WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософія — світоглядне знання - Реферат

Філософія — світоглядне знання - Реферат

хотіли голодувати, помирати, тому й діяли, щоб вижити. Виробляли програми таких дій, які б сприяли їх виживанню, наближенню існуючого світу до бажаного. Та не всі з цих дій були ефективними, не всі вели до успіху. Тому людина
почала приписувати природі певні риси, створювати програми, які б запобігли гніву природи, викликали її доброзичливе ставлення до себе. В результаті виникла міфологія.
Міфічний тип світогляду ґрунтувався на уособленні та оду-шевленні сил природи, приписуванні їм людських рис. Він відображав і закріплював досвід людей первісного суспільства. У міфології не було чіткого розмежування людини й середовища, природного й надприродного, думок та емоцій. Це було недиференційоване, цілісне світорозуміння. Будучи орієнтованою на подолання фундаментальних суперечностей людського існування, міфологія сприяла гармонізації індивіда, суспільства й природи, пояснювала зв'язок між минулим, сучасним і майбутнім; формувала колективні уявлення соціальних спільнот про певну систему цінностей, норм поведінки; забезпечувала духовну єдність поколінь, емоційно-вольову життєздатність людей. У її надрах зародились елементи моралі, релігії, філософії, мистецтва, науки.
Релігія як тип світогляду виростає з міфології і зберігає її в собі як свій власний елемент. Основою міфології та релігії є уособлення, уподібнення зовнішнього світу людині, перенесення в нього людських властивостей. Відмінність релігії від міфології полягає не в тому, що міф визнає панування природи над людиною (в міфологічній свідомості природа ще не відокремлена від людини), а релігія визнає панування Бога. Природа - це реальність, а Бог - продукт людської уяви. Реальне панування природи і соціальних процесів над людьми, відбиваючись у їхній колективній свідомості, породжує уявлення про панування богів і над природою, і над людиною. До того ж саме уявлення про богів, а тим паче про єдиного Бога, порівняно пізнього походження. Релігія виникає саме тоді, коли в свідомості людей надприродне починає відокремлюватись від природного, тобто коли відбувається роздвоєння світу на природний і надприродний (на ранніх ступенях еволюції міфологічного світогляду такого роздвоєння ще не було).
Лише з появою уявлень про богів як надприродних істот, які мають ознаки особистості, - творців і володарів світу - формується й система дій, покликаних впливати на богів, установлювати з ними "практичні" відносини. На місці первісних магічних культів (а певною мірою переосмислюючи їх) виникають характерні для релігії хвалебні й умилостивлюючі культи. Про ці останні можна сказати, що релігія рекомендує молитися. Молитва - це перенесення на богів (Бога) тих відносин, які склалися в людському суспільстві після розпаду первіснообщинного ладу.
Та на зміну міфічним, релігійним, розпливчастим уявленням мали прийти сухі й точні поняття, які могли б показати, як одне явище виникає з іншого, породжує його.
З їх появою у формі натурфілософії з'явився матеріалізм. Причиною виникнення натурфілософії було те, що природознавство тоді ще не було виділене в окрему галузь, природа мислено не була розчленована. Проте зароджувався новий спосіб мислення, згідно з яким філософія пояснювала те, як одне явище випливало з іншого, одне знання - з іншого. Думка заглиблювалась у сутність. З'явилось теоретичне мислення.
Перед людством постало триєдине завдання:
o осягнути й сприйняти світ таким, яким він є;
o пізнати людину (її внутрішній світ) такою, якою вона є;
o визначити місце людини в світі й на цій основі сформувати її цілі та завдання.
Вирішення першого завдання спричинилося до появи природничих наук (усередині філософії). Вирішення другого - до появи суспільних наук. Вирішення третього - до визначення основної мети людини, обґрунтування її ідеалів, оцінок, практичної й теоретичної діяльності. Останній блок питань належав і належить філософії. Сюди ж зараховують ще й проблеми методології та ін.
Уже в рабовласницькому суспільстві чітко окреслилася тенденція, відповідно до якої предмет сприймали таким, яким він є, без усіляких вигадок. У XVII ст. з'явилась тенденція, згідно з якою прагнули "розкласти предмети по поличках" (створювалась "застигла" картина світу). Проте існувала й протилежна тенденція, формувався діалектичний метод дослідження. За його допомогою людська думка проникала "вглиб" предмета. Річ розглядалася в її відношеннях і розвитку, з різних сторін та граней. Удосконалювався його апарат: формувалися наукові та філософські категорії. У межах філософії як "науки наук" паралельно з філософськими виникали й розвивались наукові знання. Вони були єдиною формою теоретичного осягнення дійсності, рухалися від емпіричного до теоретичного рівня.
У XVII ст. почався процес виокремлення з філософії наукових знань, її предмет змінився, хоч у своєму розвитку вона продовжувала перебувати в постійному зв'язку з науковими знаннями. Процес впливу на науку з боку філософії й навпаки завжди був плідним.
У процесі виникнення й розвитку філософія тлумачилась як знання, позбавлене чуттєвої конкретності (знання про сутність, про загальне). Як і наука, вона виражає свої знання в теоретичній формі, хоч і відрізняється від неї. Відрізняється й від релігії, яка орієнтується на непізнавальне осягнення сфери надприродного буття, фіксує його лише в актах віри.
З появою філософії виникають "зацікавлені", "небайдужі" знання. Тому філософія як світогляд відрізняється від інших типів світогляду. Вона реалізує світоглядну функцію на основі теоретичного ставлення до дійсності, протиставляючи антропоморфізму міфології уявлення про світ як про сферу дії об'єктивних неперсоніфікованих сил, а традиційності й безпосередності міфу - свідомий пошук і вибір своїх відносин і тверджень на основі особливих логічних і гносеологічних критеріїв. Теоретичне ставлення до дійсності у філософії передбачає зіставлення суб'єкта й об'єкта та з'ясування взаємовідношень між ними.
Список використаної літератури:
1. Алексеев П., Панин А, Философия: Учебник. - М., 1998.
2. Блинников Л. В. Великие философы. - М., 1998.
3. Введение в философию: Учеб. для вузов. В 2 ч. - М., 1989.
3. Вступ до філософії у конспектному вигляді. - К., 1995.
4. Вчитель і світогляд / За ред. С. П. Щерби. - Житомир, 1996.
5. Горак Г. І. Філософія: Курслекцій. - К., 1997.
6. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях великих философов. - М., 1979.
7. Давыдова Л. А. О мировоззренческой природе философского знания // Вопр. философии. - 1988. - № 2.
8. Енгельс Ф. Людвіг Фейербах і кінець класичної німецької філософії // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Т. 21.
9. Ильенков Э. В. Философия и культура. - М., 1991.
10. Кувакин В. А. Что такое философия? Сущность, закономерности развития и принципы разработки. - М., 1989.
11. Ленін В. І. Філософські зошити. Повне зібрання творів - Т. 29.
12. Мамардашвили М. Как я понимаю философию? - М., 1990.
13. Нестеренко В. Г. Вступ до філософії і онтологія людини. - К., 1995.
14. Ойзерман Т. Н. Проблемы историко-философской науки. - 2-е изд. - М., 1982.
15. Ортега-и-Гассет. Что такое философия? - М., 1991.
16. Сагатовский В. И. Вселенная философа. - М., 1972.
17. Туровский М., Туровская С. Предмет философии // Философские науки. - 1990. - № 5.
Loading...

 
 

Цікаве