WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Методи наукового пізнання - Реферат

Методи наукового пізнання - Реферат

логічного й історичного передбачає постановку і вирішення проблеми сходження від абстрактного до конкретного. Щоб розкрити сутність предмета, необхідно теоретично відтворити реальний історичний процес його розвитку. Це можливо лише тоді, коли нам відома сутність цього предмета. Наприклад, пізнання сутності держави передбачає не тільки знання історії її виникнення та розвитку, а й знання її як суспільного явища. Інакше з державою можна ототожнити родоплемінну організацію, сільську общину чи будь-яку іншу форму правління.
На основі єдності логічного й історичного, абстрактного та конкретного сучасна гносеологія розриває це коло, визначаючи початок пізнання та подальший шлях його розвитку. Ним виступає чуттєво-конкретне, характерною рисою якого є відображення предмета в усій його безпосередності, да-ності. Чуттєво-конкретне містить у собі й загальне, й суттєве, і випадкове, й необхідне, але вони невіддиференційовані від одиничного та випадкового. Зв'язок між ними не обґрунтовується, а існує і фіксується лише як емпірична даність.
Пізнання не може відразу перейти від чуттєво-конкретного до конкретного в мисленні. Досягнення теоретичної конкретності пізнання супроводжується тимчасовою втратою конкретності та викликає свою протилежність - абстрактне. Останнє виступає проміжною ланкою між першим і другим.
Абстрактне - це однобічне знання. Тому перехід від чуттєво-конкретного до теоретично-абстрактного є певною мірою кроком назад, але таким, який необхідний для подальшого розвитку пізнання. Це й здійснюється завдяки абстрагуванню, яке виокремлює одну зі сторін предмета в "чистому вигляді", абстрагуючись від інших. Так, "суспільне виробництво", "матерія", "рух", "розвиток", "суспільно-економічна формація", "цивілізація" тощо - це абстракції, "недійсні" реальності. Проте такі абстракції за своїм змістом відображають у кожній конкретно-історичній формі наявне, що характеризує їх з боку сутності, закону їхнього існування, функціонування, розвитку. Ось чому не можна відкрити жодного об'єктивного закону без абстрагуючої діяльності людського мислення в будь-якій науці.
Відсторонення від конкретних характеристик - не самоціль абстрагування, а засіб виявлення нових сторін, властивостей предмета, які приховані за безпосередництвом реального, чуттєво-існуючого. Дійсність в абстракції спрощується, схематизується, огрублюється. Тому діалектична теорія пізнання не зупиняється на абстрагуванні, а, застосовуючи принципи, закони та категорії діалектики, переходить до конкретного в мисленні, в теорії. Конкретне в мисленні, в теорії - найглибше і наизмістовніше знання про дійсність, оскільки його змістом є відображення не зовнішніх характеристик предмета, а всебічних зв'язків, сторін, відношень у їхніх внутрішніх, суттєвих і необхідних визначеностях. Саме конкретне в теорії науково втілює не тільки єдність логічного та історичного, а й глибоко ілюструє процес сходження від абстрактного до конкретного.
Якщо з якихось причин безпосереднє дослідження об'єкта неможливе або надто ускладнюється, економічно втрачає сенс чи є небажаним і неможливим, застосовують так званий експеримент на моделях, в якому пізнанню піддається не сам об'єкт, а модель, яка його замінює. Йдеться про метод моделювання.
Моделювання - це вивчення об'єкта на основі його копії (моделі), що замінює оригінал і є предметом наукового інтересу. Це опосередкований метод наукового пізнання. Застосовуючи абстрагування, узагальнення, ідеалізацію, можна виокремити, а потім відтворити й досліджувати саме ті параметри, характеристики чи властивості змодельованих об'єктів, які не піддаються безпосередньому пізнанню.
Під моделлю розуміють реально існуючу або мислено уявну систему, котра замінює в пізнавальному процесі систему-оригінал і перебуває з нею у відношенні подібності чи тотожності (однаковості). Образно кажучи, модель - це система-копія з оригіналу. Виділяють дві групи моделей: матеріальні та ідеальні. Матеріальні - це фізичні (механічні, електричні, електромеханічні, радіоелектричні) та інші природні чи суспільні об'єкти. Ідеальні - фіксуються у відповідній знаковій формі і зрештою є відображенням матеріального.
