WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Розвиток категорії простору - Реферат

Розвиток категорії простору - Реферат

розгортається в послідовний опис ряду ситуацій (які співпадають або не співпадають, з часом), у виклад ланцюга подій, у міркування на визначену тему і т.д. Головною лінією тексту, основним його змістом може бути опис перипетій життя героя або героїв, розповіді та багато іншого. У цю головну лінію вплітаються, як правило, побічні лінії, окремі відступи від основної теми, роздуми автора, описи природи місцевості або описання місця, де відбуваються події, посилання на будь-які виникаючі у автора асоціації і міркування, особисті спогади і т.д. Цілісний текст складається з великої кількості окремих елементів, окремих відрізків тексту, котрі хоча і відносяться до загальної змістової і формальної структури тексту, а отже і пов'язані між собою, ознак в той же час являють собою деякі відносно закінчені або обмежені один від одного відрізки розповіді чи опису. Вони можуть або належати до основної лінії тексту, або відноситися до однієї з побічних ліній, або, з рештою, вклинюватися у вигляді окремих повідомлень у загальний потік мовлення. Ці відрізки тексту складаються з кількох речень (рідко з одного речення), які пов'язані між собою не тільки логічно, семантично, але й формально лінгвістично. Такі групи речень відомі як "надфразові єдинства".
Будуючи текст, мовець вибирає слова, словосполучення, граматичні форми і розміщує їх в реченнях так, щоб повідомлення, яке є кінцевою метою мовленнєвого акту, було б сприйняте слухачем і опрацьовано його свідомістю в уявленнях, які б відповідали комунікативній меті того, хто говорить.
Проблема художнього простору є досить складною і суперечливою. Ці вирішенням займалося чимало науковців, драматургів та літературознавців.
Мистецтво - це відображення дійсності. А в дійсності існують тіла і дії. Тіла існують в просторі, а дії - в часі. Але оскільки простір і час тісно пов'язані між собою, то неможливо поділяти мистецтво на просторове і часове. Прикладом цього може бути живопис, який відображає не лише просторові, але й часові процеси дій, але й люди. Твори живопису, скульптури, архітектури, сприймаються в часі так само, як музичні чи літературні твори.
Таким чином, проблема художнього простору і часу зводиться до вирішення питання про можливість поділу мистецтва на "просторове" і "часове". Чи можна вважати, що живопис, скульптура і архітектура існують лише в просторі, а музика і література - лише в часі? Суперечки навколо цієї проблеми пов'язані з відокремленням таких термінів як "твір мистецтва" і "художній образ".
Твір мистецтва (картина, симфонія, фільм, роман) - це матеріальний об'єкт, в якому втілені ідеальні образи.
Художній образ являє собою естетичне, художнє і духовно-практичне відображення дійсності.
Відображаючи дійсність, мистецтво не може не відображати і просторо-часові форми її існування.
Таким чином, художній простір і час є відтворенням, ідеальним простором і часом дійсності. Простір і час у мистецтві - це універсальні визначення художнього образу.
Специфіка художнього простору полягає втому, що він є художньо-відображеним простором і має естетичний зміст. Митець у своєму творі, відтворюючи реальний простір, разом з тим формує певний художній простір, в якому відбуваються події. Цей простір може бути великим і охоплювати кілька країн (наприклад, в романі породжений), або навіть виходити за межі земної планети (у романах фантастичних і романтичних), або ж навіть звужуватися до тісних меж однієї кімнати.
Трансформація реального простору у творі і формування художнього простору зумовлені низкою об'єктивних факторів: особливостями суспільних відносин епохи, характером зображуваних подій, світоглядом письменника і його відношення до подій, специфікою матеріалу, який використовується у різних напрямках мистецтва.
Важливу роль у формування художнього простору відіграє ставлення письменника до зображуваних об'єктів і подій, внаслідок чого художній простір набуває гостро-соціального, класового характеру. Формування художнього простору пов'язане також зі специфікою матеріалу, який використовується у різних видах мистецтва. Матеріал, який використовується для створення художнього образу, не визначає його, а сам вибір матеріалу залежить від ідейно-художнього змісту образу. Існує точка зору, згідно якої просторова характеристика твору мистецтва обмежена внаслідок особливостей матеріалу, який використовується. У поезії предметні образи створюються в уявному просторі. Будь-який художній твір існує в реальному тривимірному просторі.
Що до художнього образу, то він існує в особливому ідеальному просторі, властивості якого значною мірою відрізняються від властивостей реального простору. Ідеальний простір, на відміну від реального, суб'єктивний, ілюзорний, умовний, дискретний. Ідеальний простір у мистецтві - це не лише художнє відображення реального простору, але й засіб художнього відтворення різноманітних соціальних стосунків. Ідеальний простір художнього образу тісно пов'язаний з реальним простором твору. В літературі просторова характеристика переходить в часову. Нерухомі предмети, переводяться у динамічний процес (опис), а потім у такий самий спосіб актуалізації читачем.
У формування художнього простору важливу роль відіграє процес сприймання втору читачем. Цей процес не є прости, а являє собою живий, творчий процес відтворення і осмислення ідеального художнього образу, який створив письменник.
Художній простір історично змішається і розвивається. Основними факторами, які спричиняють ці зміни, є: соціально-економічний і політичний розвиток суспільства, розширення знань про простір, розвиток мистецтва. Просторові уявлення первісної людини знайшли своє художнє відображення у вторах мистецтва того часу. Для них характерна відсутність руху, як у просторі, так і в часі.
У Середньовіччі просторові уявлення значною мірою визначалися натуральною Фомою ведення господарства, залежністю людини від ритмів природи, поширенням християнської ідеології, яка намагалася підкорити собі науку і мистецтво. Все це знайшло своє відображення у мистецтві, зокрема, в літературі. Так, поема не обмежувалася єдністю часу і місця, у ній змальовувалося велика кількістьподій і місць, які були пов'язані часом розповіді, а не внутрішньою логікою.
Культура епохи відродження носила світський характер. Формуються нові просторові уявлення, пов'язані з крахом феодальних соціально-економічних структур, із зростанням самосвідомості особистості.
У драматургії пізнього відродження, і перш за все у трагедіях Шекспіра, розвиток уже не однолінійний, як в літературі Середньовіччя, а являє собою художнє відображення діалектичного протиріччя.
В епоху відродження був розроблений один з основних принципів класичної драми - принцип трьох єдинств: дії, часу і місця. Проте найбільш послідовно віг був сформульований в естетиці класицизму.
Процес розвитку капіталістичних відносин у ХVІІІ-ХІХ ст. зруйнував цілісне, поетичне сприйняття світу, характерне для Відродження. У сфері розвитку просторових уявлень людини Нового часу важливу роль відігравала ньютонівська концепція простору.
Простір сприймається як географічно-конкретна і обмежена ділянка місцевості, де відбуваються події. При чому топографічний опис цієї ділянки робиться з усіма подробицями. В той ж час загальний просторовий зв'язок між цими "мікропросторами" дуже часто відсутній. Спробуємо скласти карту "острова Робінзона Крузо" за допомогою описів, які наявні у романі. Конкретні місця, де діє Робінзон, своєрідні "мікро простори" описані дуже точно, з вказівкою сторін світу, рослинності, ґрунту і т.д. В той же час "макропростір", загальний опис острова, який подається під час прогулянок Робінзона і огляду острова з вершини гори вступає в протиріччя з "мікропростром": не співпадають сторони світу, відстані між окремими об'єктами і т.д.
Loading...

 
 

Цікаве