WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Атрибути матерії. Рух. Простір і час - Реферат

Атрибути матерії. Рух. Простір і час - Реферат

стосовно абсолютного, нерухомого, незмінного простору.
Відрив простору й часу від матерії, матеріальних взаємодій виражався і в уявленнях ньютонівської фізики про миттєву дальнодію, тобто миттєву передачу сигналів через "порожній" простір.
Проте в історії філософії розвивалася й інша концепція простору й часу, яка розглядала їх у нерозривному зв'язку з матерією (Арістотель, Декарт, Лейбніц). Пізніше ця концепція дістала всебічне обґрунтування й послідовне матеріалістичне пояснення в діалектико-матеріалістичній філософії.
Із визнання нерозривного зв'язку простору й часу з матерією випливає, що різноманітності матеріальних систем повинна відповідати різноманітність простору й часу з різними метричними й типологічними властивостями. Щоправда, ці "простори" й "часи" не відгороджені одне від одного непрохідними межами, а становлять частини єдиних простору й часу матеріального світу.
Звідси можна зробити висновок, що простір і час (як і сама матерія) не можуть бути відразу повністю пізнаними, як і не можуть бути "дані" людині від самого початку в ролі апріорних, тобто не залежних від досвіду уявлень. Реальні простір і час по своїй суті завжди багатші від людських уявлень і понять, які є їх відображенням. В. І. Ленін писав: "У світі нема нічого, крім рухомої матерії, і рухома матерія не може рухатись інакше, як у просторі і в часі. Людські уявлення про простір і час відносні, але з цих відносних уявлень складається абсолютна істина, ці відносні уявлення, розвиваючись, ідуть по лінії абсолютної істини, наближаються до неї".
Вчення діалектико-матеріалістичної філософії про єдність матерії та форма її існування (руху, простору, часу) ґрунтується на сукупності природничо-наукових знань і дістає нові й нові підтвердження. Ще М. Лобачевський (1792-1856), розробляючи неевклідовугеометрію, виходив з ідеї залежності геометричних властивостей від фізичних. Його дослідження продовжили німецький математик Г. Ріман та інші.
Особливо вагомим внеском у природничо-наукове обґрунтування діалектико-матеріалістичних уявлень про простір і час, їх зв'язок з матерією стала теорія відносності А. Ейнштейна (1879-1955). У спеціальній теорії відносності обґрунтовано залежність просторово-часових характеристик матеріальних об'єктів від взаємно відносного руху цих об'єктів, показано відносність одночасності: події, одночасні щодо однієї системи відліку, можуть бути неодночасними щодо іншої системи. Суттєвим при цьому є й те, що коли одна з цих подій є причиною іншої, то їх часова послідовність від системи відліку не залежить, оскільки причина, безумовно, передує своєму наслідку.
Показуючи відносність просторових і часових інтервалів, узятих окремо, залежність їх від системи відліку, теорія відносності встановлює постійність просторово-часового інтервалу, що виражає єдність простору й часу.
У загальній теорії відносності обґрунтовано залежність просторово-часових характеристик від розміщення матеріальних мас: утворення скупчень матерії певних об'єктів є великою середньою густиною й, отже, інтенсивним гравітаційним полем спричиняє викривлення простору та гальмування протікання часу. Передбачені теорією відносності ефекти пізніше були підтверджені безпосередніми спостереженнями.
На основі висновків теорії відносності та інших сучасних природничо-наукових концепцій розробляються способи ідеалістичних спекуляцій щодо проблеми простору й часу. Вони намагаються довести, що Всесвіт обмежений у просторі й часі, тобто що він має скінченність. Ці спекуляції базуються на неправомірних припущеннях, пов'язаних з екстраполяцією деяких властивостей обмежених космічних систем (навіть таких масштабних, як Метагалактика) на "світ у цілому".
Із діалектико-матеріалістичної філософії випливає, що безкінечна якісна різноманітність матеріальних об'єктів і систем виражається багатоманітністю "просторів" і "часів".
І тільки з урахуванням цього можна сказати, що "наш простір" (простір Метагалактики) обмежений і "наш час" (в тому ж розумінні) мав початок. Проте цей висновок не може поширюватися на всезагальні, абсолютні простір і час "світу в цілому", хоча в пізнавальному плані саме поняття "світ у цілому" завжди залишається проблемою.
Література
1. Аскин Я. Ф. Проблема времени. Ее философское истолкование. - М., 1966.
2. Ахундов М. Д. Концепции пространства и времени. - М., 1982.
3. Баращенков В. С. Кварки, протоны. Вселенная. - М., 1984.
4. Баженов Л. Б., Морозов Е. К, Слуцкий М. С. Философия естествознания. - М., 1966.
5. Войтенко В. П. Время и часы как проблема теоретической биологии // Вопр. философии. - 1985. - № 4.
6. Гейзенберг В. Шаги за горизонт. - М., 1972.
7. Диалектика в науках о природе и человеке: эволюция материи и ее структурные уровни. - М., 1983.
8. Енгельс Ф. Діалектика природи // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Т. 20.
9. Енгельс Ф. Анти-Дюрінг // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Т. 20.
10. Кедров Б. М. Классификация наук. - М., 1985.
11. Ленін В. І. Матеріалізм і емпіріокритицизм. Повне зібрання творів. - Т. 18.
12. Ленін В. І. Філософські зошити. Повне зібрання творів. - Т. 29.
13. Ленін В. І. Карл Маркс. Повне зібрання творів. - Т. 26.
14. Лой А. Н. Социально-историческое содержание категорий "время" и "пространство". - К., 1978.
15. Мостепаненко А. М. Пространство и время в микро-, мега- и макромире. - М., 1974.
16. Молчанов Ю. В. Четыре концепции времени в философии и физике. - М., 1977.
1. 209
17. Пространство и время. - К., 1984.
18. Розенталъ И. Л. Элементарные частицы и структура Вселенной. - М., 1984.
19. Сучкова Г. Г. Социальное время и проблема его освоения // Философские науки. - 1988. - № 6.
20. Трубников Н. Н. Время человеческого бытия. - М., 1987.
21. Уитроу Дж. Структура и природа времени: Пер. з анг. - М., 1984.
22. Уитроу Дж. Естественная философия времени. - М., 1964.
23. Хайдеггер М. Время картины мира. Новая технократическая волна на Западе. - М., 1980.
24. Чернин А. Д. Физика времени. - М., 1987.
Loading...

 
 

Цікаве