WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Педагогічна система Макаренка - Реферат

Педагогічна система Макаренка - Реферат

поведінкою,
жестами;
o формування мовної техніки, постановка голосу; :
o розвиток емоційно-вольових якостей і комунікативних умінь;
o акторська підготовка, вміння грати в дитячому колективі, розігрувати педагогічний гнів, йти на педагогічно доцільний ризик;
o підготовка до подолання опору вихованців виховним впливам;
o психологічна підготовка, формування дослідницьких вмінь
майбутнього вчителя.
Про ці напрямки педагогічної творчості вчителя вчений писав у
"Педагогічній поемі", у "Прапорах на баштах" та у численних своїх статтях, зокрема, у "Деяких висновках з мого педагогічного досвіду" і у "Проблемах шкільного радянського виховання".
Вчений вважав що педагогічною майстерністю може володіти
кожен вчитель вихователь .У цьому зв'язку Макаренко використовує вперше поняття "педагогічної техніки". Макаренко писав: "Я став майстром своеї справи лише тоді, коли зміг з 20-ма відтінками сказати : іди сюди". Взагалом вчений вважав що вихователь має оволодіти для цього і певними акторськими здібностями (жестами, мімікою, тим що називаємо у педагогічних технологіях засобами невербального спілкування).
Природно, що майстерність вчителя-вихователя, за Макаренком, успішно формується у педагогічному колективі .Він обстоював оптимальну кількість учнів і вчителів у середній школі (не більше 600 чоловік).Саме за таких умов учні і вчителі будуть знати один одного в обличчя, що теж сприятиме зміцненню учнівського та вчительських колективів.
Серед вчительського загалу, на його переконання, мас бути
приблизно рівна кількість працівників чоловічої і жіночої статі.
Мають бути досвідчені педагоги і молоді вчителі. Багато у чому
вчительський колектив виграє якщо в ньому є людина з почуттям
гумору, але разом з тим має бути і така ,яка володіє чіткою логікою
розмірковування про життєві гаразди (чи негаразди).У такий спосіб , вчителі-вихователі будуть мати здатність до самозбагачення, до формування педагогічної творчості.
6.РОЛЬОВИЙ ПРИНЦИП ПЕДАГОГІЧНОЇ СИСТЕМИ
А. МАКАРЕНКА
Педагогічна система А. С. Макаренка відноситься до розряду
унікальних, де знайшли реалізацію певні принципи синергетики.
Потрібно відмітити, що зараз до ідей А. С. Макаренка ставляться
іноді критично, заперечуючии цінності теоретичної спадщини видатного педагога. Для того, щоб прояснити суть його педагогічної парадигми, звернемося до порівняльного аналізу педагогічних систем А. С. Макаренка і В. О. Сухомлинського (див.: ГалузякВ., Сметанський М. А. С. Макаренко і В. О: Сухомлинський: дві парадигми виховання // Вісник Луганськ, пед.-ту. - 2000. - № 7(27). - С. 38): "методика виховної роботи А. С. Макаренка у першу чергу була спрямована па виправлення негативної поведінки
вихованців, .формування у них готовності підпорядковувати свою
поведінку зовнішнім вимогам колективу. Методика виховання В.
О. Сухомлинського спрямована на виховання внутрішніх (психологічних) регуляторів особистості: совісті, емпатії, почуття власної гідності. А звідси випливає і друга розбіжність - у поглядах на організацію виховного процесу. А. С. Макаренко більшу роль відводив дії, педагогічній техніці, "інструментовці" конфліктних ситуацій.
Він скептично ставився до "парної педагогіки", яка передбачала безпосередній виховний вплив педагога на вихованця, й однозначно віддавав перевагу "педагогіці паралельної дії", прийомам впливу на вихованця через колектив... Більшість методичних прийомів А. С. Макаренко добре вкладається в основну формулу біхевіорізму: "стимул - реакція - підкріплення". Педагогічні погляди В. О. Сухомлинського більшою мірою співзвучні ідеям екзистенціально-гуманістичної психології. Особливої уваги він падав "парній" педагогіці ("духовного співробітництва"), індивідуальним бесідам, задушевним розмовам і розповідям, особистому
