WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Виховання у сім’ї як першооснова розвитку дитини як особистості - Дипломна робота

Виховання у сім’ї як першооснова розвитку дитини як особистості - Дипломна робота

Центра оточили дитину увагою і любов'ю. У дівчинки з'явився інтерес до життя, вона почала грати зі своїми однолітками, стала жвавливою, зміцніла фізично. За час перебування дитини в Центрі знайшлася родина, що бажає узяти опіку над дівчинкою. Зараз Зіна живе в прекрасних умовах, вона щаслива, її просто не впізнати. Вона вперше знайшла родину.
Родина для дитини - основне середовище матеріального і духовного життя. Саме в родині складаються уявлення дитини про добро і зло, про порядність, про відношення до матеріальних і духовних цінностей. Зниження рівня життя багатьох родин, що особливо мають неповнолітніх дітей, погіршення стану здоров'я, ріст рівня безробіття, усе це привело до того, що росте число родин із соціальною патологією.
Стаціонарне відділення денного перебування "Вітрильник" створено для соціальної реабілітації дітей з багатодітних і малозабезпечених, неповних родин. Воно розраховано на 15 місць. Діти одержують посилене харчування, медичну і психологічну допомогу і навчаються за традиційною шкільною програмою.
У відділенні мається можливість без відриву від родини проводити соціальну адаптацію і реабілітацію особистості дитини в процесі індивідуальної і групової діяльності.
Фахівцями відділення паралельно проводиться робота з родиною. У дні шкільних канікул відділення проводить оздоровчі зміни.
Відомо, що серед багатьох засобів психолого-педагогічної підтримки дітей з нетипових родин особливе місце займають різні форми і прийоми ігротерапії, в основі якої лежить найулюбленіший вид їхньої діяльності і спілкування - гра. Психологи АОСРЦ активно використовують цей вид корекції у своїй роботі з вихованцями центра.
Ігротерапія розглядається як засіб динамічної корекції розбалансованої емоційно-вольової, комунікативної й опорно-рухової сфер дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Доцільність використання ігротерапії в організації тривалого відбудовного періоду для поліпшення самопочуття дітей з подібними медико-психологічними показаннями в зазначених сферах обумовлена, по-перше, тим, що гра для них залишається найбільш освоєним і органічним видам діяльності і спілкування, по-друге, тут представлена єдність психологічної природи гри і спілкування, по-третє, у грі дитина може вільно виражати себе, звільнитися від напруги і повсякденного життя. Нарешті, ігротерапія представляє унікальний досвід для соціального і психологічного розвитку дитини, відкриваючи йому можливість для вступу в значимий особистісний зв'язок з доросл-психологом, педагогом, батьком, опікуном.
Ігрова діяльність активізує формування довільності психічних процесів: довільної уваги і пам'яті, сприяє розвитку розумової діяльності, уяви - переходу дитини до мислення в плані уявлень, розвитку знакової функції мови, рефлексивного мислення дитини, удосконалюванню опорно-рухової і вольової активності.
При визначенні функцій ігротерапії варто виходити з того, що вона пов'язана з 3-ма основними специфічними для дитячого віку положеннями:
1. Ігротерапія необхідна для корекційно-розвиваючої взаємодії дорослого наставника з дітьми.
2. Ігротерапія сприяє формуванню системи міжособистісних відносин дітей.
3. Ігротерапія допомагає формуванню довірчих психологів, психотерапевтів, педагогів з батьками тих дітей, що мають потребу в психологічній корекції.
З метою зміни відносин кожної дитини до себе й до інших (дітей, дорослих), поліпшення психічного самопочуття, корекції способів спілкування з іншими людьми. застосовується дві форми ігротерапії, що відрізняються за функціями і ролями дорослого наставника в грі: спрямована (директивна) і неспрямована (недирективна).
До спрямованої ігротерапії належать: сюжетно-рольові ігри, ляльковий кружок, будівельні ігри, пізнавальні ігри, що сполучаються з іншими видами мистецтва: гри -танці, ігри - театралізації, музична ігрова імпровізація, що відносяться до неструктурованих ігор.
Особливе місце серед методів ігротерапії займають прийоми тілесно-орієнтованої психотехніки, які обмежено сполучають рухливі ігри і вправи.
Застосування ненаправленої (недирективної) ігротерапії орієнтоване на самостійну гру дитини, що дозволяє їй вільно виразити своє самопочуття, свій внутрішній світ. Подібна, педагогічно неорганізована, ігротерапія дозволяє вирішити наступні коррекційні задачі:
а) розширення репертуару самовираження дитини;
б) досягнення емоційної стійкості і саморегуляції дитини:
в) корекція відносин у системі "дитина-дорослий".
Психолог у подібній позиції користується технікою дзеркального відображення почуттів і думок граючої дитини шляхом його вербалізації.
Як показники ефективності ігротерапії враховується прагнення дітей підтримувати спілкування і діяльність з іншими однолітками і дорослими в групі і поза нею, що виявляється в:
1. позитивних особистісних змінах;
2. у поліпшенні емоційного самопочуття;
3. позитивній динаміці розумового розвитку.
Принципи казкотерапевтичної психодіагностики, корекції і розвитку близькі до принципів гуманістичної, позитивної терапії:
1. Під психодіагностикою за допомогою "казкових" прийомів мається на увазі проективна діагностика, що описує як цілісну картину особистості, так і окремі її проблемні і потенційні елементи.
2. Під казкотерапевтичною корекцією розуміється систематичне посилення потенційності і творчих здібностей людини, за рахунок якого відбувається подолання проблемних елементів.
3. Казкотерапевтична корррекція виключає директивну зміну негативних форм поводження. Замість цього пропонується принцип "розширення спектра альтернативних реакцій". Тобто людині в казковій формі пропонується безліч моделей поводження в різних ситуаціях і дається можливість програти, "прожити" якнайбільше з цих моделей. Досвід показує, що чим більше в людини арсенал можливих реакцій, моделей поводження, тим краще вона адаптована до умов навколишнього світу.
Джерелами концепції казкотерапії стали роботи Л.С. Виготського, Д.Б. Ельконіна, дослідження і досвід Б. Бетельхейма, терапія історіями Р. Гарднера, позитивна терапія притчами й історіями Н. Кезешкяна, роботи В. Проппа і т.д.
Казкотерапія тісно пов'язана з арттерапією (терапією мистецтвом) і ігровою терапією.
Комплексна казкотерапія містить у собі: куклотерапія (пальчикові, тіньові ляльки, маріонетки), малювання казок (психодіагностичне малювання, спонтанне "чарівне" малювання, медитації на казку (статичні і психодіагностичні медитації), казкова іміджтерапія, твору казок, постановка казок, розповідання казок (групове й індивідуальне), постановка казок на піску й ін.
Використання казкотерапевтичних прийомів у роботі з дітьми нашого Центра дали гарні результати. Подібні заняття дітям цікаві, знижується тривожність, поліпшується емоційний стан. Використовуючи статичні медитації на казку проводилася релаксація.
"Діти уразливі і залежні" - це твердженняз Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей особливо актуально для
Loading...

 
 

Цікаве