WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Основне питання і проблема методу в філософії. Матеріалізм і ідеалізм - Реферат

Основне питання і проблема методу в філософії. Матеріалізм і ідеалізм - Реферат


Реферат на тему:
Основне питання і проблема методу в філософії. Матеріалізм і ідеалізм
Як уже наголошувалося, світогляд, а отже й філософія як його теоретична серцевина, завжди звертаються до проблеми "людина - світ". Однак від світу, від природи людина суттєво відрізняється, й передусім тим, що їй притаманна свідомість. Ця властивість обумовлена її активним, діяльно перетворюючим ставленням до світу і, у свою чергу, є передумовою такого ставлення.
Свідомість - це не просто властивість матерії, а щось відносно протилежне їй. Сутність свідомості - її ідеальне відображення матеріального світу в мозку людини. Завдяки свідомості світ починає існувати "для себе". Активність свідомості, яка реалізується в практичній діяльності людини, стає дедалі важливішим фактором саморозвитку матерії, і його вплив не знає принципових меж.
Матерія і свідомість - об'єктивне і суб'єктивне - це най-ширша єдність протилежностей, якою коли-небудь оперувала філософія.
У процесі розвитку філософії, відокремлення від неї конкретно-наукового знання, визначення нею свого предмета питання про відношення свідомості й матерії оформилось як основне. Його зміст чітко визначив свого часу Ф. Енгельс у праці "Люд-віг Фейербах і кінець класичної німецької філософії": "Велике основне питання всієї, особливо новітньої, філософії є питання про відношення мислення до буття..."
Сьогодні деякі філософи, особливо ідеалісти, все більше ставлять під сумнів це визначення. Вони по-різному формулюють основне питання філософії, проте здається, що вони поступаються сформульованому Енгельсом.
Основним питанням філософії має бути саме людина в її ставленні до природи й до інших людей, тобто відношення "суб'єкт - об'єкт". Вирішення цього питання й визначає тип та характер світогляду, ставлення до природної і соціальної дійсності, життєві орієнтації. Воно пронизує постановку і розв'язання всіх світоглядних питань - про сутність руху, простору й часу, про причинність, співвідношення необхідності й свободи тощо.
У межах свого основного питання філософія виокремлює дві взаємопов'язані між собою сторони.
Перша сторона: що саме - матерія чи свідомість, дух є первинним, має самобуття, і що є вторинним, залежним у своєму бутті? Цю сторону називають онтологічною.
Друга сторона: чи може людина пізнавати світ, зокрема його сутність, чи існують якісь нездоланні перешкоди на цьому шляху? Цю проблему називають гносеологічною.
Залежно від того, що ж саме визнають первинним, виокремлюють два філософські напрями - матеріалізм та ідеалізм.
Ті, хто за первинне вважав природу, приєднались до різних шкіл матеріалізму, який у своєму розвитку пройшов три основні історичні форми, обумовлені як соціальними, так і гносеологічними причинами:
o наївний матеріалізм стародавнього світу (рабовласницький лад), нерідко пов'язуваний з такою ж наївною (стихійною) діалектикою;
o метафізичний матеріалізм філософії Нового часу (переважно XVII-XVIII ст.);
o діалектичний матеріалізм (ХІХ-ХХ ст.), в якому матеріалізм і діалектика органічно поєднані.
Ті, хто стверджував, що дух існував до природи і в остаточному підсумку визнавав створення світу, становили ідеалістичний напрям.
Ідеалізм має дві основні форми: об'єктивний і суб'єктивний.
Об'єктивний ідеалізм - це вчення про первинність якогось позалюдського духовного начала (думка, воля, "світовий розум", "абсолютна ідея"), яке начебто має самобуття, субстанціональність.
Суб'єктивний ідеалізм визнає єдино існуючою свідомість суб'єкта "Я" і заперечує об'єктивне існування матеріального світу. Речі, явища розглядаються ним як комплекси відчуттів, уявлень, ідей суб'єкта. Послідовне дотримання суб'єктивно-ідеалістичної лінії приводить до соліпсизму, тобто такого розуміння, ніби існує лише "Я", а навколишній світ, інші люди - це продукт власної свідомості. Проте необхідно зазначити, що й самі суб'єктивні ідеалісти прагнуть уникати такого висновку.
Усі форми ідеалізму об'єднує визнання первинності духовного начала.
Матеріалізм історично й по суті пов'язаний з наукою, оскільки прагне осягнути світ таким, яким він є, без будь-яких сторонніх доповнень.
Ідеалізм, у свою чергу, переплітається з релігією, оскільки їх поєднує вчення про первинність духу щодо матерії, природи, заперечення самобуття матеріального світу. Не будучи тотожним релігії, філософський ідеалізм все ж таки є немовби її теоретичним підґрунтям.
Друга сторона основного питання філософії - проблема пізнаванності світу (гносеологічна) - теж вирішувалась різними філософами неоднаково.
Усі послідовні матеріалісти визнавали й визнають пізнаванність світу. Складніше визначити позицію ідеалістів з цього питання. Деякі з них вирішують це питання позитивно, хоча сутність пізнання тлумачать неправильно. Наприклад, для об'єктивних ідеалістів пізнання світу є пізнанням людиною в речах і явищах якоїсь надприродної ідеї ("духу", "розуму"), яка втілена в них. Та й саму людину зі своїм людським розумом розглядають як втілення цього ж духовного начала.
Для суб'єктивних ідеалістів пізнання - це відображення суб'єктом власної свідомості, встановлення зв'язків між елементами її змісту.
Таким чином, кожна форма ідеалізму заперечує в пізнанні саме те, що з матеріалістичного погляду є головним: відображення в свідомості людини існуючої незалежно від неї матеріальної дійсності.
Інші представники ідеалістичного напряму заперечували пізнаванність об'єктивного світу або вважали можливості його пізнання обмеженими. Таке вчення одержало назву агностицизму (від Kagnosfs - непізнаванний).
Агностицизм являє собою ідеалістичне розв'язання другої сторони основного питання філософії, оскільки відриває свідомість від матерії і протиставляє її цій останній. В окремих випадках агностицизму віддавали перевагу або належне й непослідовні ("сором'язливі" та ін.) матеріалісти.
Як матеріалізм, так і ідеалізм мають свої власні корені (причини, умови виникнення й розвитку). Розрізняють корені соціальні (включаючи й класові) та гносеологічні.
Завжди вважалось і вважається, що матеріалізм був зацікавлений в істинному пізнанні природи й суспільства, а ідеалізм - не спроможний на це, хоч протиставляти їх абсолютно й не варто. На формування цих напрямів значно впливали соціально-економічні, політичні, духовні та культурно-історичні фактори.
Важливою соціальною передумовою виникнення ідеалізму було відокремлення розумової праці від фізичної при переході від первісного до класового суспільства, панування людей, які монополізували розумову, духовну працю, над тими людьми, справою яких була фізична й виконавська праця. Це породжувало у представників панівного класу переконання, що духовна діяльність, думка є чимось
Loading...

 
 

Цікаве