WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Розвиток категорії простору - Реферат

Розвиток категорії простору - Реферат

Категорія простору є однією з найважливіших в матеріалістичній філософії, оскільки вона всезагальна форма існування матерії. Без її аналізу неможливо є матеріалістична діалектика як всебічне вчення про взаємозв'язки і розвиток.
З розвитком категорії простору в літературі склалася парадоксальна ситуація. Мало по яким категоріям проведено стільки досліджень та написано стільки робіт, як по категорії простору. Бібліографія по цьому питанню величезна. В той же час змістовне доведення розробки категорії простору до задовільної цілісності філософської концепції уступає багатьом іншим категоріям. В її розумінні не досягнута необхідна степінь узагальнення, яка притаманна аналізу якості, кількості, сутності та ін. категорія простору не включена в систему категорій в якості ступеня пізнання, не співвідноситься з іншими категоріями. В наш час в області дослідження проблеми простору можна констатувати перш за все наявність достатньо чітко визначеної проблематики і широкого кола пов'язаних з нею питань, а не систему взаємопов'язаних теоретичних тверджень. Цей факт, напевно, треба розцінювати як доказ складності і багатогранності проблеми простору. Виділимо деякі найбільш важливі її сторони, які обговорюються на протязі останніх років. Посилився інтерес до історичного аспекту розробки категорії простору. Хоча тут продовжує переважати аналіз природно-наукового матеріалу, в цілому намітився перехід до більш широкого погляду на проблему. В цьому плані неможливо не вказати на тенденцію диференціації просторових форм і закономірностей у фізичних, клінічних, біологічних, геологічних, космічних та інших процесах.
Зростає активність у дослідженнях просторових відношень у гуманітарних науках. Велика кількість досліджень присвячена аналізу соціально-історичного простору, особливостей просторових уявлень в різноманітних історичних типах культури, в живописі, архітектурі, музиці, літературі, прикладному мистецтві 1. Одночасно все більш активним стає бажання опанувати специфічні прояви просторових відношень в конкретних сферах людської діяльності.
Текст є одиницею мови, її найвищим рівневим поняттям після звуків мовлення (фонем), морфем, слів, словосполучень і речень. Крім цього, він є також і основною одиницею мовлення, що виражає завершення висловлювання.
За функціонально-смисловим призначенням тексти діляться на три типи - розповідь, опис і міркування. Для кожного з цих типів характерною є специфічна функціональна спрямованість, що виявляється вже в назвах.
Основною метою текстів-розповідей є прагнення автора про щось повідомити, розповісти.
Будуючи текст-опис, ми маємо на меті створити у слухача або читача загальне уявлення про предмет, явище. А тому важливо, щоб в основу опису було покладено найістотніші ознаки описуваного об'єкта.
У тексті-міркуванні ставиться мета дати розгорнуту відповідь на поставлене в зачині цього тексту якесь запитання, навести доведення, пояснення, не порушивши при цьому причинно-наслідкових зв'язків.
Структурні компоненти тексту-розповіді - зав'язка, розгортання подій, кульмінація та розв'язка прямо співвідносяться з такими одинцями тексту як зачин, основна частина, кінцівка. Слід мати на увазі, що для невеликих за обсягом текстів-розповідей характерними є такі особливості: дієслова-присудки можуть стояти не тільки після підмета, а й перед ним, тобто по всьому тексту за незначними відхиленнями може бути витриманий зворотний порядок слів.
Головне призначення тексту-розповіді - відтворити хід зображуваних подій, показати, як розвивалася та чи інша подія. Автор тексту-опису ніби прагне відновити у читача або слухача зафіксований у мовленні образ певного предмета чи явища в усій його конкретній чуттєвості, якомога наочніше передати його стан. Цей тип мовлення призначається для характеристики явищ природи, предметів, осіб та інших об'єктів перелічуванням їхніх ознак. За стильовими ознаками тексти-описи, можуть бути різними. Найхарактернішими, контрастно-виразними є тексти-описи, які належать до наукового (науково-популярного) і художнього стилів.
