WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Компаративістика в школі - cтруктурні паралелі: Генрік Ібсен ("Ляльковий дім") - Іван Франко ("Для домашнього огнища") (рефера - Реферат

Компаративістика в школі - cтруктурні паралелі: Генрік Ібсен ("Ляльковий дім") - Іван Франко ("Для домашнього огнища") (рефера - Реферат

Спочатку воно служить розкриттю характеру Нори, яка позичила гроші, не знаючи, чи зможе їх повернути, бо, як видно з одної репліки, їй байдуже до чужих людей. Вона підробила підпис батька, керуючись законами серця і зовсім не зважаючи на закони суспільства. Згодом вексель стає документом, володіючи котрим, Крогстад може шантажувати Нору. Далі - як причина панічного страху Торвальда за себе і свою кар'єру. Повернення векселя Крогстадом виявило духовну вищість людини, яку зневажали, над тими, хто вважав себе бездоганним, і продовжило викриття героя. Торвальд навіть не побажав подивитись, скільки ж виплачувала Нора, замислитись над тим, як це їй вдалось, його не цікавить, що пише Крогстад, який проявив таку великодушність.
У повісті "Для домашнього огнища" перший код тривоги закладається телеграмою Штернберга із загадковим змістом; потім до цього додаються повідомлення в газеті, записки Юлії до Анелі, порада Гірша знищити комп-рометуючі документи - все це творить один ряд, пов'язаний з "діяльністю" Анелі. А закінчується фактичним перекрес-ленням усього цього ряду, проявом душевної величі тих, від кого її ніхто не сподівається, - скривджених Анелею дівчат-, повій. Другий ряд - документи, що ними Анеля намагається заслонити правду про минуле: фіктивні домашня розрахункова книга та лист від діда, які вона показує чоловікові.
Випробування в обох творах зачіпає всі стосунки між людьми: відбувається перевірка любові, розуміння обов'язку, відповідальності перед самим собою (Ібсен), сім'єю і суспільством (Франко). Так, випробування дружби (у "Ляльковому домі" це стосунки сім'ї Хельмерів з доктором Ранком, Нори з фру Лінне; у повісті "Для домашнього огнища" - товаришування Редліха і Ангаровича) додає нових рис до характеристик головних персонажів, відбиваючи як їхнє ставлення до друзів, так і ставлення друзів до них. Щоб оберегти Нору і Торвальда від прикрихпереживань, доктор Ранк готується померти самотнім; фру Лінне вирішує звільнити подругу від обтяжливої брехні: Редліх бере на себе незмірно важкий обов'язок повідомити Ангаровича про злочинну аферу його дружини, знаючи, що ризикує довірою друга і навіть власним життям. Ставлення ж головних персонажів до друзів і в драмі, і в повісті показове: Хельмер задоволений, що доктор Ранк позбавив їх з Норою неестетичних вражень, пов'язаних зі смертю; Нора, заклопотана власними проблемами, не дуже цікавиться ні життям фру Лінне, ані доктором Ранком; Ангарович настільки не повірив доказам товариша, що викликав його на дуель і важко поранив. Зосередження на самих собі, на розв'язанні власних проблем заступає у головних персонажів усі обов'язки перед іншими людьми, а втрата віри в те, що сприймалось як надійне і міцне в житті (передусім любов у сім'ї), призводить до руйнації світу в їхніх очах, усіх зв'язків,
позбавляє можливості оцінити вагу наданої друзями допомоги. Підлягають випробуванню не тільки окрема людина, сім'я, а й суспільство, його закони, правила і норми поведінки, їх відповідність чи невідповідність гуманності.
Взаємозв'язок людини і суспільства найвиразніше проступає в розмовах-сутичках, яким належить важливе місце у формуванні структури обох творів. Утверджений Ібсеном спосіб постановки проблеми - діалог, у якому кожен відстоює власні переконання і нападає на позиції співбесідника, змушуючи його пояснювати причини своїх дій, розкривати свої погляди, - виявився плідним як для драматургії, так і для романістики XX ст. Розмови-сутички є поліфункціональними: у них подається інформація, завдяки їм нагнітається напруженість, поглиблюється психологізм, розкривається багатогранність характерів і стосунків між людьми. У розмовах-сутичках дія, проблема розглядається як у соціальному, конкретно-історичному, так і в загальному планах. Елемент сутички проступає у розмовах драми "Ляльковий дім" з самого початку - щоправда, слабо виражений. Це розмова подруг Нори і Лінне, згодом - Нори з Крогстадом, з Хельмером, коли вона намагається заступитися за Крогстада, та ін.
У Франка сутички теж відіграють важливу роль. Виразно видно розвиток і вдосконалення ібсенів-ського літературного прийому, - український письменник використовує внутрішній монолог-діалог. Зустрі-чаючись із незрозумілими явищами, Ангарович ставить питання самому собі і сам на них по-різному відповідає, силкуючись знайти справжнє пояснення. Це один із зразків роботи діалогічної свідомості героя, подібний до того, що наявний у поліфонічному романі Достоєвського. Найголовніша розмова-сутичка відбувається в момент кульмінації конфлікту або ж постфактум - коли з'ясовуються причини, що зумовили виникнення ситуації-випробування. У "Ляльковому домі" це остання розмова Нори з чоловіком, у повісті Франка - теж остання розмова Анелі з Ангаровичем. У Ібсена зіткнення думок підпорядковане постановці проблеми про відповідальність людини за формування своїх життєвих принципів, своєї повноцінної та вільної від умовностей суспільства сильної індивідуальності. Поставлена Франком і оголена в останній розмові-сутичці проблема більше соціальна.
Розмови-сутички відбили зародження в європейському суспільстві ідей, суть яких зводилась до "права кожного на істинність судження", що руйнувало ілюзію існування цільної монологічної життєвої правди. Виявилась множина думок, поглядів, суджень, жодне з яких не могло претендувати на абсолют, але висвітлювало істину з певного боку.
Ібсен у своїй драмі точно локалізує дію в норвезькому містечку, Франко топографічно точний у просторі Львова. Однак, окреслюючи проблеми, важливі та актуальні для соціально-історичних умов рідного середовища, вони з великою на той час сміливістю заговорили відверто про загальні проблеми європейського суспільства і шукали відповіді на так звані вічні питання. Це - моральні засади існування людини, подвійна мораль (одна - для всіх, інша - для себе) і право визначати долю інших, відповідальність людини перед собою і загалом та загалу перед окремою людиною. Це - видимість добропорядності та справжні чесноти, цінності та псевдоцінності.
Loading...

 
 

Цікаве