WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософсько-етичні погляди Григорія Сковороди - Курсова робота

Філософсько-етичні погляди Григорія Сковороди - Курсова робота

прагнув не відступати від них. Отже, щоб зрозуміти і сенс життя Сковороди, і сутність його філософії, необхідно розкрити зміст його філософської системи.
Онтологічною основою вчення Сковороди є концепція трьох світів і двох натур: "Весь мір состоит из двух натур: одна - видимая, другая - невидимая. Видимая натура называется тварь, невидимая - Бог". Це перший основоположний принцип філософської системи Сковороди, спираючись на який можна стверджувати, що філософська позиція мислителя - об'єктивнийідеалізм.
Сковорода учив, що в усьому треба бачити двоїстість: видиме і невидиме, зовнішнє і внутрішнє, тілесне і духовне, тлінне і вічне, твар і Бога, матерію і форму, старе і нове, явне і таємне.
Матеріальний світ існує всюди і не можна знайти жодного місця, де б його не було. Але так само всюди існує і невидимий світ, тобто виидмий і невидимий світи нерозривно пов'язані один з одним.
Думку про те, що основою всіх речей, їх діяльністю і рушійною силою є саме невидима натура (Бог, дух), Сковорода розкриває і поглиблює у філософському творі "Наркісс" (1767). У цій праці мислитель пише, що невидимість "першенствує" в усіх без винятку речах матеріального світу і в самій людині. А Бог є не що інше, як "вічна глава і таємний закон у тварях".
Закон же цей є "господньою природою", тобто невидимою натурою, що не підлягає тлінню. Вона всьому є основою, початком, а сама - безпочаткова, не обмежена ні часом, ні місцем, ні статтю.
Отже, у працях Сковороди Бог означає не тільки невидиму натуру чи просто натуру, а й закономірність, що лежить в основі існування матеріального світу.
Поняттям, протилежним за своїм змістом, до прийняття Бог, у творах Сковороди виступає видима натура, або тварь, терміном "тварь" філософ позначав світ речей, все матеріальне.
Матерію Сковорода називав "видимостью, внешностью, наружностью", бо світ речей, на його думку, залежить від невидимості. Оскільки видимість минуща, вона може бути істинною, бо істинне, за Сковородою, тільки те, що вічне.
На думку філософа, з того, що в усьому існує два єства - невидиме (Боже) і видиме (речовинне), випливає неможливість зникнення, загибелі чого-небудь. Загинути ніщо не може, воно тільки втрачає свою тінь.
Викладаючи свою концепцію двох натур, Сковорода, хоч і визнавав невидиму натуру більш важливою, однак неодноразово підкреслював її тісний зв'язок з натурою видимою. Наголошував на їх єдності.
Важливе місце у вченні філософа займає питання співвідношення між сутністю і явищем, формою і матерією: сутність - невидима, явище - видиме.
Під поняттям "явище" Сковорода розумів матеріальний світ, об'єктивно існуючий, який чуттєво сприймається, тобто видиму натуру. Явище являє собою світ речей, в противагу якому сутність - духовна натура. Потрібно відзначити, що Сковорода проповідував об'єктивний ідеалізм, був спадкоємцем філософських ідей Платона.
Відносно співвідношення матерії і форми філософ стверджував, що матерія (або "вещество") - світ речей, "твар", видима натура. Протилежність матерії - форма - "нематеріальне у предметах", "невидиме у предметах".
Співвідношення матерії і форми, сутності і явища.
Форма Матерія
невидима натура видима натура
сутність явище
За твердженням Сковороди, Всесвіт складається з двох "естеств" - матерії і форми. Матерія не постійна, рухлива, мінлива і, в цьому розумінні, - минуща; вона є зовнішнім, видимим , тлінним. Форма ж - це бож'є єстество, внутрішнє у предметах, невидиме, вічне.
Концепція трьох світів Григорія Сковороди стверджує, що існують світи:
1) великий або макрокосмос ("Обителбный мир", Всесвіт);
2) малий або мікрокосмос (людина);
3) символічний (біблія, міфологія, тощо).
Поділ світу на його різновиди, як і поділ його на видиму і невидиму натури, сягає в античну філософію. Там була висловлена думка про тотожність людини з всесвітньо-космічною субстанцією. В цій концепції єдності людини і Всесвіту людина - малий світ, мікрокосмос, що зосереджує в собі всі особливості Всесвіту макрокосмосу. Тобто людина - це модель великого світу, його копія у зменшеному розмірі.
Що ж являє собою великий світ? За вченням Сковороди, він є весь світ речей, Всесвіт. Розглядається як безконечний і безмежний. Особливо необхідно зазначити, що Всесвіт складається з багатьох світів, яких існує безконечна кількість.
В основі всіх матеріальних речей, за твердженням Сковороди, лежить єдність чотирьох елементів - вогню, повітря, води і землі. У цьому вбачається наслідування Сковородою вчення Арістотеля, що першим винайшов це. Переносячи дану концепцію на мікрокосмос, тобто людину, Сковорода впевнений, що тілесне здоров'я людини є нещо інше, як рівновага цих чотирьох елементів.
Позитивним моментом пантеїстичного світогляду Григорія Сковороди є насиченість його вчення діалектикою. Всі речі у великому світі, за його твердженням, зіткані з протилежностей і знаходяться у постійному русі.
Виходячи з розуміння Сковородою природи великого світу, його погляди в цілому можна охарактеризувати як ідеалістичний пантеїзм у своєрідній формі. Специфіка полягає в тому, що він історично є перехідною формою від теїзму через об'єктивний ідеалізм до матеріалізму.
В розумінні матеріального світу Сковородою поряд з ідеалістичними поглядами важливо визначити такі прогресивні положення:
- твердження про вічну зміну і рух матеріального світу;
- визнання суперечливої природи світу речей та нерозривного зв'язку протилежностей;
- проголошення існування безлічі світів, вічності та безконечності матерії;
- послідовний антиклерикалізм і відхід від офіційного вчення православної церкви.
Друим різновидом є малий світ, або мікрокосмос. Під цим Сковорода розумів людину. Він пояснює її сутність, виходячи із своєї концепції двох натур: усі світи, в тому числі і малий світ, складається із видимої і невидимої натур. Отже, і в людині є видиме і невидиме, тілесне і духовне, тлінне і вічне. Якщо людина вмирає, то вона втрачає видиме, тілесне, свою тінь. А духовне, невидиме зостається, бо воно вічне.
За вченням Сковороди, створення справжньої людини відбувається не тоді, коли з'являється тілесна людина з її чуттєвими властивостями. Тілесна людина - несправжня: вона-тінь і ніщо. Справжня людина виникає тоді, коли вона осягає невидимість.
У творах мандрівного філософа людина виступає мірою всього існуючого, бо перш ніж пізнати великий і символічний світи, людина повинна пізнати саму себе.
Найважливішим для людини Сковорода вважав щастя. Щастя повинно бути побудоване
Loading...

 
 

Цікаве