WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Кант - Реферат

Кант - Реферат

мовляв, може бути послідовною вірою, ця ж є завжди непослідовною філософією.
3. Встановлювання і передбачування фактів. Розуму доступними є тільки факти. Наука керується правилом: не висловлювати ніяких тверджень окрім тих, що засновані на тому чи іншому факті. Вістря позитивної філософії було повернуте проти всіляких спроб вийти за межі фактів, особливо проти вишукування для них причин, що лежать поза фактами.
Однак завдання науки не обмежуються реєстрацією фактів. Факти є лише матеріалом для подальших пошуків. Справжнім же завданням науки є опрацювання цього матеріалу та встановлення сталих зв'язків між фактами, інакше кажучи, встановлення законів. Це посильне завдання повинно зайняти в науці місце тих непосильних завдань, що їх вона собі досі ставила, а особливо - місце пошуку причин. Завжди слід, пам'ятати, що закони є тільки сталими зв'язками - це зв'язки або подібності, або послідовності.
На підставі знання законів, які керують фактами, наука може передбачати подальші факти. Savoir pour prevoir, здобувати знання, щоб передбачати - такою була формула Конта. Причому передбачування він розумів широко: Я№ визначення не тільки невідомих майбутніх фактів, але також теперішніх і навіть минулих фактів.
У такому випадку справжня наука будується на досвідах, однак не складається лише із самих досвідів. Навпаки, наука прагне до того, щоб вони стали зайвими, випереджує їх та замінює передбаченнями. Через це Конт був противником емпіризму, якщо під "емпіризмом" розуміти обмежування науки самим лише збором досвідів. Говорив, що "чистий емпіризм є не плідним". Твердив навіть, що справжня позитивна філософія є по суті однаково далекою від емпіризму, як і від містицизму, її шлях має пролягати посередині між цими двома - однаково згубними, як вважав, - бездоріжжями. При дослідженні фактів учений не може поводитися зовсім пасивно, вже хоча б тому, що існує нескінченна різнорідність фактів і для орієнтування в цій різнорідності потрібні керівні гіпотези. У несподіваній, як для послідовника Бекона і Юма, тезі Конт твердих, що шлях досвіду вказує думка і що кінцевою метою науки є зробити досить зайвим, замінити його міркуванням.
Як можливі узагальнення фактів та їх передбачення - цього Конт не досліджував. Він узагалі не ставив епістемологічиих проблем, і це обмеження було характерним для нього та для інших позитивістів. Вони не хотіли бути теоретиками пізнання, а тільки методологами. Вважали, що якщо знаємо об'єктивні факти, то постановка основної проблеми теорії пізнання - як узагалі можливе пізнання об'єктивних фактів - стає зайвою. Тому свої завдання вбачали не в пошуку основ науки, а (подібно до того, як це раніше робили споріднені мислителі, Бекон і д'Аламбер) у класифікуванні її результатів.
5. Завдання філософії. У класифікації наук Конт, хоч і був філософом, філософії не враховував. Вважав, що всі явища, які підлягають дослідженню, вже поділені між іншими науками і для філософії нічого не залишається. Був переконаний, що поза явищами нема іншої дійсності і метафізика не має чим займатися. Причини та цілі явищ досліджувати неможливо, а тим більше першопричину та кінцеву мету. Безпідставними здавалися йому суперечки метафізиків, особливо матеріалістів зі спіритуалістами. В його доволі спрощеному розумінні метафізика полягала просто у помилковому "виготовленні" буттів з абстракцій; зокрема, він вважав, що платонівська теорія ідей виросла цілковито і виключно з цієї помилки.
Але позитивізм Конт відкинув не лише метафізику, а позбувся також теорії пізнання, її дослідження того, чи і як можливе пізнання, здавалися йому непотрібними, сумніви щодо існування зовнішніх тіл - безглуздими: він вважав, що "здоровий глузд уже давно кинув таку філософію. Мало того, контівський позитивізм відцурався також логіки: її абстрактні, підірвані від окреслених фактів дослідження здавалися йому безплідними. Піл кінець він став вважати химерою навіть загальну методологію. Мало того: відкинув психологію, твердячи, що вона неможлива, бо неможливо бути спосрежуваним і спостерігачем водночас. Власне це зречення психології й надало позитивізмові його особливого характеру, відокремивши його від інших, так чи інакше близьких до нього, мінімалістських напрямків (які також обмежували науку дослідженням фактів). Позитивізмові, котрий позбувся психології, залишилися тільки зовнішні факти, - це і є його характерна риса.
Таким чином для послідовного позитивізму відпали не лише метафізичні завдання філософії, але й ті вужчі, епістемологічні, логічні, методологічні, психологічні, котрими така модернізована філософія замінює метафізичні. Філософії залишилося тільки одне: теорія науки. Але і в ній філософії не належать дослідження постулатів чи принципів наук, бо цим можуть займатися вони самі. Тому філософії залишилося тільки енциклопедичне, завдання: зіставляти те, що зробили окремі спеціальні науки. Обмежуючись цим, Конт вважав, що уникнув "безумного ризикування" метафізичної філософії і досягнув "передбачливої стриманості позитивізму".
Про питання, що виходять за межі фактів, позитивізм не тільки не хотів нічого стверджувати, але не хотів і заперечувати.
РОЗВИТОК ПОГЛЯДІВ KОНТА Й ОСТАННЯ ФАЗА ЙОГО ФІЛОСОФІЇ. Звичайно вирізняють дві фази у розвитку філософії Конта "Курс позитивної філософії", належить до першої, "Позитивна політика" - до другої. Тільки погляди першої (ті, що були представлені вище) назагал вважаються справжнім позитивізмом і цінним вкладом Конта у філософію, погляди ж другої фази - віл чадом від пози типізму і крахом видатного інтелекту. Адже в мій його філософія (яка мала б раз і назавжди покінчити з релігійною та метафізичною філософією) стала саме метафізикою, навіть релігією: його ясна думка розплилась у дивацтвах. "Друга половина моєї кар'єри, - писав Конт у IV томі своєї "Системи", - мала перетворити філософію в релігію, як перша перетворила науку на філософію".
Однак докладніший аналіз показує, що вже в першій фазі у Конта були початки другої, до якої він дійшов шляхом поступової еволюції, а не перелому. Зміну його поглядів почасти викликала зміна проблем, якими він займався, а саме: відколи зайнялися проблемою життя, то переконався у тому, що його дотеперішні принципи є недостатніми, і що їх неможливо розвивати без поняття цілого та мети. Це тільки у необмеженому світі ціле залежить від частіш, натомість, обмеженому частини залежать від цілого. Як сам ствердив у листі до Мілла 1843 p., цей мотив скерував його на новий шлях.
До цього додався другий чинник, прихований у самому Конті. Оте його захоплення порядком завжди було не меншим, ніж любов до фактів. Кожну царину життя пін лотів регламентувати. Жодних питань не залишав відкритими, кожне мусило бути розв'язане. Цесуперечило тому розумінню знання, котре справді відповідає позитивізму та еволюціонізму. Через те його поглядам часто бракувало обережності - цієї найбільш посутньої чесноти будь-якого мінімалізму. Він не настільки перейнявся думкою (котру сам так часто висловлював) про відносність усіх наукових істин, недостатньо пам'ятав про те, що і його власні погляди є історично зумовленими, що науки розвиватимуться й далі: їх стан у першій половині XIX століття трактував як остаточний.
Loading...

 
 

Цікаве