WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Оповідання Володимира Винниченка для дітей та методика їх вивчення на уроках позакласного читання та в позаурочний час - Дипломна робота

Оповідання Володимира Винниченка для дітей та методика їх вивчення на уроках позакласного читання та в позаурочний час - Дипломна робота

думки про свого головного героя: "Це був розбишака - халамидник", "З Костем сталася чудная кумедія"; "Се був кумедний-таки хлопець", вся "кумедність" якого полягала в тому, що він, непривабливий, з "ріденькими, гостренькими" зубами, "нізащо не кусався", коли його били.
Рядок за рядком письменник розкриває нам, що за Костевою непривабливістю, відчайдушністю та дещо викличною поведінкою криються біль, прагнення мати хоч одну рідну душу на доказ того, що він - не "байстрюк". Автор не обминає суто натуралістичних деталей в показі поведінки й зовнішності Костя: він схожий на "забитого, боязкого собаку", що вишкіряє зуби й гарчить в обличчя кожному, хто насміхається з нього. Чи не гірка іронія і протест проти безправного становища дитини звучить в рядках: "Як його вже не били і хто вже його не бив: і ланові, і кухарки, і скотарі, і свинопаси, ні за що не плакав! Уже й на парі йшли не раз, не заплаче, таки ж... Його так і прозвали за це "кам'яним виродком". Звичайно, "кам'яного виродка" не жаліли й діти.
А проте, коли Кость дізнався про свого батька, в нього прокидаються якісь надії, а згодом - дивна ніжність до недопалка, що побував у руках його батька-пана; Кость судомнотримає у руках його як найдорожчу в світі річ ("То татове!"), яка хоч якось пов'язує його з батьком. З тим недопалком у руці він і помирає, з тим недопалком Костя і поховають. Спроба кухарки забрати недопалок несподівано викликала сльози, "як горох" - вони, як усі оті "хр-р-р!" розкривають читачеві глибокий розпач "впертого" підлітка від усвідомлення власної "нічийності". Твір пройнятий протестом проти нелюдського в людях і співчуття до "кумедного" Костя.
Є у Винниченка оповідання про трагічну долю бешкетника-лідера "Федька - халамидника", який був не менше шибайголовою, а й чесною, благородною людиною.
Винниченко - реаліст уміє одразу виділити провідну рису свого героя: "Спокій був... ворогом" Федька, "з яким він боровся на кожному місці" - це є ключем до розуміння його "гріхів": перекидання діжок з водою, ламання хаток, відбирання змію тощо. Федько ходить "руки в кишені", "картуз набакир", "чуб йому стирчком", "очі хутко бігають", під час повені одяг на ньому "весь мокрий", "чобітки аж порижіли од води, шапка в болоті". Навіть якби автор не дав оповіданню таку назву, промовистої характеристики не треба.
Невипадково дослідник С. Погорілий відзначив, що однією з головних рис портрета у Винниченка є очі. [29; 162]. Справді, коли Федько задирається до дітей, "очі його хутко бігають" - від під'юджування Толі "очі стали такі чудні, гострі"; у хворого Федька в очах "стояли дивні жовті й зелені плями". Через майже непомітні деталі розкрито привабливі риси Федька: він попереджає про свої вчинки, а коли його карає батько, "не плаче, не проситься, е обіцяє, що більше не буде", в усьому відразу признається, ні на кого не перекладаючи власну провину. Навіть перебирає на себе провину Толі, хоча той і думає зневажливо про свого товариша з бідної робітничої околиці. Тому "босявка" й "халамидро" є улюбленцем хлопців, які в критичні хвилини називають його не інакше, як "Федя". А коли Федько переходить річку, його однолітки "починають од щастя пищати, боротись, кидати камінням у кригу."
Оповідання закінчується якимись на диво страшними своєю буденністю словами про смерть Федька: "на кладовище йшли хлопці зо всіх сусідніх вулиць. Спірка, Стьопа і Гаврик плакали навзрид." Як бачимо, жодної авторської оцінки. Оце і є найвища майстерність в зображенні людської психології. Так само майстерно через економні художні засоби постають й інші підлітки в оповіданні, передусім Толя. Думки цієї "благородної", як сказано, дитини, далеко не благородні: "Мурло репане", "його папа багатий от і все"; Толі хотілося б, щоб усі з Федька сміялися. Раннє і, мабуть, остаточно моральне спустошення цієї нечесної боягузливої дитини показано в фіналі, коли Толя, не почуваючи й трохи власної провини за смерть Федька, з цікавістю роздивляється його похорон і, перекрутившись на одній нозі, біжить гратися Федьковим чижиком.
Недарма С. Черкасенко у схвальній рецензії на видане оповідання називав Винниченка "чудовим майстром", який "виявив себе прекрасним глибоким психологом, як і завше".
"Федько -халамидник" має велике виховне значення не тільки для дітей, а особливо в наші часи жевріння, кволості, занедбаності й обпльовування цінностей, властивих вдачі героїчній". [29; 63].
2.2. Методи і прийоми вивчення творів Володимира Винниченка
У центрі уваги сучасної школи має бути людина, її духовний світ, творчі здібності, високі моральні якості. Великий вплив на формування особистості належить книжці.
Основою літературних занять є насамперед читання і вивчення художніх творів. Та виховати школяра допитливим і вдумливим читачем не так просто. Здійснити це можливо за умови, коли інтелектуальне життя школяра проходитиме серед книжок. Все це успішно можна реалізувати на уроках позакласного читання.
Проблема позакласного читання вважається однією з найважливіших і найяскравіших у сучасній освітній практиці взагалі і методиці читання зокрема. По-перше, непросто визначити тему і тип уроку; дібрати книжки для читання; по-друге, не завжди вдається організувати читання потрібних текстів усіма учнями класу; методично правильно і цікаво.
У молодших класах згідно з літературним матеріалом важко виділити такі типи уроків позакласного читання: тематичні, жанрові, авторські (одного окремого письменника), змішані (комбіновані), інтегровані.
На цих уроках матимуть місце різноманітні види занять з дитячою книжкою: уроки читання-слухання, уроки-подорожі, уроки-диспути, уроки-вікторини, уроки-конкурси, уроки-бесіди (судження), уроки-творчості, уроки-ранки тощо.
Такі заняття матимуть не лише іншу структуру, а й спрямованість. Вони мають формувати читача, який з 1 класу самостійно набуватиме необхідних знань через "діалог" з автором твору.
У початковій ланці школи значно посилюється увага до естетичної функції художнього слова. Воно має осмислюватися як засіб художнього образу. Разом з тим, слово буде розглядатися не ізольовано, а в образній системі твору. Адже уроки-зустрічі з книжкою мають бути уроками роздумів, глибоких переживань.
Справді, захоплюючись моральною красою персонажів твору, прагнучи наслідувати їхні вчинки, дитина починає думати про себе, оцінювати свої дії і поведінку. Роздуми над книжкою стають інтелектуальною потребою. Окрім того, книжка відкриває перед дитиною навколишній світ, ознайомлює з різними поняттями, розповідає про нові явища в природі, вчить пізнавати життя. З книжки починається і самовиховання.
Отже, враховуючи все це, вчитель повинен подбати про ретельний добір літературних творів для уроків позакласного читання. Це мають бути книжки високої художньої і пізнавальної цінності, які сформують в учнів здатність до співпереживання, уміння
Loading...

 
 

Цікаве