WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Використання ігрових моментів в процесі навчання в галицькому шкільництві в 20-30 рр. ХХ ст. (ребус, загадки, шкільні альбоми) - Реферат

Використання ігрових моментів в процесі навчання в галицькому шкільництві в 20-30 рр. ХХ ст. (ребус, загадки, шкільні альбоми) - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Використання ігрових моментів в процесі навчання в галицькому шкільництві в 20-30 рр. ХХ ст.
(ребус, загадки, шкільні альбоми)
ПЛАН
1. Шкільний альбом
2. Ребус у шкільному навчанні
3. Загадки при навчанні письма
Використана література
1. Шкільний альбом
М.Куцій у "Шляхах Виховання й Навчання" за 1928 рік в №7-9 досліджував питання використання шкільних альбомів під час навчання і виховання школярів. Ось на чому він наголошував:
Знана річ, що суха наука не приносить користи. Дитина не розуміє добре подаваного їй предмету і не здає собі з нього справи. Зрештою й годі від неї вимагати відомостей, опертих на самостійній уяві. При узмисловленню науки стрічає вчитель багато труднощів, яких не може, або не хоче побороти. Очевидно, потрібні тут моделі, образи і т. п., в які -- із-за браку фондів - годі виві-нувати сучасну школу.
З такого прикрого положення можуть врятувати вчителя листівки (переписні листки), які, артистично виконані, можуть заступити образи.
Багато домів має їх цілі альбоми, в декотрих прикрашають ними стіни, укладаючи їх у панорами, а ще в інших стоять вони закинені в старих пуделках або валяються по смітниках
Ті листівки представляють: види міст, будівлі, типи людей і їх заняття, села, гори, ріки, водоспади, моря, історичні особи, події, портрети визначних людей, звірят, ростини тощо. Треба тільки зібрати їх у колекцію, а придадуться нам у відповідному моменті.
До збірання листівок треба заохотити дітей. Вони приносять ріжні картини з видами. Потрібні вміщує учитель у великому шкільному альбомі, який можуть зробити діти вищих відділів на годині ручних робіт, а непотрібні звертає. Багато карток докуповує сам учитель із збірок (10 до 20 сот.) поміж дітьми.
Такий альбом можна поділити на 4 відділи: 1) Листівки, що належать до історії, 2) географії, 3) природи, 4) рисунків і робіт.
Такі листівки більше зацікавлять дітвору, ніж ілюстрації в книжці, бо вони гарні, барвні й естетично виконані. Крім цього вчитель повинен заохочувати дітей до закладання власних альбомів. Наука, таким родом ведена, оживляє виклад, образує естетично, розвиває уяву, а вчителеві влекшує працю.
Добре було би, якби наші паперові крамниці та книгарні занялися вла-дженням і продажею колекцій таких картин.
Збирання листівок причиняється до збагачення музеїв та архівів у пізнішому молодечому житті".
2. Ребус у шкільному навчанні
І.Михайловський досліджував питання використання ребусів у шкільному навчанні, в журналі "Учительське Слово" за 1937 рік в ч.9. він писав:
"Ребусами називаємо загадки, зложені у більшості з образків. Одначе дуже часто чергуються в них також і звичайні слова, склади слів чи тільки частинки або навіть і поодинокі букви, нотні знаки, цифри й т.п.
Образки в ребусах заступають нам слова; одначе з їхнього зіставлення та укладу відчитуємо речення, що своїм змістом відбігають нараз далеко від назв тих образків. У цьому саме й суть ребусів
Ребуси можна сміло назвати новітніми гієрогліфами, бо ж і не кожна грамотна людина зуміє їх відчитати. Розв'язати чи відчитати якийсь ребус можуть тільки деякі, обізнані з ним одиниці, що придбали собі менші або більші відомості з ріжних галузей загального знання, скажім: річеві відомості з історії, географії, природи, літератури, музики, граматики й т. д...
... закинули ми нині навчання грамоти звуковою методою, а взяли собі до помочі зоровий змисл чи його знаряд - око. Нині пишемо наперед ціле слово, кажемо дитині йому добре приглянутися та попросту як цілість скопіювати. Щойно потім аналізуємо слово на поодинокі складові частини: на склади, звуки та їх знаки. Виходить, що змисл зору реагує тут краще від слухового. Знаємо теж, що між дітворою більше зоровиків ніж слуховиків, зрештою найкращим доказом є факт існування дуже малого числа музикальних людей, тобто людей з "добрим ухом". Деякі діти, особливо на нашому Покутті, не відріжняють навіть деяких мовних звуків (сків = стіл, скіна = стіна, фустка = хустка).
Зате діти вже з природи залюбки оглядають образки, а особливо такі, що зображують предмети добре їм знані; про ті предмети, чи про події, зафіксовані на образках, діти радо розказують та й самі з охотою беруться "малювати" власні образки. Це речі відомі нам усім. Чому ж не використати їхнього захоплення та не послужитися таким корисним навчальним засобом, як ребус, у школі?
Крім того, діти залюбки займаються розв'язуванням усяких загадок, шарад, акростихів, перехресниць і т. п. Ребус становить саме одну з найблагород-ніших та найбільш повчальних ігор з усіх отих закрутиголовок. Він заставляє дитину думати, сталить її ум, загострює цікавість, викликає благородне суперництво, дає нагоду не про одне довідатися й не одного навчитися, отже поширює знання, а його розв'язка приносить теж велике, заслужене вдовілля.
До всіх отих додатних сторінок ребуса годиться прикласти ще й науку писання як такого, бо по відчитанні ребуса треба дитині поручити ще цілий ребус написати словами або реченням. Ось і в цьому теж подає він нам помічну руку та представляє собою справді немаловажний чинник такої важної ділянки у шкільному навчанні, якою є писання.
Як уже сказано, в ребусі переплітаються образки зі словами та іншими знаками. Буває не раз, що й більше образків, які з собою або з попереднім чи найближчим словом сусідують, творить щойно справжнє слово, яке стає частю речення, "захованого" в ребусі. Тут саме дитині й поле для вправ і попису, тут маємо якнайкращу нагоду повчити її про правильний склад речення, відзвичаїти від так часто поповнюваних помилок у писанні - лучення сусідських слів у речення.
До відчитування ребусів і переведення всіх інших вправ, з ними пов'язаних, беремося в той сам спосіб, як це ми робимо й з початковим навчанням звичайного письма в І клясі. Як звісно, за вихід беремо собі підставове слово, балакаємо про нього з дітьми, пишемо його на таблиці, діти відписують у своїх зшитках.
І тут - при навчанні про ребуси - на початок рисуємо тільки поодинокі символи - образки на таблиці, говоримо про них, діти відрисовують їх собі та врешті підписують словами.
На другий раз беремо вже складніші приклади, получені з кількох елементів ...
Зчерги йдуть більше скомбіновані приклади - такі, що дають нагоду ді_ тям трохи призадуматися. При них придеться нам з дітьми довше задержатися j дещо основніше побалакати ...
При дальшому навчанні відчитування ребусів беремо приклади, оперті на ріжних комбінаціях образків і букв, їх доповнень або счеркнень...
Досі переводили ми вправи з відчитуванням тільки поодиноких, відорва-них слів. Годиться ще подати дітям зразок із двома словами або образками, що сусідують зі собою. (
Loading...

 
 

Цікаве