WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Предмет і функції філософії. Світогляд, як теоретичне ставлення до сущого з позиції належного - Реферат

Предмет і функції філософії. Світогляд, як теоретичне ставлення до сущого з позиції належного - Реферат

соціальними суб'єктами своїх інтересів, свого відношення один до одного, до себе, до дійсності, усвідомлення співвідношення особистих і суспільних інтересів і цінностей зумовлює характер їх цілеспрямованої діяльності. Тому рівень цивілізованості суспільства включає в себе рівень розвитку і характер духовного життя суспільства. Але і тут в центрі уваги знаходиться не просто проблема суспільної свідомості, її структури, а значення її в усвідомленні людьми свого відношення один до одного, до суспільства, до світу загалом, до проблем минулого, справжнього і майбутнього.
Відмінність місця і положення соціальних суб'єктів в суспільному житті зумовлює різну їх роль в становленні і розвитку цивілізації, у визначенні її специфіки на різних етапах історії. Особливо важливу роль тут грає глибина соціальної диференціації і гострота внутрішніх протиріч між соціальними суб'єктами. Як правило, сила, що стоїть при владі, прагне представити свої інтереси як загальні, як інтереси всього суспільства. Це знаходить своє вираження в загостренні протиріч між соціальними суб'єктами, в різному їх відношенні до суспільства, до проблем його становлення і розвитку. Тому з'ясування специфіки змісту поняття цивілізації передбачає необхідність обліку рівня розвитку особистої і суспільної свободи, здібностей і потенцій індивіда, групи, класу суспільства опановувати досягненнями в області матеріального виробництва, в розвитку суспільних відносин, в області духовного життя суспільства. Цивілізація характеризується рівнем розвитку демократії, залучення індивідів, маси до участі в рішенні насущних задач суспільного розвитку.
Міра цивілізованості суспільства виявляється не тільки в рівні розвитку виробництва, суспільних відносин, духовного життя суспільства, але і в мірі шанобливого відношення людини до людини, до суспільства, суспільства до людини (особливо до жінки, до дітей, стариків), в забезпеченні захисту і реалізації особистих прав і свобод громадян. Тим самим поняття цивілізації виражає єдність і поступовість історичного процесу, єдність, взаємозв'язок особистого і суспільного, загальнолюдського в цьому процесі.
З сказаного можна зробити висновок, що цивілізація виникає на певному рівні розвитку суспільства на основі розвитку виробництва, суспільного розподілу праці, ускладнення соціальної структури суспільства і взаємовідносин між соціальними суб'єктами, розширення і поглиблення обміну між індивідами, соціальними групами, класами, між суспільством і особистістю, між людиною і природою, тобто на основі диференціації у всіх сферах життя суспільства. Ці диференційні процеси обумовили виникнення потреби в інтеграції різних сторін життя суспільства для забезпечення його життєдіяльності як цілісності. Як засіб для реалізації цієї потреби з'явилася публічна влада, держава і інші інститути, система установок, норм, законів. І оскільки суспільство розвивається не автоматично, тільки внаслідок дії об'єктивних законів, а являє собою діяльність переслідуючої свої цілі людини, то цивілізація з'являється як той аспект людської дійсності, який забезпечує самоорганізацію, саморегулювання, здійснюване шляхом регламентації взаємовідносин між людьми, людиною і природою за допомогою установок, норм, законів і системи інститутів, організацій.
Тому можна сказати, що цивілізація - це рівень розвитку суспільства, його самоорганізації і саморегуляції, що характеризується тим, що взаємовідносини між соціальними суб'єктами, між різними сторонами життя регламентуються, регулюються за допомогою вироблених установок, норм, законів, а також організацій і установ, що забезпечують життєдіяльність суспільства в його поступальному розвитку.
Розв'язання питання про цивілізацію тісно пов'язане з проблемою гуманізму. Хоч ця проблема в історії суспільної думки частіше за все ставилася в загальній абстрактній формі, оскільки при складній соціальнійструктурі суспільства, відмінності і протилежності інтересів різних соціальних суб'єктів утвердження реального гуманізму було неможливим, але сама суть ідеї гуманізму все більше і більше завойовувала визнання як усвідомлення тенденції цивілізаційного розвитку суспільства, усвідомлення необхідності посилення турботи про людину, про його долю. Тому можна сказати, що міра цивілізованості суспільства визначається наявністю прагнення до затвердження соціальної справедливості, мірою реального забезпечення в даному суспільстві принципів гуманізму. Цивілізація характеризується спільністю тенденцій соціального життя, які по-різному виявляються в різних, локальних цивілізаціях, а також формуванням загальнолюдських цінностей.
З посиленням інтеграційних процесів в життєдіяльності суспільства посилюється тенденція до зближення багатьох локальних цивілізацій в сфері виробництва, суспільних відносин, в їх політичному, духовному житті. Спостерігається прагнення до вироблення загальних для різних країн (в рамках певного регіону) норм, установок, законів, що регламентують взаємовідносини не тільки між соціальними суб'єктами всередині тієї або іншої країни, але і між країнами, а також до створення особливих органів, що забезпечують реалізацію цих установок, норм, законів. Це особливо наочно можна прослідити на розвитку інтеграційних процесів в сучасній Європі. Більше того, ця тенденція набуває всесвітнього характеру. Наприклад, ООН і її різні органи з кожним роком посилюють свій вплив у всіх сферах життя суспільства і у всіх регіонах. Їх виникнення і посилення їх ролі зумовлене необхідністю розв'язання питань регулювання взаємовідносин між людьми, країнами, регіонами, необхідністю захисту прав людини, затвердження соціальної справедливості в інтересах всього людства.
Сучасне суспільство все більше і більше прагне до вирівнювання рівнів цивілізованого розвитку. Ця тенденція спостерігається у всьому світі. І хоч в своїй реалізації вона наштовхується на багато які перешкоди, пов'язані з різним рівнем розвитку країни, з відмінністю інтересів соціальних суб'єктів, її розвиток, поступальне рушення нездоланне. У цих умовах проблема доль окремих народів, регіонів і людства загалом стає найважливішою проблемою цивілізованого розвитку суспільства.
Таким чином цивілізація являє собою організаційно-регулятивний аспект вияву людської суті, аспект людської дійсності. Зрозуміти специфіку цивілізації можна тільки тоді, коли вона буде розглядатися у взаємодії з суттю людини, що є її субстанціональною основою, а також у взаємозв'язку з суспільно-економічною формацією, культурою, людством цими найважливішими формами людської дійсності.
У розвитку цивілізації, так само як це має місце в суспільно-економічній формації, культурі, людстві, спостерігаються тенденції, характерні для розвитку окремих країн, регіонів, так і товариства загалом. Ці тенденції виявляються передусім в тому, що у всіх сферах життя посилюються інтеграційні процеси, які зумовлюють необхідність створення органів, що виконують функцію забезпечення життєдіяльності суспільства. Крім того, посилення взаємозв'язків у всіх сферах життя в світовому масштабі сприяє зближенню способів життєдіяльності в різних країнах, виробленню загальнолюдських цінностей і цілей, посиленню взаєморозуміння між людьми. Сам хід історії все більше і більше переконує, що в цивілізаційному розвитку суспільства, в близькій і віддаленій перспективі людина стає вищою цінністю і метою суспільного розвитку.

 
 

Цікаве

Загрузка...