WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософія в Києво-Могилянській академії - Реферат

Філософія в Києво-Могилянській академії - Реферат

знання).
У соціологічному плані Яворський виправдував право пануючих на верховну владу в державі, хоча і з окремимизастереженнями. Держава, на думку Яворського, зобов'язана забезпечити усім своїм підданим загальне благо. Піддані поділялися Яворським на чотири стани, причому основна вага податків падала на селян, міщан, ремісників і купців. Враховуючи дух часу, Яворський віддавав перевагу особистим заслугам перед знатним походженням. Чимало сторінок присвятив він осуду суспільної нерівності і породжуваних ними пороків: надмірної розкоші, лінощів, розбещеності, убогості. Надії на рятування від цих зол Яворський, із усім тим, зв'язував із установленням Царства Божия. Об'єктивно, незважаючи на окремі коливання убік католицизму, Яворський був захисником православ'я, бути може, боязким на практиці, зате непохитним і безстрашно послідовним у теорії. Стефан Яворський був одним з найосвіченіших діячів свого часу, автором цілого ряду глибоких літературних, філософських і теологічних праць, що відіграли помітну роль в культурно-освітньому житті України кінця XVII століття. Стефан Яворський як викладач Києво-Могилянського колегіуму, поет і оратор був дуже популярний в освічених колах київської еліти.
Його вірші цитували викладачі на лекціях, зокрема, Феофан Прокопович, майбутній суперник у Москві, цитував вірш "Богородице Діво, що вдягнена в сонце". Згадує його й Митрофан Довгалевський у своїй книзі "Сад поетичний". Стефан Яворський вільно володів і писав трьома мовами - латинською, польською та книжною українською. Знав грецьку та старослов'янську. Багато київських зверхників вважали за честь мати від Яворського панегірик. Він пише панегірики полковникові Івану Обидовському, родичеві всемогутнього гетьмана Мазепи. 1684 року Яворський створює блискучий панегірик митрополитові Варлаамові Ясинському "Геракл після Атланта", в якому засвідчує свій великий поетичний хист.
Яворський був чудовий оратор, і в умінні складати так звані орації з ним не міг ніхто зрівнятися. Як яскравий представник барокової літератури в Україні, використовував бароковий стиль з його динамічністю, яскравою театральністю, складною метафоричністю, у своєму лекційному курсі з філософії, зокрема у вступі до цього курсу, що має пишну назву: "Філософське змагання, що розпочинається на арені православної Києво-Могилянської гімназії руськими атлетами для більшості слави того, котрий, будучи вільним від гріха пілігримом єдинородним Сином Отця, вступив на шлях помноження слави найблаженнішої
Його Матері, яка пройшлась колись швидко Юдейськими узгір'ями". Яворський відкривав свій курс у найкращих традиціях українського бароко: "Я відкриваю для вас, о найстаранніші атлети, не так олімпійські ігри, як лабіринт Арістотеля, що переважає лабіринт Дедала. Тут що не питання, то пастка, яка очікує вас на відкритих шляхах..." Стефан Яворський розумів, що філософію можна осягти лише у поєднанні з іншими суміжними науками, зокрема з логікою, і тому розробив свій курс цієї науки, оскільки вважав, що її можливості є гарантом подолання всіх труднощів філософії.
Логіка давала Яворському можливість будувати правильні визначення, без яких не могла йти мова про точність і однозначність вживаних філософських термінів. "Метою нашої пізнавальної потенції є пізнання та встановлення істини, - писав Яворський. - Але оскільки людський розум сам по собі є слабкий та ненадійний і може, звичайно, хитатися між істинним і хибним, то потребує якоїсь наукової навички, яка у змозі керувати діями нашого розуму".
Стефан Яворський та інші викладачі колегіуму виступали проти неправильного розуміння значення логіки представниками православної ортодоксії, які вважали цю науку не тільки непотрібною, а й шкідливою. Ця традиція заперечення логіки йшла ще від Івана Вишенського, який піддавав анафемі учителів філософії у братських школах. Стефан Яворський наважується заперечити думки цього та інших отців церкви, вважаючи, що наука немислима без логіки, яка дає можливість досягти точності і однозначності наукових термінів, переконливо обгрунтувати ті чи інші положення. "Нам закидають, - писав він,- що отці церкви засуджували логіку, отже морально вона не є потрібною. Я відповідаю: вони засуджували не логіку, а зловживання логікою, яке було тоді, коли віра атакувалася логікою, наприклад Августином і маніхейцями; так що латиняни у своїх літаніях повинні були співати: "Звільни нас Боже від логіки Августина".
Стефан Яворський блискуче читав курс натурфілософії, грунтуючи свої висновки на працях Арістотеля, Птоломея, Коперника. Хоч його теорія будувалася головним чином на спостереженні, а не на експерименті, як пізніше у Феофана Прокоповича, проте Яворський намагався пояснити явища природи, виходячи з неї самої і вірячи в силу людського розуму, в можливості його не тільки пізнавати "дивні явища", а й створювати їх для власного добра. Тобто Яворський закликав до дальшого дослідження природи і використання досягнень науки в житті.
Найбільш цікавим у київському колегіумі був курс Яворського з психології, в якому вчений спирався на вчення Арістотеля "Про душу" та інші його твори. Душу Яворський розглядав як форму органічного тіла, яка має життя в потенції. Він вирізняв три її види: вегетативна душа - для рослин; відчуттєва - для тварин; розумна - для людини.
Якщо говорити про загальну філософську спрямованість київських академічних курсів, то в них переважають різні варіанти синтезу християнського неоплатонізму з перипатетизмом, причому перипатетизм, у більшості випадків, переважає. Крім творів античних авторів, професора використовували праці Каетана, Моліни, Суареса, Родеріго де Арріаги, Овієдо. У тексті лекцій містяться короткі виклади навчань Коперника, Галілея, Декарта.
Активно розробляли професора Києво-Могилянськ академії й етичну тематику. Сенс життя бачився в діяльній боротьбі з пороками і злочинами, в активній протидії поганій стороні. Небесне блаженство, утім, з рахунків не скидалося, воно вивчалося в теологічних трактатах, тоді як етика була націлена на досягнення людського щастя в земному житті, зрозуміло, у строгій відповідності з вимогами православ'я. Практичне життя і моральна позиція людини, на думку професорів Києво-Могилянськ академії, залежать від того, наскільки правильно розуміє він своє місце в загальній структурі універсума. Звідси - помітне посилення раціонального компонента етичних трактатів. Сутність людини розуміли як здатність пізнання, мислення, набуте знання, і саме раціональне мислення розцінювалося як фактор, що визначає якісну відмінність людини від інших природних істот і неживих предметів.
Значна група викладачів поповнила склад Московської слов'яно-греко-латинської академії.
Література:
1. Історія філософської думки / За ред. Коваленко Р.В. - К., 2000.
2. Філософія. Підручник / За ред. Надольного І.Я. - К., 1998.
3. Философская энциклопедия. - М., 1994.
Loading...

 
 

Цікаве