Моделі є результатом матеріально-предметної діяльності чи мисленого конструювання, їх діяльність і функціонування здійснюється як за об'єктивними законами природної і соціальної дійсності, так і за законами розвитку мислительної діяльності.
Однією з найважливіших особливостей будь-якої моделі є її подібність з оригіналом у строго зафіксованих і обґрунтованих відношеннях. Подібність може бути за фізичною схожістю, просторовими, структурними та функціональними характеристиками, але обов'язково сформульованими у вигляді критеріїв подібності. Завдяки наявній подібності стає можливо отримані результати переносити наоригінал, але не механічно, а за відповідними правилами, процедурами, згідно з теоретичними схе-мами-матрицями.
Процес створення, функціонування, використання мисли-тельних моделей досить близько нагадує процедуру мисли-тельного ("мисленого") експерименту. І мислительнамодель, і мислений експеримент є продуктом духовної, теоретичної діяльності. Вони є наслідком глибоких роздумів і здійснюються в голові вченого, науковця ("в розумі"). Це своєрідні форми мислення на теоретичному рівні наукового пізнання.
Метод моделювання широко застосовується у різних науках. Зокрема у технічних та фізиці, хімії, біології, фізіології, економіці, соціології тощо. Він дає змогу зрозуміти й пояснити механізми функціонування, природу і сутність досліджуваного об'єкта. Досить широко застосовується метод моделювання у кібернетиці. На основі кібернетичних пристроїв та приладів моделюються процеси чуттєвого сприйняття, пам'яті й логічного мислення, що значно поліпшує процес розумової праці людини, розширює можливості ефективного управління складними явищами й системами. Моделювання мозку, його психічних функцій сприяє поглибленому розумінню механізмів пізнавальної, мислительної діяльності тощо.
Аналіз методів наукового пізнання, їхнього змісту, специфіки, значення дає змогу зрозуміти науковий метод як внутрішню закономірність руху людського мислення або як "пересаджену" та "переведену" в людську свідомість об'єктивну закономірність, що використовується як знаряддя, пояснення та перетворення світу. Методи обумовлюються особливостями предмета пізнання, законами розвитку, зафіксованими в свідомості суб'єкта. Метод формується й розвивається в процесі активного впливу суб'єкта на об'єкт, твориться суб'єктом, але визначається об'єктом пізнання. Завдяки методам наукова думка спрямовується відповідно до природи досліджуваного об'єкта і є адекватною йому.
Список використаної літератури:
1. .Амосов Н. М. Моделирование мышления и психики. - М.: Наука, 1965.
2. Богомолов А. С. Античная философия. - М., 1985.
3. Булатов М. А. Філософія. - К., 1994.
4. Веденов А. А. Моделирование элементов мышления. - М.: Наука, 1988.
5. Горак Г. І. Філософія. - К., 1997.
6. Желнов М. В. Предмет философии в истории философии. - М., 1981.
7. Заблуждающийся разум? Многообразие всенаучного знания. - М., 1990.
8. Кочереин А. Н. Моделирование мышления. - М., 1969.
9. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ. - М., 1995.
10. Лотов А. В. Введение в экономико-математическое моделирование. - М., 1984.
11. Михай Н. Г., Граневский В. В. Методологические и мировоззренческие проблемы естественнонаучного знания. - Кишинев, 1987.
12. Мочерний С. В. Методологія економічного дослідження. - Львів, 2001.
13. Пилюшенко В. Л., Шкрябак И. В. Методология и организация научного исследования. - К., 2001.
14. Сурмин Ю. П., Туленков Н. В. Методология и методы. - К., 2000.
15. Творче, практичне і критичне мислення / Відповід. ред. С. П. Щерба. - Житомир, 1997.
16. Чуйко В. Чотири методології філософії науки: особливості та сфери застосування // Філософська думка. - 2000. - № 1. - С. 3-26.
Фролов И. Т. Гносеологические проблемы моделирования. - М.: Наука, 1961.
Loading...

 
 

Цікаве