WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Короткий філософський словник - Реферат

Короткий філософський словник - Реферат

(напр., соціальної - до біологічної).
54. КАРТЕЗІАНСТВО, направлення в філософії і природознавстві 17-18 ст., теоретич. джерелом якого були ідеї Р. Декарта (латинізов. ім'я сartesius - Картезій, звідси назв.). Основа К. - послідов. дуалізм, тобто розподіл світу на дві самост. і незалежні субстанції - протягнену і мислячу; вхідні принципи картезіанської гносеології - самодостовірність свідомості (декартовське "мыслю, отже існую") і теорія природжених ідей. В розвитку К. виявилися монізм (Х. Де Руа, Б. Спіноза) і окказионалізм (А. Гейлінкс, Н. Мальбранш).
55. МОНАДОЛОГІЯ (від монада і... Логия), вчення про монадах, розвинене Г. В. Лейбніцем в одноім. сурядності (1714) і його послідовниками.
56. СТИХІЙНА ДІАЛЕКТИКА відбиває світ як ціле, що беззупинно змінюється, в якому незмінний і самототожний першопочаток предстає в різноманітних формах, зазнаючи всілякі перетворення.
57. ОБ'ЄКТИВНА ДІАЛЕКТИКА це діалектика природи і матеріальних суспільних відносин. Об'єктивна діалектитка природи виявляється у її безмежності і вражаючій здібності до створення оригінальних форм матеріального буття. О.д.- "діалектика речей" (Геракліт). О.д.включає в себе усе цінне, що напрацьоване метафізикою у якості важливого, але обмеженого і в битійному, і, відповідно, у теоретичному просторі момента. Коротко це такі моменти: статистична модель світу, напрацьована метафізикою, і динамічна модель світу, що належить діалектиці, в цілому правомірно протиставляються одне одному.
58. CУБ'ЄКТИВНА ДІАЛЕКТИКА ("негативна" діалектика), у якій потрібно виділити двамоменти: 1). У людському житті суб'єктом заперечуваності є людина. Вона сама визначає в процесі пізнання, що іяк заперечувати, вибирає форми такого заперечення, темпи, умови, сторони і т. п. ; 2). В природі діалектичне заперечення здійснюється без втручання людини, суб'єкта, свідомості як самозаперечення з утриманням в процесі розвитку всього того, що необхідно для подальшого становлення нового. Проте таке уявлення не знаходить розуміння в концепції "негативної" діалектики, що є по суті, хибним, оскільки відкидає самозаперечення в процесі розвитку.
59. ДІАЛЕКТИКА ГЕГЕЛЯ. Вершиною у розвитку домарксистської Д. була ідеалістична Д. Гегеля. Гегель"вперше представив весь природний, історичний і духовний світ і вигляді процесу, тобто у безперервному русі, зміні, розвитці, і зробив спробу розкрити нутрішній зв'язок цього руху і розвитку ". На відміну від абстрактних визначень розсудку Д., за Гегелем є такий перехід одного визначення у інше, в якому виявляється, що ці визначення містять заперечення самих себе.
60. ДІАЛЕКТИКА МАРКСА. Істинне наукове розуміння Д. було створено Марксом і Енгельсом. Відкинув ідеалістичний зміст філософії Гегеля, вони побудували Д. на основі матеріалістичного розуміння історичного процесу ірозвитку пізнання, узагальнення реальних процесів, що діють у природі, суспільстві імисленні. Теорія пізнання розглядається матеріалістичною діалектикою як узагальнена історія пізнання і кожне поняття, кожна категорія, не дивлячись на свій предельно загальний характер, відмічені печаткою історичності. Гол. категорією матеріалістичної діалектики є протиріччя.
61. МОЛОДОГЕГЕЛЬЯНСТВО - радикальне крило гегелевської філософської школи. Їх інтерпритація філософії Гегеля і критика християнства виявились специфічною для тогочасних нім. умов формою пробудження буржуазно-демократичного мислення і політичного інтересу взагалі. Оформленню лівого крила гегельянства сприяла книга Д. Штрауса "Життя Іісуса " (1835), де були критично проаналізовані євангельські догмати. Штраус розглядав Христа як буденну історичну особистість, надприродність якої є продуктом міфу.М. цікаво як перша спроба- на моделі релігії - проаналізувати суспільну свідомість у якості соціальної структури (ідеалогії). У центрі їх уваги опинилось питання про те, як виникають і отримують примусову силу невірні уявлення про суспільство. М. виявило обмеженість чисто іманентного аналізу суспільної свідомості і вказало на необхідність дослідження матеріальних суспільних відносин, виведення з них духовного життя суспільства.
62. СТАРОГЕГЕЛЬЯНСТВО - консервативне крило школи Гегеля у Германії 30-40-х рр. 19 ст.; намагались інтепритинувати його вчення у дусі церковно- християнської ортодоксії. На початку С. (Гешель, Гінріхс, Габлер), користуючись протирічним і непослідовним розмежуванням філософії і релігії у гегелевській системі, відстоювали принципи синтезу розуму і віри. Пізніше С. (Вейсе, І. Фіхте - молодший) будували своє вчення у противагу радикальним молодогегельянцам. Вони наголошували на необхідності "виправити" Гегеля у дусі шелінговської філософії тотожності і теодицеї Лейбніца. Займали консервативну політичну позицію.
63. КАТЕГОРИЧНИЙ ІМПЕРАТИВ, центр. поняття етики І. Канта, безумовне загальнообов'яз. формальне правило поведінки всіх людей. Вимагає діяти завжди в відповідності з принципом, який в будь-який час міг б стати загальним моральним законом, і відноситись до всякої людини як до мети, а не як до засобу.
64. АНТРОПОЛОГІЧНИЙ МАТЕРІАЛІЗМ - характерна риса домарксовського матеріалізму, розуміння людини як висшого продукту природи, пояснення всіх особливостей і рис людини тільки їх природним походженням. Підкреслення єдності людини і природи було направлено проти ідеалістичного розуміння людини і проти дуалістичного розриву душі і тіла. А. м. 17-18 ст. слугував ідейним поясненням буржуазної революції, проголошуючи несумісність феодального ладу і релігії з подлінною природою людини. А. м. розглядає усі істинно людські риси і якості як "абстракт, присущий….. індивіду" (Маркс), тобто відірване від суспільства, суспільної практики.У сучас. буржаз. філософії
А. м. виступає як пояснення різних форм ідеалізму, що розглядають об'єктивний світ як щось похідне від людської сутності. Він притаманний багатьом направленням філософії (екзистенціаналізм, прагматизм, філософія життя, філософська антропологія ), соціології, психології.
65. ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ, в широкому сенсі - вчення про природу (суттєвість) людини; в вузькому - ідеалістич. течія в зах.-європ. філософії 20 ст., більш німецької, засн. в 1920-х рр. М. Шелером і Х. Плеснером. виходило в знач. мірі з ідей філософії життя (В. Дильтей) і феноменології Е. Гуссерля, в подальшому отримали розповсюдження ідеї прагматизма (А. Гелен), "культурантропології" (Е. Ротхаккер і ін.), екзистенціалізма, структуралізма і ін. Є також спроби еклектич. поєднання антропологіч. підходу з принципами марксизму (Ж. П. Сартр і ін.).
66. УКРАЇНСЬКИЙ КОРДОЦЕНТРИЗМ - підстава української духовності. За цим поняттям провідну роль у житті людини відіграють не розумовораціональні
Loading...

 
 

Цікаве