WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Наукове пізнання: рівні, особливості, специфіка - Реферат

Наукове пізнання: рівні, особливості, специфіка - Реферат

фактів, тим самим орієнтуючи та спрямовуючи емпіричне пізнання. Емпіричне пізнання опосередковується теоретичним: теоретичне пізнання вказує, які саме явища та події мають бути об'єктом емпіричного дослідження, які параметри об'єкта мають бути виміряні і в яких умовах має здійснюватись експеримент. Теоретичний рівень виявляє і вказує емпіричному ті межі, в яких результати його можуть бути істинні і в яких його знання може бути застосоване на практиці. Саме в цьому й полягає евристична функція теоретичного рівня наукового пізнання.
Теоретичний та емпіричний рівні наукового пізнання характеризуються лише відносною самостійністю, межа між ними досить умовна. Емпіричне переходить у теоретичне, а те, що колись було теоретичним, на іншому, більш високому етапі розвитку стає емпірично доступним. Провідна роль у цій єдності,залежно від предмета, умов та наявних наукових результатів, належить то емпіричному, то теоретичному.
Завдання наукового пізнання полягає в тому, щоб розкрити внутрішню природу, сутність об'єкта (предмета, речі, явища, процесу тощо), дослідити й зрозуміти закони, закономірності й тенденції їх функціонування та розвитку. Вирішення цих проблем можливе в процесі тривалого й складного шляху розвитку науки і практики, котрі виробили цілий арсенал різноманітних прийомів, методів та засобів наукового пізнання (дослідження).
Наука як сукупність теоретичних знань про навколишній світ є процесом пізнання, що здійснюється в особливій, специфічній сфері суспільної діяльності. Це особливий вид духовної діяльності - виробництва об'єктивно-істинного, за змістом систематизованого знання. Наука - це не лише самі знання, котрі є соціальною цінністю людства й зберігаються суспільством, а и важка творча праця вчених наукових співтовариств, колективів, що спрямована на досягнення щораз нових рівнів знань.
Наукові знання, будучи продуктами теоретичної діяльності, на відміну від інших конструкцій духовної діяльності, вирізняються системністю, логічністю, аргументованістю та обґрунтованістю. Це теоретичні системи, в яких відображаються об'єктивні зв'язки, відношення, закони й сутнісні сторони явищ природи й суспільства. Вони слугують людині й суспільству, пояснюючи різноманітні явища та події сьогодення, передбачаючи хід розвитку в майбутньому. Пояснення й прогнозування є одними з головних функцій наукового знання, спираючись на які людина раціонально управляє природними й суспільними явищами і процесами. Наукові знання й наукова діяльність є соціальне значимими і мають суспільний характер. Діяльність на теренах науки, розподіл праці науковців, обмін науковою інформацією тощо мають не лише велику соціальну, а й практичну користь.
Процес наукового пізнання (пізнавальний цикл) - це певна схема дій суб'єкта стосовно об'єкта, в якому вирізняють окремі методологічні процедури та етапи (пункти): постановка завдання, вирішення завдання, перевірка його правильності, постановка нового завдання або ж зміна попереднього.
У тому разі, якщо регулярно спостерігається відхилення результатів експериментальних даних від рішень у рамках теорії, необхідно: переформулювати завдання; дослідити коректність математичного апарату; виявити зовнішні (сторонні) фактори втручання в хід експерименту; насамкінець, переглянути теорію, на базі якої було отримане принципове рішення. Дослідження цих механізмів пізнавального процесу в його істотних моментах і становить конкретне завдання методології, а саме формулювання схеми цього процесу є початком методологічного дослідження.
Специфіка науково-пізнавального процесу не заперечує виявлення загального, закономірного, а навпаки, з необхідністю передбачає його. Знаряддя спостереження соціолога й генного інженера різні, як і різні об'єкти їхнього дослідження. Одначе чіткість, уважність, охайність, уміння узагальнювати, абстрагувати та інші процедури багато в чому є подібними, якщо не однаковими, а відтак - необхідними і тому й іншому. Беззаперечно, поняття котрі використовує математика, Істотно відрізняються від понять політології, соціології тощо, але способи формування понять є загальними (спільними), подібними. Проте навіть для того, щоб виявити істотне, загальне в науковому розумінні, його необхідно вміти помітити у неподібному зовнішньому. А це потребує створення розвинутої концепції, котра б на теоретичному рівні розкривала закономірності певного класу явищ, предметів, речей, процесів навколишньої дійсності. Відповідно ця діалектичність виводить на органічну єдність філософські, загальнотеоретичні міждисциплінарні та конкретно-наукові (спеціальні, часткові) методи в процесі наукового пізнання, а в остаточному підсумку - на зв'язок науково-дослідної діяльності (наукового пізнання) з методологічною.
Список використаної літератури:
1. .Амосов Н. М. Моделирование мышления и психики. - М.: Наука, 1965.
2. Богомолов А. С. Античная философия. - М., 1985.
3. Булатов М. А. Філософія. - К., 1994.
4. Веденов А. А. Моделирование элементов мышления. - М.: Наука, 1988.
5. Горак Г. І. Філософія. - К., 1997.
6. Желнов М. В. Предмет философии в истории философии. - М., 1981.
7. Заблуждающийся разум? Многообразие всенаучного знания. - М., 1990.
8. Кочереин А. Н. Моделирование мышления. - М., 1969.
9. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ. - М., 1995.
10. Лотов А. В. Введение в экономико-математическое моделирование. - М., 1984.
11. Михай Н. Г., Граневский В. В. Методологические и мировоззренческие проблемы естественнонаучного знания. - Кишинев, 1987.
12. Мочерний С. В. Методологія економічного дослідження. - Львів, 2001.
13. Пилюшенко В. Л., Шкрябак И. В. Методология и организация научного исследования. - К., 2001.
14. Сурмин Ю. П., Туленков Н. В. Методология и методы. - К., 2000.
15. Творче, практичне і критичне мислення / Відповід. ред. С. П. Щерба. - Житомир, 1997.
16. Чуйко В. Чотири методології філософії науки: особливості та сфери застосування // Філософська думка. - 2000. - № 1. - С. 3-26.
17. Фролов И. Т. Гносеологические проблемы моделирования. - М.: Наука, 1961.
Loading...

 
 

Цікаве