WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Огляд твору "Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії" Ф.Енгельса - Реферат

Огляд твору "Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії" Ф.Енгельса - Реферат

виробництва. Подібно до того, як мануфактура вступила в конфлікт з феодальним людом, так і велика промисловість опинилась в конфлікті з буржуазним людом, який має свої недоліки, серед яких надвиробництво і масова бідність, що вимагає звільнення виробничих сил від пут шляхом зміни способу виробництва. Отже, всяка політична боротьба є боротьба класова і всяка боротьба класів за своє звільнення ведеться насамперед для звільнення економічного. Суспільство створює собі орган для захисту своїх загальних інтересів - державну владу. Але ледве встигнувши виникнути, вона набуває самостійності по відношенню до суспільства, стає органом певного класу, сприяє здійсненнюпанування цього класу. Ставши самостійною силою, держава порушує нову ідеологію. Ідеології більш високого порядку, тобто це більш віддалені від матеріальної економічної основи, набувають форму філософії та релігії. Релігія виникла в давні часи із первісних уявлень людей про свою власну і навколишню природу. Ці початкові релігійні уявлення в своїй більшості загальні для кожної спорідненої групи народів, після розділення таких груп розвиваються у кожного народу своєрідно, відповідно до життєвих умов. Боги створені таким чином у кожного окремого народу, були національними богами. Усі вони жили в уявленнях людей лише доти, поки існувала нація, і падали разом з її загибеллю. З часом виникла необхідність у новій світовій релігії. Християнство виникло із суміші узагальненої східної, особливо єврейської, теології і вульгаризованої грецької філософії. Виникнувши, релігія завжди зберігає запас уявлень, успадкований з попередніх часів, так як у всіх взагалі областях ідеології традиція є великою консервативною силою. Але зміни, які відбуваються у цьому запасі уявлень, визначаються класовими, економічними відносинами людей, які роблять ці зміни. На своїй останній, за думкою Енгельса, стадії християнство вже не могло бути ідеологічним маскуванням для стремлінь будь-якого прогресивного класу, воно все більше ставало винятковим надбанням пануючих класів, які використовували його як засіб управління нижчими класами. При цьому кожний із пануючих класів використовує свою власну релігію: землевласники - католицький ієзуітизм або протестанську ортодоксію; ліберальні і радикальні буржуа - раціоналізм. Крім того, виявляється цілком не важливим, чи вірять вони самі у свої релігії.
Це тільки загальний огляд марксового розуміння історії, яке наносить смертельний удар в області історії подібного до того, як діалектичне розуміння природи робить непотрібною і неможливою усяку натурфілософію. Тепер завдання в цих областях полягає не у тому, щоб вигадувати зв'язки із голови, а у тому, щоб відкривати їх в самих фактах. За філософією, вигнаною із природи і з історії, залишається, таким чином, ще тільки царство чистої думки, оскільки воно ще залишається: вчення про закони самого процесу мислення, логіка і діалектика.
Додаток К. Маркс Тези про Фейєрбаха
(1)
Основний недолік всього попереднього матеріалізму - включаючи і фейєрбахівський - полягає у тому, що предмет, дійсність, чуттєвість береться тільки у формі об'єкта, або у формі споглядання, а не як людська чуттєва діяльність, практика, не суб'єктивно. Звідси і виникло, що діяльна сторона на противагу матеріалізму, розвивалась ідеалізмом, але тільки абстрактно, так як ідеалізм не знає дійсної, чуттєвої діяльності як такої. Фейєрбах хоче мати справу з чуттєвими об'єктами, дійсно відмінними від уявних об'єктів, але саму людську діяльність він бере не як предметну діяльність. Тому в "Сутності християнства " він розглядає, як істинно людську, тільки теоретичну діяльність, тоді коли практика береться і фіксується в брудноторгашівській формі її прояву. Він тому і не розуміє значення "революційної ", " практично - критичної " діяльності.
(2)
Питання про те, чи має людське мислення предметну істинність, -питання не теорії, а практики. Тому дискусія про дійсність чи не дійсність мислення, ізольована від практики, є схоластичним питанням.
(3)
Матеріалістичне вчення про те, що люди є продуктами обставин і виховання, що змінені люди є продуктами інших обставин і виховання, забуває, що обставини змінюються саме людьми і що вихователь сам повинен бути вихованим. Вона призводить до того, що ділить суспільство на дві частини, одна з яких височіє над суспільством. Співпадання зміни обставин і людської діяльності може розглядатися і бути зрозумілим раціонально тільки як революційна практика.
(4)
Фейєрбах виходить з факту релігійного самовідчуження, із роздвоєння світу на релігійний, уявний світ і дійсний. Він зводить релігійний світ до його земної основи. Він не помічає, що після цього ще одне залишається незробленим, а саме: земна основа віддаляє себе від себе земної і переносить себе в небо як деяке самостійне царство, і ця обставина може бути пояснена лише саморозірваністю і самосуперечністю цієї земної основи. Отже, остання сама має бути зрозумілою у своєму протиріччі, а потім практично революціонізована шляхом усунення цього протиріччя.
(5)
Невдоволений абстрактним мисленням, Фейєрбах апелює до чуттєвого споглядання; але він розглядає чуттєвість не як практичну, людську чуттєву діяльність.
(6)
Фейєрбах зводить релігійну сутність до людської сутності. Але сутність людини не є абстракт, властивий окремому індевиду. В своїй дійсності вона є сукупністю всіх суспільних відносин.
Фейєрбах, який не займається критикою цієї дійсної сутності, виявляється тому вимушеним:
1) абстрагуватися від ходу історії, розглядати релігійне почуття відособлено і припустити абстрактного - ізольованого - людського індевіда;
2) тому у нього людська сутність може розглядатися тільки як " рід ", як внутрішня, німа всезагальність, що пов'язує індивідів тільки природними узами.
(7)
Тому Фейєрбах не бачить, що " релігійне почуття " саме є узагальнений продукт і що абстрактний індивід, який підлягає аналізу, в дійсності належить до певної суспільної форми.
(8)
Суспільне життя є за своєю сутністю практичним. Всі містерії, які ведуть теорію в містицизм, знаходять своє раціональне вирішення у людській практиці і в розумінні цієї практики.
(9)
Найбільше, чого досягає споглядальний матеріалізм, тобто матеріалізм, який розуміє чуттєвість не як практичну діяльність, це - споглядання ним окремих індивідів в " громадському суспільстві ".
(10)
Точка зору старого матеріалізму є " громадянське " суспільство; точка зору нового матеріалізму є людське суспільство, або осуспільнене людство.
(11)
Філософи лише по різному пояснювали світ, але справа полягає у тому, щоб його змінити.
Loading...

 
 

Цікаве