WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософія і культура - Реферат

Філософія і культура - Реферат

напрошується цікавий висновок: якщо припустити, що людина опанувала Істину, - отже, активність, спрямована на її досягнення більше не потрібна, а якщо припиняється така активність, то, відповідно, повинно припинитися і життя. Через таке порівняння з'являються аналогії з біблійною легендою про дерево пізнання добра і зла, дерево пізнання Істини. Однак питання пізнання Істини дуже не просте і зашироке для описання його декількома словами. Очевидним є лише те, що повне пізнання Істини не можливе, інакше людина втратить стимул до життя, адже, коли все стане відомо, то активність не потрібна, а людське існування можливе лише за умови руху. Але і не шукати Істину теж не можна. Як вже згадувалось, людська сутність двоїста: людина існує як фізіологічна істота і людина - як духовна субстанція.Якщо людина існує лише фізіологічно, а її духовність занепадає, то духовна деградація знищить і фізіологічне існування (згадаймо В.Франкла). Знову ж таки духовне існування людини можливе лише за умови фізіологічного, занедбавши свої фізіологічні потреби людина зникне і як духовна субстанція. Тут слід наголосити, що духовна і фізіологічна сторони людини хоч і перебувають у тісному взаємозв'язку, та духовне існування має все ж вирішальне значення. І якщо знову припустити, що Істина відома (а це сфера чисто духовна), тоді відпадає потреба у піклуванні про фізіологічне, що неприпустимо для існування людини, оскільки суперечить її природі.
Отже, сенс життя, його внутрішня рушійна сила полягає у пошуку Істини, а не володінні нею. Ще Арістотель вважав активність розуму, яка спрямована на задоволення потреб "вищого" рівня, щастя як існування у людині інтелектуальних чеснот, головною з яких є філософська мудрість, що забезпечує людину "вищими" істинами і цінностями, котрі наповнюють людське життя глибоким сенсом, вірою, надією, любов'ю.
Опредмечуючись у культурі "вищі" почування, світоглядні ідеали окремих людей стають ідеалами людства загалом. Зберігаючись у формах історичних типів культури, вони стають надбанням досвіду людства, які повинні використовуватись майбутніми поколіннями для створення світу Гармонії і Краси, слугувати побудові такого суспільства, в якому людина почувалася б щасливою, у філософському розумінні цього слова.
?
ВИСНОВОК
Значення філософії у житті людини, звичайно, беззаперечне. Її вивчення допомагає систематизувати особистий досвід, формує впорядковану систему знань про світ, систему цінностей, орієнтирів. Це допомагає людині почуватися вільною, незалежною від зовнішніх впливів на її життя, оскільки, знаючи закони світобудови, може до них пристосуватись. Знайомлячись з історією філософської думки людина дізнається про різні точки зору, що сприяє розвитку відкритості, толерантності, людяності. Та крім особистісної філософія має ще й спільну значимість і виконує ряд важливих функцій. Серед них виділяється світоглядна, методологічна, пізнавальна, ціннісно-орієтаційна та ін. Тут слід взяти до уваги те, що функції філософії мають сенс лише тоді, коли філософія виступає елементом більш широкої соціально-культурної системи, викликана до життя цією системою і сприяє цілісності й водночас розвитку останньої14 . Адже філософія укорінена в соціально-культурній системі, є підставою її існування. Філософія допомагає людині дізнатися про світ, та можливості співіснування його з людством, але тільки на теоретичному рівні. Здійснити це практично людина може через соціокультурну систему.
Для людини має вирішальне значення не сам предмет культури (форма і буквальний зміст), а його ідейний зміст. При цьому цінність ідеї, що втілена в тій чи інший об'єктивованій формі культури, визначається тим, наскільки вона (ідея) втілює в себе благо для людини. Сам собою предмет культури не має ніякої цінності, якщо не є втіленням високих почувань. Зрештою, найдовершеніші зразки культури є такими не завдяки своїй "мертвій об'єктивній формі", а ідейному змісту, що знайшов там втілення. Розглядаючи це питання під таким кутом, можна спробувати вирішити проблему "трагедії творчості", яка сформувалася у німецького мислителя кінця ХІХ - початку ХХ століття Г.Зіммеля в останні роки його життя (Історія світової культури /Керівник авт.колективу Л.Т.Левчук.-К.:Либідь, 1999.-С.361-362.). Адже стимул життя слід шукати не у власне предметах матеріальної і духовної культури, а в інформації, яку вони в собі несуть. Таким чином, через предмети культури здійснюється діалог між людьми різних історичних епох і різних культур. Діалог, в процесі якого людство ось уже на протязі тисячоліть намагається з'ясувати найактуальніше для себе питання - у чому ж полягає сенс життя, яким є істинне призначення людини.
Взаємозв'язок філософії і культури існує не тільки у значенні філософії як формуючої образів ідеального буття, світоглядних орієнтирів на шляху до Істини, а й культури, в свою чергу, як засобу втілення їх (світоглядних орієнтирів) в реальне життя людини у формах суспільно-історичних типів культури. Адже існування філософії поза межами культури не має сенсу і взагалі не можливе. Філософія - це активність, діяльність людської думки, а людська діяльність є сферою культури.
Отже, і філософія, і культура є полем діяльності людського духу (через культуру духовне опредмечується). І філософія, і культура у їх діалектичному взаємозв'язку послуговують людині, допомагають пізнати світ і пристосувати його до своїх потреб. Пристосовуючи світ, людина і сама підлаштовується до його явищ, законів світобудови. Як свідчить історія суспільно-історичного розвитку на цьому шляху уживання людини з світом є чимало помилок, але є й позитивний досвід.
Озброївшись філософськими знаннями, узагальнивши позитивний соціокультурний досвід, людина все ж має можливість влаштувати своє життя так, щоб бути щасливою.
?
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Антична література: Довідник / Буркат О.П., Бєляєв Р.С., Вишневська Н.О. та ін. За ред. С.В.Семчинського. - К.: Либідь, 1993, - С.34-36.
2. Вступ до філософії: Історико-філософська пропедевтика: Підручник / Г.І.Волинка, В.І.Гусєв, І.В.Огородник та ін. - К.: Вища шк., 1999. - С.12, С.28-31.
3. Історія світової культури: Навч. посібник / Керівник авт. колективу Л.Т.Левчук. - Київ: Либідь, 1999. - 368 с.
4. Миропольська Н. Художня культура особистості // Мистецтво та освіта. - 2000. - №3. - С.40.
5. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М.Прохоров; редкол.: А.А.Гусев и др. - Изд. 4-е. - М.: Сов. энциклопедия, 1987. - С.669.
6. Українська культура: історія і сучасність: Навч. посібник / За ред. Черепанової С.О. - Львів: Світ, 1994. - 456 с.
7. Філософія: Підручник / Г.А.Заїченко, В.М.Сагатовський, І.І.Кальний та ін. - К.: Вища шк., 1995. - 455 с.
Loading...

 
 

Цікаве