WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Доля людини в XX столітті - Реферат

Доля людини в XX столітті - Реферат


Реферат з філософії
ДОЛЯ ЛЮДИНИ В XX СТОЛІТТІ
"Сова Мінерви вилітає в сутінки",- писав Гегель, маючи на увазі, що осмислення будь-яких подій починається лише після того, як вони вже відбулися, або, принаймні, наближаються до завершення. Тому, мабуть, не випадково наприкінці кожного століття робляться спроби підбити його головні підсумки. Що ж нового - хорошого чи поганого принесло нам XX століття, як воно вплинуло на життя і погляди людей?
Тріумфи і трагедії XX століття. Ніколи раніше людство не досягало таких вершин свого технічного та інтелектуального розвитку, яких воно досягло в нашому столітті. На самому його початку вчені змогли проникнути у світ атома, і відтоді вони не припиняють досліджувати невідомий людям інших століть мікросвіт, роблячи у ньому нові й нові відкриття. У цьому ж столітті людина вперше покинула свою колиску - Землю і залишила свій слід на поверхні Місяця. Людство почало активно опановувати повітряний простір і підводний світ. Воно заглибилося у земні надра - і для нього стали доступними майже всі природні багатства, накопичені на Землі природою упродовж мільйонів і мільярдів років. На самій земній поверхні зникли "білі плями" і майже не залишилося куточка, куди б не ступала нога людини або куди б не проникав її погляд із космосу.
Саме в XX столітті виникли такі наукові дисципліни, як теорія відносності, квантова механіка, ядерна фізика,
кібернетика, хімія полімерів, інформатика, молекулярна біологія, які визначають обличчя сучасної науки.
Незрівнянно зросла енергетична озброєність і міць людства. Воно надійно впрягло в колісницю своєї історії електричну енергію, яка ще на початку століття здавалася майже дивом. Розпочалося освоєння атомної і сонячної енергії. Вперше були створені електронно-обчислювальні машини, які відкрили нову еру роботів та інформатики.
Справжня революція відбулася у засобах зв'язку і спілкуванні людей. Завдяки застосуванню радіо, телебачення і телефону в сотні і навіть у тисячі разів зросла швидкість передачі інформації - люди можуть чути і бачити майже все, що відбувається у різних куточках нашої планети. Автомобільні й залізничні магістралі густим павутинням вкрили материки, а повітряні лайне-ри, які почали теж застосовуватися лише в XX столітті, зробили швидким і зручним міжматерикове сполучення.
Саме в нашому столітті, завдяки досягненням хімії, люди навчилися створювати і широко використовувати нові штучні речовини і матеріали, яких не існувало в природі. Досягнення біології не тільки розкрили таємниці життя, але й допомогли людям сконструювати механізми, які будовою і функціями нагадують живі органи. Дивом нашого часу можна вважати також проникнення у механізм спадковості і структуру мозку. На цій основі маємо також разючі досягнення в галузі генетики й медицини.
Успіхи історичної науки дали змогу розширити наші знання про минуле людства, повернути із забуття цілі цивілізації. Згадаймо хоча б археологічні відкриття Едварда Еванса і Генріха Шлімана, які ознайомили людей XX століття з крито-мікенською культурою.
Поряд з їхніми іменами на скрижалях людської пам'яті навічно вписані золотими літерами прізвища і таких видатних людей XX століття, як Альберт Ейнштейн, Норберт Вінер, Володимир Іванович Вернадський, Юрій Гагарін, та багатьох інших. І це також є свідченням того, що XX століття зробило величезний внесок у загальнолюдські досягнення, зокрема і в розвиток науки і техніки (не випадково ж його називають століттям науково-технічної революції).
Але XX століття багате не тільки на досягнення й тріумфи. Сотні видів рослин і тварин, що безслідно зникли з Землі, мільйони неповноцінних людей, що народжуються у кожному поколінні, висихаючі моря і забруднені річки, озонові дірки і кислотні дощі - усе це теж, на превеликий жаль, своєрідні "досягнення" нашого століття.
Саме у XX столітті майже буденним явищем стала загибель мільйонів і мільйонів людей. Якщо за попередні сто років від війн загинуло менше 6 млн., то лише у першій половині XX століття світові війни відібрали життя у 65 млн. чоловік, не кажучи вже про десятки мільйонів тих, хто був скалічений і на все життя залишився інвалідом. Лише в концтаборах під час останньої світової війни було замордовано 11 млн. чоловік. А скільки людей, які перенесли на собі тягар війни, передчасно померли або втратили здоров'я!
Проте у XX столітті люди гинули не тільки на полях битв. Якщо під час війни мільйони людей ставали просто "гарматним м'ясом", то у так звані мирні часи вони перетворювалися на просте знаряддя виконання волі
"вождів", "великих керманичів" або "фюрерів", які, прикриваючись "інтересами народу", нації або класу, здійснювали свої лю-диноненависницькі експерименти в різних країнах світу. Згадаймо хоча б фашизм у Німеччині та Італії, сталінську диктатуру у Радянському Союзі, "культурну революцію" Мао Цзедуна у Китаї, режим Пол Пота у Кампучії, хунту Піночета в Чилі.
В умовах цих тоталітарних режимів абсолютній більшості людей відводилася роль "гвинтиків" державної машини, відкидалося право людини на власну індивідуальність, на свободу не тільки дій, але й слів та думок. Найменший протест, спроба якось захистити свої права та інтереси переслідувалися й каралися. Ціла система репресивних органів була спрямована на те, щоб поселити страх у людських душах, викликати між людьми взаємну підозру і недовіру, принизити людську гідність.
Нам відомо зараз, чого варте було людське життя у країні, про яку ще донедавна співали: "Я країни іншої не знаю, де людина вільно так живе". Тут, починаючи з революції, мільйони людей ставали жертвами "білого" і "червоного" терору, гинули безслідно у сталінських гулагах як "вороги народу", вимирали цілими родинами, як це було, наприклад, в Україні під час жорстокого голодомору. За жменю зібраних колосків, за п'ять хвилин запізнення на роботу, за необережно сказане слово, за відмову доносити на свого ближнього людина часто навіть без суду і слідства могла бути позбавлена волі. Вона розглядалася лише як засіб виконання державних планів, інструмент побудови "світлого майбутнього".
Звичайно, в цих умовах людина була абсолютно незахищеною, її життя і життя її близьких повністю залежали від ворожих людині і непідвладних її контролю соціальних інститутів і сил. Це породжувало почуття безнадії, невпевненості, страху, було основою виникнення всіляких міфів і створення в людській уяві різного роду ідолів.
Не була абсолютно вільною людина і в капіталістичних країнах Заходу. І тут дуже часто вона виявлялася беззахисною перед дією невблаганних законів ринку, перед економічними кризами і безробіттям, перед жорстким контролем з боку держави, перед загрозою мафіозних структур та інших злочинних організацій. У зв'язку з цим людина відчувала себе іграшкою в руках невблаганних і ворожих їй сил. Як відзначали західні соціологи, у XX столітті людина перестала бути вільною, перестала належати собі не тільки на виробництві, а й у побуті, де її вчинки, смаки, думкиопинилися під диктатом реклами, масової культури і засобів масової інформації. Відчуження людини від засобів виробництва, від політичної влади доповнилося в XX столітті відчуженням людини від людини.
Ще трагічнішою була і залишається доля людини в країнах, що розвиваються, де мільйони людей, унаслідок економічної відсталості цих країн, позбавлені можливості
Loading...

 
 

Цікаве