WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософія абсурду Альбера Камю - Реферат

Філософія абсурду Альбера Камю - Реферат

для нього не важливе реалістичне
зображення, правдоподібність подій і т.д. Для Кафки має значення інше - правдивість, натуральність оповіді.
Ситуації абсурду, які створює Кафка нічим не відрізняються від щоденних, побутових.Кафка вважає щоденне життя людини таким же абсурдом, який приймається як норма. Саме в цьому і полягає абсурд. Персонажі Кафки навіть не намагаються знайти пояснення, і тим більше - якось
діяти. Вони не здатні навіть усвідомити проблеми, яка перед ними стоїть. Його герої, потрапляючи в абсурдну ситуацію, поводяться ще абсурдніше.
______________________________________________________________________________________
14.Див.: Кушкин Е.П. Альбер Камю. Ранние годы.-Л.,1982.-С.153.
Сам же автор створює ситуації, які неможливо пояснити, вони здатні
розчавити будь-якого персонажа, особливо якщо він не усвідомлює того абсурду, який на нього звалився. Як правило, герої Кафки ще й не знають причини того, що відбувається, у них відсутня логіка пояснення тих чи інших явищ (це і Йозеф К. у "Процесі" і Грегор Замза у "Перевтіленні").
Камю звертає увагу, що "чим незвичайніші пригоди героя, тим краще видно природність, натуральність ( ІІІ,154).
Окрім цього, Камю стверджує, що у послідовності творів Кафки є своя логіка, що відповідає К'єркегоровому: " Треба завдати смертельного удару земній надії, бо лише тоді порятуєтеся в надії істинній" ( "Чистота серця"). З цього випливає, що: " необхідно було написати "Процес", щоб узятися за "Замок" ( ІІІ,159).
У свій час Камю писав "Не існує любові до життя без відчаю від життя". Так поряд з абсурдом з'являється надія. Надія як завершення абсурду наявна і в К'єркегора, і у Шестова.
Камю теж шукав виходу з абсурду. Як уже було сказано вище, філософ не приймав ані самогубства фізичного, ані самогубства філософського. У Камю філософія абсурду знайшла логічне завершення у бунті. Бунт народжується усвідомленням побаченого абсурду, усвідомленням несправедливої і незрозумілої долі людини. Камю приходить до усвідомлення, що " для того, щоб жити, людина повинна бунтувати".
З усвідомленням і прийняттям бунту творчість Камю набуває нового характеру. Це вже новий "виток" спіралі, цілком віддмінний від етапу абсурду, але саме в абсурді і є корені бунту. Етап бунту є логічним продовженням абсурду, його новим переосмисленням.
У своєму дослідженні творчості Камю С. Великовський зазначив: "Всі книги Камю претендують на те, щоб бути трагедіями метафізичного прозріння: в них розум намагається пробитися крізь товщу минущого, крізь житейсько - історичний пласт до якоїсь життєвої правди існування і призначення особистості на землі. До правди споконвічної і кінцевої, на рівні міфа - правди заповіді, завіту"14.
______________________________________________________________________________________
14 Великовський С.И. "Проклятые вопросы" Камю/ Камю А. Избранное.-М.,1988.-С.11.
Розділ ІІ
Абсурд у драматургії та прозі Камю.
"Міф про Сізіфа" та роман "Сторонній" були надруковані у 1942-1944рр. Вони були написані у часи, коли Франція була у відчаї. Тоді ці твори були сприйняті як екзистенціалістські. Для французів у роки катастрофи і відчаю виклик, який кидає абсурдові мисляча людина у Камю, був явищем на яке чекали і сподівалися. Вище ми уже розглянули основні положення есе "Міф про Сізіфа". Сартр назвав "Міф про Сізіфа" теорією роману "Сторонній". І хоча у "Сторонньому" немає жодних прямих роздумів про абсурд, але у ньому передається безпосереднє переживання абсурду окремою особистістю.15
Камю досліджує абсурд у двох романах - "Щаслива смерть" і "Сторонній", але перший свій роман він не дозволив друкувати. "Щаслива смерть" досліджує "щоденний абсурд", адже саме щоденне життя людини, приреченої померти, позбавлене сенсу, воно абсурдне.
Мерсо ( зі "Щасливої смерті") відчуває монотонність і непотрібність своєї праці, а це і є причиною, грунтом для абсурду.
Перший твір не реалізував задум Камю, але продовження образу головного героя є Мерсо у романі "Сторонній". Саме цей роман ми розглянемо детальніше.
Герой роману є реалізацією ідеї абсурдної людини в абсурдному світі. Головною характеристикою цього образу є відчуження, характерне для екзистенціалістів.
Таке відчуження переживають герої Ф.Кафки, Ж.П. Сартра та ін. У Камю- це відчуження від суспільства. Герой "наділений" відчуттям абсурду, він байдужий до усього і замкнений у собі. Формування такої особистості Камю нам не дає можливості простежити, а лише показує кінцевий результат -
_______________________________________________________________________________
15 Долгов К.М. От Киркегора до Камю.- М., 1990.-С.348.
людину абсурду.
Відчуженість Мерсо має свої підстави. Він відчужений від суспільства, бо не може прийняти його законів і правил, він відмовляється говорити неправду, відмовляється поводитися згідно норм і моралі суспільства, бо усвідомив їх абсурдність. Мерсо ніби відкрилась вища істина (як і Калігулі), що людина смертна, а життя абсурдне, тому усвідомлення абсурду змінило Мерсо. З філософії абсурду випливає, що усі вибори, які б не зробила людина, по суті однакові. Мерсо відходить від суспільства, відчужується, його спілкування з людьми стає сухим, байдужим, він поводиться абсурдно в очах суспільства.
А. Камю писав: "Він відмовляється від брехні. Брехати - це не просто говорити те, чого не було насправді. Це також і головним чином - говорити більше ніж було насправді, а в тому, що стосується людського серця, - говорити більше ніж почуваєш... Всупереч видимості, Мерсо не хоче спрощувати життя. Він говорить те, що є насправді, він відмовляється від фальшу, і ось усе суспільство почуває себе під загрозою". "Сторонній" - життєва реалізація "Міфа про Сізіфа". Його герой - людина приречена на смерть за абсурдний злочин і врятована тим, що його згубило".
У І розділі ми уже згадували, що на думку Камю абсурд є фатумом не тільки вибраних людей, він може звалитися на будь-яку людину, навіть "рядового службовця". Такими "маленькими " людьми є герої Кафки, що потрапляють в абсурдні ситуації, таким "дрібним" чиновником є і Мерсо у повісті Камю. Найяскравіше абсурдність реалізується у поведінці героя, який не підкоряється абсурдним законам суспільства, він вільний від моральних норм цього суспільства. Головне, що визначає поведінку Мерсо, як вважав сам письменник, - це відмова від брехні. "Для молодого Камю жити правдою - означає жити абсурдом".17
У своєму романі Камю свідомо підтримує враження "Розладу між людиною і її життям, між актором і дикораціями", йому це послуговує для передачі відчуття абсурду. В основі правди Мерсо лежить факт смерті. Є.Кушкін приходить до висновку, що якщо у суспільному середовищі людина свідомо вдягає маску, яка врешті заважає їй жити і руйнує її природу, то у "Сторонньому" Камю, навпаки, іде
Loading...

 
 

Цікаве