WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Кондорсе про основні епохи історічного процессу - Реферат

Кондорсе про основні епохи історічного процессу - Реферат

Allengry, стор. 780-781.
(2) См. Discours sur l'hіstоіrе universelle. Oeuvres, изд. Гильомена, стор. 9.
повернути назад людство д пройдених уже них стадіям розвитку. Можна тільки на час сповільнити самий хід поступального руху суспільства. Воно властиво всім народам, але у відомі моменти воно з особливою опуклістю виступає в одного з них зокрема, це- свого роду обраний народ, що йде на чолі всіх інших. У якому ж напрямку відбувається цей поступальний рух? Прогрес відповідає Кондорсе, є нестримна тенденція, що захоплює окремих індивідів і цілі народи убік істини і щастя. Він думає, що не можна передбачати і межі розвитку. Природа, говорить він у протиріч тому, що було відзначено ще Галлем і цілком розвите Контом, не поставила ніяких границь удосконаленню людських здібностей; воно не обмежено нічим, крім існування тієї планети, на яку кинула
нас природа. Закон прогресу однаково керує, на думку Кондорсе, тваринами, людьми і людськими суспільствами: золоте століття не за нами, а перед нами (дивися Esquisse, стор. 13 і 272). Прогрес малюється уяві Кондорсе подобою ланцюга, неприривного і того, що дозволяє дивитися на кожен пережитий момент, як на залежний від усіх попередніх і як впливає на всі моменти. Щоб установити цей ланцюг, необхідно, думає він, звернутися до історичного методу, тобто До послідовного спостереження людських суспільств у різні епохи, ними пройдені (1). У такий спосіб ми познайомимося з порядком, у якому відбуваються зміни, і з впливом, яке кожен даний моменту робить на наступний за ним у часі, ми в стані будемо вказати в тих змінах, які відбулися в людстві протягом століть, той шлях, по якому воно йде у своєму розвитку, переслідуючи дві мети: істину і щастя. Спостереження над минулим і сьогоденням людиною викликають думка і про засоби, якими можна забезпечити і прискорити настання нових удосконалень, згодних з його природою. Отже для Кондорсе, як згодом для Конта, є істиною відоме твердження Лейбница-"сьогодення несе на собі тягар минулого і чревате майбутнім", іншими словами, усім їм ясно, що відповідь на питання про тім напрямку, у якому буде розвиватися людство, здатно дати лише знання якпройденних їм стадій, так і пережитої нині. Але тоді як для Конта всі пророкування майбутнього на підставі минулого і сьогодення повинні піддатися ще дедуктивній перевірці, що відправляється від вивчення психо-физической природи людини, Кондорсэ ні слова не говорить про таку перевірку, а це має наслідком те, що для нього прогрес не зупиняється перед створеною самою природою границею панування пристрастей над розумом. Кондорсе - сучасник Руссо і не цілком позбувся від впливу, яке на всіх "людей революції" мало навчання "Суспільного договору" і "Эмиля". Він такий же оптиміст, як і Руссо; він вірити в досконалість людської природи, раз вона не зіпсована дурним вихованням, подібно Руссо, вона також не бачить іншого засобу розгадати, які були початкові стадії в історії людства, як відправляючись від теоретичних спостережень над розвитком наших розумових і моральних здібностей. Таким шляхом він приходить до побудови системи первісних порядків. Усі те, що в наші дні обіймається поняттям філософії історії, або первісної соціології, для нього не існує. Йому далека всяка спроба відновити найдавніше минуле на підставі його переживань у сьогоденні й аналогії з побутом дикунів. Він міркує з цих питань точнісінько так, як це робить Руссо у своєму трактаті: "Про причини, що породили нерівність між людьми". За прикладом Паскаля, що пропонував розглядати. людство, як єдиного індивіда, що вічно здобуває нові пізнання, Кондорсе у своєму історичному нарисі орудує не стільки методом порівняльно-історичним, скільки історичним у тісному змісті слова. Два народи - один у стародавності, іншої в новий час - ставляться їм на чолі поступального руху людства: греки і французи; він стежити за їх розвитком, відзначає подібні, але менш опукло виступаючі явища в житті інших народів і країн; у такий спосіб він будує свої висновки на досить обмеженому й однобічному матеріалі. Одна революція, думає він, дозволила французькому народові плекати надію, що він зіграє в майбутньому ту ж роль керівника людства, яка в минулому випала в долю древнім грекам. "Природа країни і збіг обставин дозволяють сподіватися на виконання ними такої славної місії, але не станемо заглядати в те, що ховає від нас ще невірне майбутнє". Ці рядки, накидані Кондорсе в самий розпал спрямованих на нього якобінцями переслідувань, у чеканні неминучої страти і за кілька тижнів до смерті, говорять про тім настрої, у якому написаний був весь "Ескіз". Вони доводять, як не можна краще, здатність Кондорсе звільнятися від усяких тимчасових і особистих настроїв. Усе його міркування перейняте думкою про необхідність у "науках моральних", як і у фізичних, будувати висновки на спостереженнях. Ця ж думка знайшла вираження собі ще раніше, у 1782 році, у мові, вимовленої ними з нагоди прийому його у французьку академію. Для Кондорсе історія, пропонована як метод для побудови науки про прогрес людства, не є одним переліком найважливіших політичних подій, розповіддю про життя правителів, про війни і союзи; видавець Вольтера, подібно своєму другові і вчителеві, у минулому народів масовими явищами, розвитком удач, правових представлень, політичних порядків, наукових і художніх теорій. І в цьому відношенні Кондорсе є прямим попередником Конта. Але він розходиться з ним радикально в оцінці минулого. Конт, подібно Гегелю, схильний був думати, що все існуюче мало і має достатню підставу, а тому розумно; Кондорсе же, що випробував на собі вплив революційної доктрини, не міг віднестися інакше, як негативно, до скасованих революцією середньовічним порядкам, з їхнім двовладдям папи й імператора, з їхнім розчленовуванням суспільства на станові шари, з їхнім звертанням маси населення в підневільних трудівників, винагороджувапогано землею. Читаючи його, легко засумніватися в тім, щоб прогрес, дійсно, був невпинним ростом людства; він не оцінює належним образом великого значення християнства в розвитку ідеї рівності людей насамперед перед Богом, а потім і перед поставленими ними владою, приватними і публічними. Слова апостола Павла: "Немає більш ні раба, ні добродії, ні чоловічої статі, ні жіночої, бо всі єдині в Христі Ісусі", виражають лише першу половину євангельського завіту, друга ж його половина - рівність цивільна - здійснена була багато сторіч пізніше передовими сектами протестантизму, що принесли і ідею рівності в Христі і на земні відносини. Не розуміє Кондорсе і всього суспільного й економічного
Loading...

 
 

Цікаве