прикладу вихователя: "... виховання колективу - це тонка, філігранна робота вихователя з кожною особистістю, ласкавий, людяний доторк до кожного серця, тонка підготовка кожної особистості до життя в колективі" Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5 т. - К.: Рад. Шк., 1977. -Т. 5. - С. 358). "Хай у нас буде більше майстрів індивідуального впливу на дитину, справжніх педагогів, які б розуміли, відчували, де кінчається та сфера духовного світу особистості, яку можна робити предметом обговорення колективу" (там само, с. 355). Отже, "Апріорно не можна визначити, яка з цих парадигм більш ефективна й доцільна. Кожна з них внутрішньо цілісна й послідовна і за певних обставин може виявитися продуктивною.
Для "середовища, у яких перебував А. С. Макаренко, його
підхід до виховання був цілком виправданим і, можливо, єдино
правильним. Так само не викликає сумнівів доцільність гуманістичної, виховної парадигми модель В. О. Сухомлинського в умовах загальноосвітньої школи" (Галузяк В., Сметанський М А. С. Макаренко і В. О. Сухомлинський: дві парадигми виховання // Вісник Луганськ, пед-ту. - 2000. - № 7(27). - С. 40). В цілому можна сказати, що педагогічна парадигма А. С. Макаренка в основному. базується на принципі виховного впливу колективу ("колектив - людина", "суб'єкт - об'єкт") і охоплює перший і другий рівні морального розвитку особистості, за Л. Колбергом.
В той час, коли педагогічна парадигма В.О.Сухомлинського, в
основному, базується на принципі виховного впливу вихователя
("людина - людина", "суб'єкт -"суб'єкт") і охоплює другий і
третій рівні морального розвитку особистості, за Л. Колбергом.
Розглянемо, як у виховному закладі А. С. Макаренка були реалізовані принципи синергетики.
У виховному закладі А. С. Макаренка повною мірою реалізований принцип включення людини, що розвивається, у процес продуктивної трудової діяльності, котрою просякнутий весь життєвий ритм комуни, що дозволяло їй існувати госпрозрахунковою, економічносамодостатньою одиницею. Комунар при цьому не відчужувався від продуктів своєї трудової діяльності, одержуючи зарплату. Регулярність трудової активності, її достатня тривалість (не менше чотирьох годин на день) і залучення до неї
людини, так би мовити, у ніжному, сенситивному віці, сприяло
тому, що праця поступово перетворювалася на життєву потребу. Крім того, тут отримала розвиток і ігрова активність, коли
комуна перетворилася на самобутню напіввійськову організацію
зі своїми традиціями, правилами, статутом. Трудова діяльність
тут відповідає принципу відкритості систем, якій фіксує синергетика .
За цих умов отримав потужний розвиток рольовий статус людини. Тут існувала складна ієрархія суворо не фіксованим, взаємозамінних соціальних ролей, що дозволяло кожному побувати в різноманітних взаємозалежностях, які збагачували рольову координацію і формували вектори соціально-психологічної взаємозалежності як усередині закладу, так і за його межами. Важливе значення для процесу розвитку і розширення рольового статусу людини мало унікальне явище - "зведений загін", який дозволяв реалізувати найдавніший соціальний принцип "карнавалу", коли мала місце зміна соціальних ролей, у даному випадку - зміна лідерів колективу. Проте, дана рольова трансформація відбувалася не як одномоментний акт, а як постійно діючий колективний процес. У. комуні існувала і постійно змінювана роль чергового командира, який міг зробити зауваження або дати обов'язкове для
виконання розпорядження будь-якому члену колективу.
Крім того, тут жили діти різного віку, які спільно включалися
в
Loading...

 
 

Цікаве