WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Становлення й еволюція уявлень про матерію. Філософське поняття матерії - Реферат

Становлення й еволюція уявлень про матерію. Філософське поняття матерії - Реферат

категорія для означення об'єктивної реальності, яка дана людині у її відчуттях, яка копіюється, фотографується, відображається нашими відчуттями, існуючи незалежно від них". Або інакше: "Матерія є об'єктивна реальність, яка дана нам у відчуттях". Це визначення безпосередньо стосується революції у фізиці. В ньому є певні особливості:
o Визначити, що таке матерія взагалі можна лише встановивши її відношення до чогось нематеріального, яким є свідомість. Тому матерія визначена по відношенню до свідомості через відношення матеріального й ідеального.
o В цьому визначенні немає вказівок на конкретні види, властивості матерії. Вони відносні, не обмежені жорсткими "перепонами". Матерія невичерпна, вона постійно змінюється, розвивається. Незмінним, абсолютним при цьому залишається лише об'єктивне існування матерії щодо породженої нею свідомості: все повніше, глибше, точніше відображення невичерпної матерії у свідомості, яка постійно розвивається. Філософське визначення матерії, таким чином, пов'язане з ленінською ідеєю про невичерпність матерії. Воно може бути повною мірою зрозумілим лише в контексті всього філософського аналізу цього питання.
o У гносеологічному плані філософське визначення матерії необхідно відрізняти від конкретно-наукових знань про будову й властивості матерії, тобто від тих знань, які в своїй сукупності становлять наукову картину світу. У своєму історичному розвитку ці знання становлять ряд відносних істин, які дедалі повніше й точніше відображають світ, але ніколи його не вичерпують.
Для конкретно-наукового пізнання філософське визначення матерії є загальнотеоретичною, світоглядною основою, методологічним орієнтиром. Воно свідчить про нескінченний шлях пізнання світу, застерігає від абсолютизації будь-яких наукових положень, законів, які можуть мати широку сферу дій, але не є найзагальнішими у філософському розумінні. Це визначення орієнтує на щораз нові відкриття. Проте основою всього того, що може бути відкрите, є все та ж матерія, об'єктивна реальність у невідомих раніше модифікаціях, і будь-який відкритий її новий стан, властивість не можуть бути так чи інакше не пов'язаними з тими станами і властивостями матерії, які вже відомі, а в остаточному - із тими, які ми безпосередньо сприймаємо.
o Філософське визначення матерії є прикладом матеріалістичного монізму, на якому ґрунтується принцип матеріальної єдності світу.
Протилежність матерії й свідомості має абсолютне значення лише в межах основного питання філософії; поза ним ця протилежність має відносний характер, оскільки свідомість - не самостійна сутність, а властивість матерії, її породження, і за своїм змістом є її відображенням. Принцип матеріалістичного монізму спрямований проти дуалізму, який поділяє світ на дві самостійні "субстанції", та поглядів, які "дроблять" світ на багатоманітність таких "субстанцій".
Людина зі своєю свідомістю - частина єдиного, хоч і нескінченно багатоманітного світу. І все ж матерію і свідомість треба розглядати як єдність протилежностей. Вони протилежні за способом існування (як об'єктивна і суб'єктивна реальність), а їх єдність полягає в тому, що свідомість не існує без матерії, оскільки матерія потенційно містить у собі можливість виникнення свідомості. Основою цієї єдності є матерія, яка саморозвивається й "відображається сама в собі".
Філософське визначення матерії виключає різні форми ідеалізму й агностицизму. Те, що нам дане у відчуттях, це - об'єктивна реальність, матерія, а не відчуття саме по собі чи "досвід" (в суб'єктивно-ідеалістичному значенні). Матерію ми сприймаємо, і вона не відчужена від нас "річ у собі" (І. Кант). Вона відображається в наших відчуттях, які виникають у процесі безпосереднього контакту рецепторів організму (теж матеріальна система) з предметами, що існують окремо від нас, а також у сприйняттях, думках, теоріях, які формуються на основі практики.
