WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Чорнобиль не має минулого часу - Сценарій

Чорнобиль не має минулого часу - Сценарій


СЦЕНАРІЙ ВЕЧОРА-РЕКВІЄМУ
ЧОРНОБИЛЬ НЕ МАЄ МИНУЛОГО ЧАСУ
?
(На екрані демонструється стрічка або слайди про Чорнобильську трагедію. Піднімається екран, на сцені стоять учні - ведучі.)
Ведучий. Увага! Увага! Увага! Розпочинаємо вечір-реквієм "Чорнобиль не має минулого часу".
Ведуча. Світе тихий, краю милий, моя Україно!
За що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця Богу не молилась?
Чи ти діточок невинних звичаю не вчила?
Молилася...
(Лунає пісня "Молитва".)
Ведучий. 26 квітня 1986 року... Ця дата назавжди залишиться в пам'яті людства.
Ведуча. Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин?
Як тяжко, як .тужно моєму народу болить.
Ведучий. 26 квітня, 19 років тому о І годині ночі 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Наша країна вперше зустрілася з такою грізною силою, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.
Ведуча. Жилось легковажно, жилось безбережно,
Та вибух дістав нас - пожежа!
Сади очманіло квітують, бентежно,
А в дзвонах вітрів - пожежа!
Ведучий. Із бідою невідворотною
Знов приходить Чорнобиля день,
Тільки б пам'ять не стала короткою,
Бо розплата байдужих знайде.
Ведуча. Пам'ять болем людським наповнена,
Час з тремтінням вперед іде,
Дзвонять чорні дзвони Чорнобиля,
Входять в душі, серця людей.
(Із запаленими в руках свічками з двох сторін виходять дівчата в білих платтях і чорних шарфах.)
Ведучий. Свічка Поминальна1 і свічка Надії.
26 квітня полум'я їхнє в кожному нашому домі
зіллється в одне полум'я - Віри!
(Дівчата стають клином журавлів.)
Ведуча. Найпершим, у кого зупинилося на мить вибуху серце, був старший оператор Валерій Ходемчук.
За ним незабаром помер на посту його товариш - Володимир Шашенок, який заступив тієї ночі на зміну. Його, обпаленого й опроміненого, винесли на руках пожежники й лікарі, і він устиг ще простогнати: "Там... Валера..." Утратив свідомість. Більше вона до нього не повернулася. Тіло його вивезли із зони і поховали на першому сільському кладовищі.
Валерія так і не знайшли. Четвертий блок став для нього і могилою, і пам'яттю...
Ведучий. Вертались в Україну журавлі,
Уже й перелетіли Чорне море,
Старого місця па старій землі
Поміж боліт уже шукають зором,
Аж Прип'ять, прип'ята надійно до землі, -
Урвалась дибки й ринула угору,
І вдарив грім, не з неба - із землі!
І першими упали журавлі,
В стовпах огню вони губили крила
І падали безкрилі...
(Під фортепіанний супровід усі співають пісню "На Чорнобиль журавлі летіли".)
Ведуча. У ту квітневу ніч начальником пожежного караулу був лейтенант Володимир Правик. Він першим ступив назустріч атомній біді. Ступив за бар'єр, за межу можливого, ступив туди, де людська доля бере новий початок - безсмертя. Він, як ніхто інший у ту хвилину, розумів, що слід точно з'ясувати, що ж сталося.
Ведучий. У країно моя, що з тобою, скажи?
Я дивлюсь в твої очі, до болю сумні.
У гаю соловей дзвінко так не співа.
І в Дніпрі чом тече каламутна вода?
Ведуча. Україно моя, що з тобою, скажи?
Білим цвітом шумлять сиротливо сади.
Дощ кислотний марнить в полі квіти живі,
І зневірені люди молять Бога в душі.
Україно моя, що з тобою, скажи?
Ведучий. Хроніка того періоду була такою.
Через 180 секунд караул на чолі з Правиком уже був на місці виклику тривоги, поданої сигналізацією. Через 120 секунд Правик уже прийняв рішення. Правильно оцінивши ситуацію, він направив свій загін на дах машинного залу. Уже була прокладена магістральна лінія, яка вела на дах. А вогонь усе лютував. Потрібно було з'ясувати всю ситуацію. У розвідку пішли лейтенанти Правик і Кібенок.
Ведуча. Побачивши мигаючі відблиски, біля яких здувався і тік бітум, Правик зрозумів: графіт. Радіоактивний, розжарений. А полум'я розповзалося покрівлею, жадібно поглинаючи метр за метром.
Бітум плавився і тік, наповнюючи повітря задушливим смородом. Спека примусила відкинути респіратора, тут уже не потрібні були ніякі прилади, щоб виявити, якій радіації він піддається. Це саме зрозумів і Кібенок..
Ведучий. Правик по рації передав "Виклик № З", за яким усі пожежні машини Київської області повинні були негайно вирушити до Прип'яті.
Ведуча. Зойкнула земля чаїним криком:
- Сину, вбережи і захисти! Вийшла мати із іконним ликом:
- Йди, синочок: хто ж, коли не ти? Ведучий. Спалахнуло небо, впало крижнем:
- Сину, вбережи і захисти!
Вийшла жінка з немовлятком ніжним:
- Йди, коханий: хто ж, коли не ти?
Ведуча. І вони ступили у вируюче полум'я, у ту смертельну радіацію. І за наказом командира, і за наказом совісті.
Ведучий. І уже ні сина, ані мужа:
Лиш розверсті зоряні поля...
Та пліч-о-пліч стали біль і мужність.
Дух і Воля. Небо і Земля.
Ведуча. Нехай моя Доля знедолена плаче,
Карає і мучить нестерпним життям,
Накопляться біди - повинна здолати,
Накотиться туга - повинна мовчать,
Немеркнуче світло: я - Жінка, я Мати.
Запалена Богом остання свіча.
Ведучий, їх було 28 - пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на "четвертому блоці станції. Сьогодні ми називаємо їх "шеренгою № 1". Ніхто з цієї шеренги не здриг-нувся, не відступив перед неймовірною небезпекою. І кожен гідний того, щоб про нього говорили, писали.
Ведуча. На допомогу примчав і начальник пожежної частини майор Леонід Телятников. На той час він був у відпустці. Він прибіг до станції через прохідну з іншого від пожежних машин боку, і побачена картина приголомшила-його: відкритий реактор, а згори, над його смертоносним диханням, на величезній висоті метушилися маленькі постаті.
Ведучий. Зруйноване апаратне відділення четвертого енергоблоку. Із тріском палала величезна площина - покриття над машинним залом і допоміжним корпусом. Навкруги, разом із вогнем, вирував задушливий дим.
Loading...

 
 

Цікаве