WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Кондорсе про основні епохи історічного процессу - Реферат

Кондорсе про основні епохи історічного процессу - Реферат

людських поколінь подоба єдиної людини, що вічно живе і постійно здобуває всі нові і нові зведення, знайшла реальне обґрунтування. Не випадковістю порозумівається той факт, що до останньої чверті XVIII сторіччя жоден історик і політик не висловився в змісті визнання їм поступального ходу людства. Про прогрес, власне кажучи, не заходить мова ні в Аристотеля, ні в письменників середніх століть і епохи Відродження, ні в прямих попередників Кондорсе, у тому числі італійця Віко й автора "Духа законів" Монтеск'є. Політичні письменники древнього світу не раз зупинялися на думці про зміну форм правління, про заміну монархії пануванням деяких і, нарешті, усіх. Але вони не заперечували можливості зародження єдиновладдя в середовищі демократії і на зміну останньої, тим більше, що ті ж явища не раз мали місце й у житті. Один раз пройдений цикл політичних трансформацій міг повторитися знову. Можна тому говорити про навчання Аристотеля і Полібія в зв'язку з доктриною італійця Віко, _________________________________________________________________
(1) Cahen. Condorcet et la revolution. 1904., стор. 528.
що затверджує "спіральний" розвиток людства, тобто проходження їм на відстані значних проміжків часу тих же форм організованого життя. Але відносити грецьких філософів-політиків до числа попередників Кондорсе і його теорії прогресу було б зовсім помилковим. Представлення про те, що законодавець одночасно вводить у народі відповідні політичному укладові вдачі і звичаї, усякий відступ від яких веде до упадку установ, тому що порушує відповідність між різними сторонами громадського життя, досить виразно виступає й у письменників стародавності й в автора "Духа законів". Навчання останнього про життєві принципи окремих форм політичного пристрою і про падіння їх у зв'язку з перекручуванням цих принципів, на чому не раз наполягає Монтеск'є, малює його нам скоріше прихильником ідеї регресу людства, ніж поборником думки про його поступальний хід. А знайомство з недавно виданими дорожніми замітками пояснює нам почасти джерело цього песимізму, показуючи, як скрізь, за винятком однієї тільки Англії, Монтеск'є знаходив підтвердження висловленої їм думки, думки, що народи Європи прагнуть у лоно абсолютизму настільки ж нестримно, як ріки стікають у море. За Кондорсе залишається тому честь першого провісника ідеї прогресу людства в тісному зв'язку з розвитком знань. Цю думку він висловлює у творі, написаному уже після зробленого у Франції перевороту 1789 р., у розпал революції, і в таку хвилину, коли особисті переслідування, що загрожували a ,.) його життя, природно повинні були викликати в ньому песимістичне відношення до майбутнього. Він настільки проникнуть думкою про велич пережитих їм за останні роки подій, що вважає за можливе наполягати на беззупиності прогресу і на неухильному русі людства убік істини і щастя. До останнього часу думали, що при складанні свого "Ескізу історичної картини прогресу людського розуму" (таке буквальна назва його твору) Кондорсе, примушений ховатися в околицях Парижа від спрямованих проти нього переслідувань, не мав під руками ні книг, ні письмових заміток. По одному з новітніх його біографів - Cahen удалося з'ясувати на підставі рукописів, що вціліли в бібліотеці французького інституту, що задовго до того моменту, коли йому довелося шукати притулку в г-жи Верне, автор "Прогресу людського розуму" вже став збирати необхідні матеріали для свого ескізу. У бібліотеці інституту зберігаються написані його рукою замітки про філософів стародавності, про різні відкриття, зроблених у різний час в області фізики, і всі ці мемуари по своїх розмірах не допускають думки про складання їх вперше в тижні змушеного обставинами самітництва (1). Кондорсе тим легше було задатися думкою написати історію поступального розвитку людського розуму, що в званні секретаря академії наук йому задовго до революції довелося присвятити себе між іншим складанню протягом 17 років, починая з 1773 року, ряду характеристик різноманітніших по своїх спеціальностях учених діячів Франції й інших країн Європи, що стояли в якому-небудь відношенні до французького інституту. Ці характеристики звалися "похвальних слів", але по своєму змісті більш відповідали
представленню про безсторонню оцінку праць людей, що стояли на чолі наукового руху в XVIII столітті. Щоб говорити з однаковим знанням справи не тільки про математиків і астрономів, але і про фізиків, зоологів, ботаніків, економістах, Кондорсе довелося розширити коло своїх знань, що спочатку зосереджувалися навколо математики, і придбати в повному розумінні слова енциклопедичне утворення. Издание творів Вольтера, близькість до Тюрго, захист у печатці його економічної політики, нарешті, тісне спілкування з Даламбером і з іншими учасниками "Великої Енциклопедії", усе це, разом узяте, повинне було підготувати члена Конвенту й автора одного з проектів конституції 1793 року до ролі родоначальника теорії прогресу. Безсумнівно, однак, що Кондорсе раніше свого надходження під гостеприїмний дах, шо вкривав його від переслідування г-жи Верне, не склав ще визначеного плану свого твору (1) Він прибув у своє останнє житло на вулиці Servandoni без книг і яких-небудь паперів з побоювання перетворити в противному випадку увага на себе. Квартира його була опечатана і достати з неї що-небудь було неможливо. Але друзі, як Саре, Марко, Пинель і Буайе,які не раз навіщали його в будинку г-жи Верне, зрозуміло, користувалися цим випадком, щоб доставити йому відсутні книги. А особистий його секретар Карло, що взяв на себе переписку частини його рукопису, безсумнівно, мав можливість і зробити для ньогонеобхідні виписки з книг (2). Кондорсе приступив до складання свого трактату на прохання дружини і повинний був для цього відкласти на час іншу почату їм роботу: "Виправдання свого поводження в Конвенті", він почав складання хронологічної таблиці найважливіших відкриттів і найважливіших історичних подій. Всю історію людства він розділив потім на десять головних епох. Для кожної він склав потім дуже відвернений і теоретичний запис найважливіших задач, які можуть спасти на думку дослідника, що бажає зобразити процес розвитку за цей час людського розуму. У своїй сукупності ці досить стиснуті нариси й утворили той "Ескіз", що вцілів до нас у повному виді. Але автор не мав наміру бути вдовольствованим ним. Він збирався додати до "Ескізу" більш детальну розробку окремих епох. Цієї сторони своєї задачі йому не удалося довести до кінця. Значення, яке Кондорсэ має для наступного ходу розвитку соціології, і зокрема соціальної динаміки, свого роду філософії історії, особливо різко виступає при зіставленні його поглядів з поглядами Конта по двох. Це виступає, говорить Cahen, з очевидністю при читанні заміток,
Loading...

 
 

Цікаве