Філософське поняття матерії охоплює не лише природу, а й об'єктивно-реальні сторони суспільного життя.
Філософське визначення матерії охоплює також всю систему категорій матеріалістичної діалектики, які відображають найзагальніші форми буття, закони його розвитку, котрі одночасно є й загальними формами пізнання, - змістовими формами, які фіксують весь пізнавальний досвід людства.
Деякі вчені вважають, що ленінське визначення матерії небездоганне, оскільки включає лише гносеологічний аспект проблеми, тому останніми десятиріччями дедалі частіше пропонується доповнити його онтологічним аспектом.
Необхідно визнати, що матерія як субстанція має свої атрибути (найбільш притаманні їй властивості), наявність яких підтверджена всім пізнавальним і практичним досвідом людства. Проте це не ті "невід'ємні" і "незмінні" властивості, на які вказував метафізичний матеріалізм і які насправді були лише чимось "особливим", неправомірно абстрагованим у "всезагальне". Атрибути матерії - це властивості, котрі виражають діалектичну сутність матерії і виступають як єдність певних протилежностей: руху і спокою, простору й часу, взаємодії і відображення (найвищим його проявом є свідомість, якій деякою мірою теж можна приписати атрибутивність), безкінечності й конечності, безперервності й перервності тощо.
У зв'язку з характеристикою найзагальніших властивостей матерії виникає питання про системність як одну з її властивостей. Світ, який ми пізнаємо, справді є ієрархічним рядом систем, кожна з яких є одночасно елементом щодо системи вищого порядку. Прикладом може бути ряд: елементарні частинки - атоми - молекули - макротіла - Земля - Сонячна система - Галактика - Метагалактика. Такі ж системи існують і в живій природі (клітина - організм - вид - популяція - біоценоз - біосфера), включаючи й людське суспільство.
Крім тенденції до утворення матеріальних систем і підвищення рівня організації матерії діє також протилежна тенденція - зниження цього рівня, збільшення невпорядкованості, "хаотичності" (ентропії). Це свідчить про те, що космос не становить собою картину розумної впорядкованості йгармонії. У ньому співіснують елементи й тенденції як упорядкованості, так і хаотичності.
Література
1. Аскин Я. Ф. Проблема времени. Ее философское истолкование. - М., 1966.
2. Ахундов М. Д. Концепции пространства и времени. - М., 1982.
3. Баращенков В. С. Кварки, протоны. Вселенная. - М., 1984.
4. Баженов Л. Б., Морозов Е. К, Слуцкий М. С. Философия естествознания. - М., 1966.
5. Войтенко В. П. Время и часы как проблема теоретической биологии // Вопр. философии. - 1985. - № 4.
6. Гейзенберг В. Шаги за горизонт. - М., 1972.
7. Диалектика в науках о природе и человеке: эволюция материи и ее структурные уровни. - М., 1983.
8. Енгельс Ф. Діалектика природи // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Т. 20.
9. Енгельс Ф. Анти-Дюрінг // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Т. 20.
10. Кедров Б. М. Классификация наук. - М., 1985.
11. Ленін В. І. Матеріалізм і емпіріокритицизм. Повне зібрання творів. - Т. 18.
12. Ленін В. І. Філософські зошити. Повне зібрання творів. - Т. 29.
13. Ленін В. І. Карл Маркс. Повне зібрання творів. - Т. 26.
14. Лой А. Н. Социально-историческое содержание категорий "время" и "пространство". - К., 1978.
15. Мостепаненко А. М. Пространство и время в микро-, мега- и макромире. - М., 1974.
16. Молчанов Ю. В. Четыре концепции времени в философии и физике. - М., 1977.
1. 209
17. Пространство и время. - К., 1984.
18. Розенталъ И. Л. Элементарные частицы и структура Вселенной. - М., 1984.
19. Сучкова Г. Г. Социальное время и проблема его освоения // Философские науки. - 1988. - № 6.
20. Трубников Н. Н. Время человеческого бытия. - М., 1987.
21. Уитроу Дж. Структура и природа времени: Пер. з анг. - М., 1984.
22. Уитроу Дж. Естественная философия времени. - М., 1964.
23. Хайдеггер М. Время картины мира. Новая технократическая волна на Западе. - М., 1980.
24. Чернин А. Д. Физика времени. - М., 1987.
Loading...

 
 

Цікаве