WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Роль літератури в житті європейського суспільства доби Просвітництва - Реферат

Роль літератури в житті європейського суспільства доби Просвітництва - Реферат

п'єс.Провідна тема його творчості - якщо вже людина живе для того, щоб страждати, то мусить робити це гідно і має героїчно нести свій життєвий хрест. Німецькі романтики називали Кальдерона "поетом честі". Ця тема проходить у таких п'єсах Кальдерона, як "Вклоніння хресту", "Стійкий принц", "Життя є сон", "Чудодійний чаклун" та ін. Світ жахливий, світ ворожий людині. Вона нікчемна, страждає, стогне. Ані жалощів, ані допомоги, ані співчуття не знайде людина на цьому світі. Чому ж людина повинна страждати? У чому її провина? Вона у тому, що людина народилася недосконалою і живе на землі егоїстично заради примарної насолоди. Усі прагнуть здобути особистого щастя, поспішають, борються, шукають, а таке життя - безумство, помилка. Найкраща мить у житті, мить радощів, щастя - це лише мінлива бульбашка в калюжі, жорстока самоомана. Поряд з тим Кальдером не був мізантропом (людиноненависником) або похмурим суддею народного гумору. В його творах можна знайти чимало живого народного гумору, адже він адресував свої драми не салонній, а широкій публіці іспанських містечок.
Варто згадати ще одного іспанського драматурга періоду бароко, автора понад 400 комедій монаха Тірсо де Моліну (справжнє ім'я - Габріель Тельєс, 1583-1648). Найбільшу відомість отримала його п'єса "Севільський пройдисвіт або Кам'яний гість" (надрукована 1630), в якій вперше виведено яскравий образ авантюриста Дона Хуана, до якого пізніше зверталися Мольєр, Гофман, Байрок, Пушкін, К'єркегор, Леся Українка та багато інших видатних письменників. Взагалі література бароко часто звертається до пригодницької авантюрної теми, що призвело до поширення розрахованого на широку публіку жанру так званого крутійського роману.
Визначним представником іспанської барокової прози був Франсіско де Кеведо-і-Вільєгас (1580-1645), затятий дуелянт і опальний міністр фінансів, підданий гонінням за сатиричні твори проти політики та монархів Іспанської імперії. У крутійському романі "Історія життя пройдисвіта Пабло, зразка волоцюг і дзеркала крутіїв" (надрукований 1626), циклі фантасмагоричних гротескових памфлетів "Сновиддя" (виданий 1627), збірці новел "Час відплати, або Розумна фортуна" (видана 1650) та низці інших творів, насичених концептивною образністю, Кеведо створив сатиричну панораму життя Іспанії, показав зародження буржуазних відносин, правдиві картини деморалізації й соціальної корупції. Мрії Кеведо про "народну монархію" відбилися у трактаті "Політика Бога, правління Христа і тиранія сатани" у двох частинах (виданий 1626-1639). Кеведо писав також талановиті сатиричні памфлети, листи у віршах, інтимні сонети і романси.
Художні твори барокових письменників відзначаються оригінальністю задуму і втілення. Так, герой роману Луїза Велеса де Гевари (1579-1644) "Хромий біс" студент Клеофас звільнює запертого у колбі астролога "демона дрібниць", "пекельну муху", тобто чорта, який "спеціалізувався" на "дрібних крутійствах". У вдячність за звільнення чорт розкриває перед студентом приховане життя Мадриду. Пізніше мотив демонічного проводиря геніально використає у "Фаусті" Гете. У сатиричному романі у трьох томах "Критикон" Б.Грасіана такий собі Крістело спасається після затоплення корабля на острові, де зустрічається з дикуном Андреніо (одним з прототипів П'ятниці), якого навчає іспанській мові. Але на відміну від героя Д.Дефо Крістело разом з дикуном скоро потрапляє на батьківщину в Іспанію, де у спілкуванні з багатьма досить різними людьми дикун розкривається як більш культурна і цивілізована людина. З'ясовується, що образ Андреніо необхідний автору для узагальнюючих філософських роздумів над сенсом життя та критики сучасності.
Барокова проза у Франції виразно поділялася на салонно-преціозну (салон графині Рамбуйє) та демократичну. Для першого напрямку характерним є роман про казкових гномів, ельфів і тролів Оноре д'Юрфе "Астрея" (1610) і твори однієї з перших жінок-прозаїків Мадлен Скюдері. Другий, "низовий" напрямок з характерним потягом до реалізму і сатири представляють романи Шарля Сореля, Поля Скаррона і Анрі Фюрестьєра.
Найвизначнішім німецьким прозаїком бароко став Ганс Якоб фон Гріммельсгаузен (1621-1676), автор шеститомного антивоєнного роману-епопеї "Сімпліціус Сімпліціссімус" (1668, з латини "Простак Найпростакуватіший"), написаного під впливом особистих вражень автора від Тридцятилітньої війни (1618-1648) у Німеччині. Епопея поєднує автобіографічні риси з гротесковими елементами крутійського роману і охоплює життя головного героя, "Простака", від 10-літнього віку, коли герой ділить людей на "диких" і "домашніх", до самої смерті на безлюдному острові, який став для нього єдиним безпечним прилистком. Цей твір є своєрідною енциклопедією тогочасного життя у Німеччині. У ньому автор висміяв паразитичне дворянство, засудив безглузді війни та їх антигуманний руйнівний зміст, утверджував загальнолюдські цінності. Роман і його герой стали прототипами для безсмертного твору Я.Гашека і його Швейка.
Іншим літературним шедевром бароко є поема визначного англійського культурного і громадського діяча Джона Мільтона (1608-1674) "Втрачений рай" (1667). Після поразки буржуазної революції в Англії Мільтон, який виконував обов'язки секретаря О.Кромвеля і був автором кількох дошкульних памфлетів і трактатів, ледь уник тюрми і страти й вів усамітнений спосіб життя. Його нещастя поглибила втрата зору. Але остаток життя став для Мільтона періодом напруженої поетичної творчості, коли було втілено давні задуми - створено "Втрачений рай" і "Повернутий рай" (1671). Використовуючи біблійний та богословський матеріал у концептивному дусі, Мільтон створив поеми, сповнені животрепетного, цілком актуального соціокультурного і особистісного змісту. Проблема права на вчинок, який порушує встановлені норми (гріхопадіння, яке розглядається крізь реалії повстання проти монархічних устоїв) всебічно розкривається Мільтоном у першому творі. При цьому критиці піддаються як закостенілі традиції, так і шал революції. Яскравий образ Люципера сповнений непідробного трагізму й високого пафосу боротьби, яка приречена бути безрезультатною. Суперечності, якими багатий "Втрачений рай", свідчать про складність духовного розвитку автора, який був типовою "людиною бароко". Іпостасі натхненного гуманіста і тверезого політики, законослухняного віруючого і бунтівного повстанця одночасно постають і взаємодіють перед читачами поеми, залишаючи потребу самотужки визначитися у своєму ставленні до окресленої проблеми. Закінчена через чотири роки поема "Повернутий рай" одноголосно визначається художньо значно слабшою, хоча у ній автор приходить до однозначної відповіді на поставлені у першій поемі питання. Сатана тепер цілком ототожнюється з англійською Реставрацією. За біблійними мотивами Мільтон написав також драму "Самсон-борець", у якій створено яскравий і глибоко народний образ героя Самсона.
Доба бароко залишила значний слід у розвитку як європейської літератури, так і у розвитку європейського суспільства.
Loading...

 
 

Цікаве