WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Циклічна концепція Д. Віко - Реферат

Циклічна концепція Д. Віко - Реферат


РЕФЕРАТ
з курсу Філософія
на тему:
Циклічна концепція Д. Віко
ПЛАН.
1. Історична передумова створення циклічної концепції д. Віко.
2. Огляд циклічної концепції Джаммбаттіста. Віко.
3. Аналіз циклічної концепції Д. Віко
a. Позиція Віппера:;
b. Позиція Зіммеля;
c. Марксистська позиція;
d. Позиція Сорокіна;
e. Циклічна концепція в історії та релігії Індії;
f. Циклічна концепція в історії Китаю.
4. Вплив концепції Д. Віко на історичну науку.
Суспільна думка другої половини 19 ст. відмічена лінійною концепцією соціально-історичних змін. Більшість соціологів, економістів і філософів історії займалися в основному формулюванням "законів історичного розвитку" і відкриттям "історичних тенденцій і трендів". З часу "закону трьох стадій" Огюста Конта, що є яскравим зразком лінійної концепції, десятки таких "законів" і "тенденцій" пропонувалися багатьма соціологами, істориками, економістами і соціальними філософами. У їх теоріях суспільний процес малювався як щось рухоме до певної мети, процес історії подавався у вигляді визначеного курсу: всі народи починають історію з одного класу як першокурсники (у Конта "теологічна стадія"), потім всі переходять на другий курс ("метафізична стадія" Конта), пройшовши випускний клас, всі суспільства повинні закінчити на "стадії позитивізму", або "соціалізму", або "анархії", або "демократії", або "виродження" і т.п. Так лінійна концепція придбала характер есхатологічної інтерпретації соціально-історичного процесу.
Циклічна концепція соціальних змін - найстаріша в історії соціальної думки. Її чітка формула дана вже в "Еклезіасті", де ми читаємо: "Рід відходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки. Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить. Що було, те й буде, і що робилося те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем. Буває щось, про що говорять: "Дивися, ось це нове", але було вже у віках, раніше нас".
Ще один древній вияв віри в циклічний характер соціальних змін - древня астрологія. Періодичність появи певних зірок і віра в їх вплив на долі людей привели до віри в те, що багато які суспільні явища періодично повторюються з течією часу. Всім народженим під знаком Тельця або Скорпіона суджена певна доля, і усі відповідні періоди історії несуть на собі ті ж риси. Так астрологічні і кабалістичні вірування породили теорії циклічних і періодичних повторень історичного процесу. Прикладом таких теорій можуть служити астрологічні семирічні цикли.
За житті ідеї неаполітанського мислителя Джамбаттісти Віко (1668-1744) не отримали широкого визнання. Його головна праця "Основа нової науки про загальну природу націй", що вийшов в 1725 р. на батьківщині автора, була довгий час майже невідомою в Європі. Перший переклад був зроблений в Німеччині. Випадок наштовхнув на твір Віко професора гімназії В.Е. Вебера, який перевів його, значно скасувавши складності, і в 1822 року у Брокгаузі в Лейпцигу з'явилися розширене видання "Нової науки", включаючи Передмову, Автобіографію і сувору критику формальної сторони твору Віко. Однак це видання, вважають дослідники, не змінило істотно ситуацію. У 1827 році в Парижі вийшла книга історика Ж. Мішле "Міркування про систему і життя Віко", і хоч це був не переклад, а виклад концепції, саме це видання, вважають, зіграло величезну роль в справі популяризації ідей неаполітанського філософа. Більш ніж через сторіччя після першої німецької публікації Віко, новий переклад його твору зробив Е. Ауербах із зміненими коментарями. Лише в кінці XIX століття в Європі з'являються перші ґрунтовні монографії, присвячені Віко, що вийшли в Англії і в Німеччині. Сприяло надалі поширенню його ідей і історичне есе Б. Кроче "Філософія Джамбаттісти Віко", яке перевів в 1913 р. британський історик, археолог і дослідник культури Р. Коллінгвуд.
Взагалі, справжнє "відродження" Віко починається, як вважають італійці, саме з Кроче - одного з фундаментальних першовідкривачів Віко, і розцінюють його книгу як одну з кращих робіт, присвячених неаполітанському мислителю.
Однак жив ще один пропагандист і шанувальник творчості Віко - російський єврей, вчений зі світовим ім'ям Ісайє Берлін (1909-1997), чиї праці зараз активно видаються. Берлін пише, що в Оксфорді переконали його прочитати книгу про Віко, і "книга відкрила мені очі на щось нове" [5]. Берлін звертає увагу на вчення Віко про зміну людських культур, на те, що кожне суспільство має своє уявлення про реальність, про світ, про саме себе, про природу і що все це втілюється і виражається в своєрідних словах, мовних формулах, інститутах, тобто у всьому, чим живуть люди. Віко відкрив нове розуміння історії, вважає Берлін, а його метод в чомусь порівняємо з трансцендентальним методом Канта, бо він спробував показати, що історичний досвід суспільства повинен відбиватися в мові, архітектурі, міфах та мистецтві. Тим самим були відкриті нові можливості розуміння різних культур.
Дуже складний хід спадщини неаполітанця до освоєння його європейською гуманітарною наукою, привело, в результаті, до досить високої оцінки: дію його ідей часом порівнюють з коперніканським переворотом.
Багато які дослідники ХХ ст, вивчаючи спадщину великого неаполітанця, побачили велику близькість його поглядів досить широкому колу філософів і істориків минулого, серед яких Гердер, Монтеськье, Авг. Тьерри, Гегель, Фіхте, Шлегель, Коллінгвуд, Маркс, Дільтей, Хайдеггер і інші. Неможливо встановити міру впливу його ідей на творчість цих і ряду інших мислителів, однак безперечна близькість спонукає до проведення паралелей і аналогій. Широкий спектр проблем, порушений в творах Віко, дає підставу ставити йому в заслугу закладення основ порівняльної культурної антропології, філософії історії,порівняльної історичної лінгвістики, естетики, герменевтики, соціології, юриспруденції, вважати його родоначальником сучасної культурології і так званого культурного плюралізму.
Що стосується вітчизняного (радянського) гуманітарного знання, то тут освоєння спадщини Віко проходило не менш складними шляхами. На жаль, перший переклад на російську мову "Нової науки" Віко з'явився лише в XX столітті. Проте, концепція Віко була відома нашим співвітчизникам задовго до того. Відомий російський історик XIX віку Т.Н. Грановський, дав високу оцінку Віко, відгукнувшись про нього як про людину "глибокого розуму", яка "дійшла до високого переконання на історію", і хоча Грановський далеко не все приймав в концепції неаполітанця, проте звів саме до нього початок філософії історії, назвавши його "одним з тих страждальників науки від суспільного невизнання нових думок", якого тільки посмертно оцінили по заслугах .
У радянський період мали місце порою взаємовиключаюче трактування концепції Віко, що свідчить про прикре нерозуміння і спрощення. Так, наприклад, в багатотомній "Історії філософії" вчення Віко названо "горезвісною теорією кругообігу, згідно з якою людство фактичнотопчеться на місці, а якщо і рухається, то по замкненому колу і має
Loading...

 
 

Цікаве