Науковий опис характеризується більшою впорядкованістю перелічення ознак. У ньому не тільки називаються зовнішні ознаки предмета, а й дається характеристика його інших властивостей. Науковий опис прагне до граничної точності, тому в ньому нерідко вживаються слова-терміни.
На відміну від науково-популярного, художній опис характеризує предмет, особу, явище за допомогою художніх засобів - епітетів, метафор, порівнянь та ін. У ньому не тільки перелічуються властивості описуваного об'єкта, а й дається його оцінна характеристика, що міститься переважно в кінцівці тексту.
Характерною структурною особливістю текстів-міркувань є те, що вони містять на своєму початку певну тезу (твердження), за якою йде її доведення або, навпаки, спростування.
Однією з найважливіших категорій лінгвістики тексту є його зв'язність. Це особливість полягає у наявності зв'язків між окремими реченнями, абзацами та складовими частинами.
Відомі два основних способи зв'язку між реченнями у тексті - ланцюговий і паралельний. При ланцюговому зв'язку кожне наступне речення залежить від попереднього у ньому один із членів попереднього речення, який несе в собі змістовне навантаження, повторюється або перетворюється в інший член речення. Таким чином, думка, виражена в попередньому реченні, розвивається, розширюється в наступному реченні. Саме тому поза зв'язком з попереднім реченням зміст наступного речення може бути незрозумілим.
При ланцюговому способі поєднання речень можуть використовуватись для зв'язку виправдані лексичні повтори, синоніми, займенники, прислівники.
Для забезпечення зв'язності висловлювання важливо, щоб вона простежувалася не тільки між окремими реченнями, але й між структурними частинами тексту - зачином, основною частиною і кінцівкою.
Категорія тесту здавна привертає увагу дослідників. Вона була предметом науки текстології, яка займалася філологічними дослідженнями старовинних текстів. Зверталася до текстів і стилістика - об'єктом вивчення були, як правило, художні твори і вивчалися вони з точки зору стилістичних (експресивних) ефектів, які досягалися завдяки штучному використанню авторами лексичних і граматичних елементів мови.
Лінгвістика тексту розглядає текст під іншим кутом зору. Предметом ї вивчення є побудова, створення тексту, його елементи з точки зору як формальної, так і змістовної його структури, з точки зору формування його змісту. Зараз текст одержує нове визначення відповідно до нових задач, які ставить перед собою лінгвістика тексту. Що ж являє собою текст як цілісний об'єкт вивчення з позицій лінгвістики тексту ?
Дослідники пропонують цілий ряд визначень тексту як об'єкта лінгвістичних досліджень. Але всі вони, зрештою, зводяться до того, що розглядають текст як деяку структуру, створену за певними законами або єдинство, яке складається з мовних одиниць - речень, які об'єднані між собою і утворюють більші одиниці - надфразовієдинства - тематичні відрізки тексту, параграфи, розділи і т.д., які використовуються для передачі певного закінченого змісту і відповідають цілям комунікації1.
Ось, наприклад, як визначає текст М.Пулофе: "Я розумію під текстом певну організовану по меті із місту сукупність фраз або фразових елементів, між якими існують значимі відношення і функції, тобто структурне єдинство, яке представляє будь-яке комплексне явище дійсності у формі лінгвістичної одиниці з її відносно закінченою змістовою цілісністю."
Приблизно так само пише Р.Барт, вважаючи, що предметом лінгвістики тексту є "будь-який закінчений відрізок мовлення, який є єдністю з точки зору змісту і передається з метою комунікації, маючи відповідну цій меті внутрішню організацію".
Процес мовлення веде до створення тексту - мовний твір, повідомлення, яке
Loading...

 
 

Цікаве