і багатих класів суспільства, виникають повстання, кровопролиття, боротьба за владу, що може привести до виникнення найгіршої державної системи - тиранії.
4. Тиранія. На думку Платона, якщо деяка дія робиться занадто сильно, то це приводить до протилежного результату. Так і тут: надлишок волі при демократії приводить до виникнення держави, що взагалі не має волі, що живе по примсі однієї людини - тирана.
Негативні форми державної влади Платон протиставляє своєму баченню "ідеального" суспільного устрою. Величезну увагу автор приділяє визначенню в державі місця правлячого класу. На його думку, правителями "ідеального" держави повинні бути винятково філософи, для того щоб у державі панували розважливість, розум. Саме філософи обумовлюють добробут, справедливість держави Платона, адже їм властиві "...правдивість, рішуче неприйняття якої-б то ни було неправди, ненависть до неї і любов до істини". Платон вважає, що будь-яке нововведення в ідеальній державі неминуче погіршить що (не можна поліпшити "ідеальне"). Очевидно, що саме філософи будуть охороняти "ідеальний" лад, закони від усіляких нововведень, адже вони володіють "...усіма якостями правителів і стражів ідеальної держави". Саме тому діяльність філософів обумовлює існування "ідеального" держави, його незмінність. Власне кажучи, філософи охороняють інших людей від пороку, яким є будь-яке нововведення в державі Платона. Не менш важливе і те, що завдяки філософам правління і все життя "ідеальної" держави буде побудована за законами розуму, мудрості, там не буде місця поривам души і почуттям.
Основний закон полягає в тому, що кожен член суспільства зобов'язаний виконувати тільки ту справа, до якої він придатний. Усіх жителів "ідеальної" держави автор розділяє на три класи:
Нижчий клас -- поєднує людей, що роблять необхідні для держави речі сприяють цьому; у нього входять самі різні люди, зв'язані з ремеслом, землеробством, ринковими операціями, грошима, торгівлею і перепродажем - це хлібороби, ремісники, торговці. Усередині цього нижчого класу також існує чіткий поділ праці: коваль не може зайнятися торгівлею, а торговець по власній примсі не може стать хліборобом.
Другий і третій клас -- класи воїнів-сторожів і правителів-філософів, визначається уже не за професійними, а за моральними критеріями. Моральні якості цих людей Платон ставить набагато вище моральних якостей першого класу.
З усього цього можна зробити висновок, що Платон створює тоталітарну систему поділу людей на розряди, що небагато зм'якшується можливістю переходу з класу в клас (це досягається шляхом тривалого виховання і самовдосконалення). Перехід цей здійснюється під посібником правителів.
Характерно, що якщо навіть серед правителів з'явиться людина, що більше підходить для нижчого класу, то її необхідно "понизити". Таким чином, Платон вважає, що для добробуту держави кожна людина повинна займатися тією справою, для якої вона пристосована найкраще. Якщо людина буде займатися не своєю справою, але усередині свого класу, то це ще не гибельно для "ідеальної" держави. Коли ж людина незаслужено із шевця (перший клас) стає воїном (другий клас), чи ж воїн незаслужено стає правителем (третій клас), то це грозить крахом усій державі, тому такий "перескок" вважається "вищим злочином" проти системи, адже для блага всієї держави в цілому людина повинна робити тільки то справу, до якої вона щонайкраще пристосована.
Так само він вважає, що трьом основним станам відповідає три з чотирьох основних чеснот:
1. Мудрість- чеснота правителів і філософів
2. Хоробрість- чеснота воїнів
3. Помірність - народу.
Четверта справедливість не відноситься до окремих станів, але є "над становою", деякою "державною" чеснотою.
Цікаво, що Платон, що жив у часи загального рабовласницького ладу, не приділяє рабам особливої уваги. Усі виробничі турботи покладаються на ремісників і хліборобів. Тут же Платон пише, що в рабство можна звертати тільки "варварів", не еллінів, під час війни. Однак він же говорить, що війна - зло, що виникає в порочних державах "для збагачення", і в "ідеальній" державі війни варто уникати, отже, не буде і рабів. На його думку, вищі розряди (касти) не повинні мати приватної власності, щоб зберегти єдність. Тому, у діалозі "Закони", де також обговорюються проблеми державного устрою, Платон перекладає основні господарські турботи на рабів і чужоземців, але засуджує війни. Філософи, на основах розуму, керують іншими класами, обмежуючи їх волю, а воїни відіграють роль "собак", що тримають у покорі нижчу "череду". Цим збільшується і без того жорстокий поділ на розряди . Наприклад: воїни не живуть в одних місцях з ремісниками, людьми праці. Люди "нижчої" породи існують для забезпечення "вищих" всім необхідним. "Вищі" ж охороняють і направляють "нижчих", знищуючи слабших і регламентуючи життя інших.
Єдність людей Платон вважає основою своєї держави. В часи стародавності, "золотого століття", коли самі богикерували
Loading...

 
 

Цікаве