WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософія стародавніх Греції і Риму - Реферат

Філософія стародавніх Греції і Риму - Реферат

порожнечею. Атоми Левкіпа і Демокріта цілковито без'якісні. Якості виникають у суб'єкта в результаті взає-модії атомів і органів чуття. Оригінальне пояснюють атомісти виникнення життя. Демокріт стверджує, що живе виникло із неживого за межами природи без ні-якого творця і розумної мети. Демокріт визначає людину як тварину, яка від природи здатна до всякого навчання і має у всьому своїми помічниками руки, розум і гнучкість мислення. Розглядаючи душу, атомісти вважають її сукупністю атомів. Ато-місти вчили і просмертність душі. На уяві про тілесність душі побудоване вчення Демокріта про пі-знання. При цьому Демокріт розрізняє два види пізнання: темне (не-законнонароджене) і істинне (законнонароджене), а також два види пізнання - за допомогою чуттів і через мислення. Демокріт глибоко розуміє складність і трудність процесів пізнання, досягнення істини. З цього приводу він образно говорив, що "дійсність - у безодні", вона глибоко лежить на дні морському. При вирішенні однієї з головних філософських проблем - про-блеми щастя - Демокріт говорив, що щастя в душі. Душа має бути поміркованою в насолоді, має перемагати у собі жагу, - а цього вчить філософія. У другій половині V ст. до н.е. в Греції з'являються софісти. Ста-рогрецьке слово "софістес" означало знавця, майстра, художника, мудреця. Але софісти були мудрецями особливого плану. В умовах античної демократії риторика, логіка і філософія виходять на перший план у системі освіти. Риторика - мистецтво 'красномовства - стає царицею всіх мистецтв. У судах і народних зборах вміння говорити, переконувати стає життєво важливим. Тому і з'являються платні вчи-телі "мислити, говорити і робити" - софісти. Величезною заслугою софістів у сфері філософії було те, що вони привернули увагу до проблеми людини, суспільства, знання. Софістів прийнято ділити на старших і молодших. Старші - Про-тагор (481-411 pp. до н.е.), Горгій, Гіппій, Продає, Антіфонт, Ксеніад; молодші - Алкідам, Трасімах, Крітій, Каллікл. Старші софісти були сучасниками піфагорійця Філолая, елеатів Зенона і Мелісса, фізиків Емпедокла, Анаксагора і Левкіпа. Молодші софісти жили і працюва-ли в кінці V - на початку IV ст. до н.е. Спільне в їхніх поглядах - раціоналістичне пояснення явищ при-роди, етичний і соціальний релятивізм, відмова від релігії. Найцінні-шим у софістів є вчення про людину. Устами Протагора вони прого-лошують тезу: "Людина - міра всіх речей..." Величезний вплив на античну і світову філософію справив Со-крат (469-399 pp. до н.е.). Сократ - перший афінський (за наро-дженням) філософ, сучасник Демокріта. Сократ цікавий не тільки своїм вченням, а й усім своїм життям, оскільки його життя стало втіленям його вчення. У центрі філософії Сократа - людина. Але вона ним розглядаєть-ся насамперед як моральна істота. Тому філософія Сократа - це етич-ний антропологізм. Інтересам Сократа були чужі як міфологія, так і метафізика. Філософія Сократа народжувалася під двома основними девізами: "Пізнай самого себе" і "Я знаю, шо я нічого не знаю". Перший девіз був написаний над входом у храм Аполона у Дельфах, другий приписується Сократу. При філософському дослідженні етичних проблем Сократ користу-вався методом, який він називав майевтикою. Ціль майевтики - все-бічне обговорення будь-якого предмету, визначення (дефініція) по-няття. Сократ першим підніс знання до рівня понять. Якщо до нього філософи і користувались поняттями, то робили це стихійно. І тільки Сократ звернув увагу на те, що якщо нема поняття, то немає і знання. Отже, метод Сократа переслідував досягнення понятійного знан-ня. Це досягнення відбувалось за допомогою індукції (наведення), сходження від одиничного до загального. Головне для Сократа - процес пошуку понять. Переконання Сократа в існуванні об'єктивної істини приводить його до висновку, що існують об'єктивні моральні норми, що відмін-ність між добром і злом не відносна, а абсолютна. Поставивши у центр своєї філософії людину, Сократ стверджує, що пізнати світ людина може, тільки пізнавши душу людини і її спра-ви, і в цьому основне завдання філософії. В історії філософії з іменем Сократа пов'язується існування так званих сократичних шкіл, які мали назви: кініки, кіренаїки, мегарики. Філософія кініків цікава тим, що тут вперше в історії філософії дається визначення поняття (Антісфен, 6л. 446-366 до н.е.). Вона під-креслювала переваги мудреця над звичайними людьми і вважала фі-лософію найвищою з усіх форм культури (Діоген Сінопський, 6л. 404-323 pp. до н.е.). Філософському аскетизму кініків протистояв гедонізм кіренаїків. ("Гедоне" - насолода. Гедонізм - етичне вчення, яке найвищу цін-ність життя вбачає у насолоді. Гедонізм - різновидність евдемонізму. "Евдемонія" - щастя. Гедонізм, таким чином, бачить сенс життя у щасті, а щастя розуміє як насолоду). Школа кіренаїків мала довгу історію, основні її представники - Арістіп і Феодор із Кірени та ін. Етичний гедонізм кіренаїків грунтується на їхньому сенсуалізмі. Вони вбачали у чуттєвій насолоді найвище благо. І хоча при цьому робилось уточнення, що насолода має бути розумною, що не можна бути рабом насолоди, кіренаїки все ж таки були рабами не тільки насолоди, а й рабами тих, від кого ця насолода залежала. Засновником мегарської школи був Евклід із Мегари (Евклід із Мегари жив на 100 років раніше від Евкліда математика). Учнем і послідовником Евкліда був Евбулід, який навчався в Афінах за часів Арістотеля. У центрі уваги мегарської філософської школи - проблема одинич-ного і загального. На відміну від кініків і кіренаїків, які стверджували, що існує тільки одиничне, мегарики вчили, що існує тільки загальне. Евклід запевняв, що цим загальним є злиття розуму, добра і Бога, що ця єдність є найвищою, вічною, нерухомою і самототожною. Афінський філософ Платан (427-347 pp. до н.е.) походив із афінсь-кого аристократичного роду. Справжнє ім'я Платона - Арістокл, а Платон - прізвисько (від "платюс" - "широкий", "широкоплечий"). Аналіз творчості Платона показує, що його погляди глибоко проду-мані. В цілому вони складаються у систему, до якої входять: 1) вчення про буття; 2) вчення про Бога; 3) вчення про світ; 4) вчення про по-ходження світу; 5) вчення про душу; 6) вчення про пізнання; 7) вчен-ня про моральність і 8) вчення про суспільство. Перш за все, філософія Платона є оригінальним вченням про ідеї. Відповідно цього вчення, світ чуттєвих речей не є світом дійсно су-щого: чуттєві речі перебувають у безперервній зміні, то виникають, то гинуть. Всьому тому, що є в них справді сущим, чуттєві речі зобов'язані своїм безтілесним прообразам, які Платон називає ідеями. Ідеї вічні, незмінні, безвідносні; вони не залежать від умов простору і часу. По відношенню до чуттєвих речей ідеї є одночасно і їх причинами, і тими зразками, за якими були створені ці речі.
Loading...

 
 

Цікаве