WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Великий вітчизняний педагог К.Д.Ушинський - Реферат

Великий вітчизняний педагог К.Д.Ушинський - Реферат


Реферат з педагогіки
Великий вітчизняний педагог К.Д.Ушинський
Життя і педагогічна діяльність. Великий вітчизняний педагог, один з основоположників педагогічної науки і народної школи в Росії Костянтин Дмитрович Ушинський (1824-1870) народився в м. Тулі. Його батько багато років перебував на військовій службі, брав участь у Вітчизняній війні 1812 року, вийшовши у відставку і здобувши дворянське звання за багаторічну службу в армії, працював службовцем у різних установах Тули, Полтави, Олонця, Вологди, Петербурга та повітовим суддею в м. Новгороді-Сіверсько-му Чернігівської губернії. Мати його була родичкою Капністів. Дитячі роки Ушинський провів у м. Новгороді-Сіверському, де вчився в гімназії, потім закінчив юридичний факультет Московського університету і був залишений там на два роки для підготовки до професорської діяльності. У 1846 році він був призначений виконуючим обов'язки професора юридичних наук Ярославського юридичного ліцею, звідки був звільнений як "неблагоиадійний" і довгий час не міг знайти роботи. У ,1849-1854 pp. він працював дрібним службовцем у Міністерстві внутрішніх справ, але ця робота його не задовольняла ні матеріально, ні морально. Деяке задоволення давало йому в цей період співробітництво в журналах "Современник", "Библиотека для чтения", в яких він публікував реферати статей та переклади з іноземних мов.
У 1854 році Ушинський дістав посаду викладача російської мови та інспектора класів у Гатчинському сирітському інституті, де широко проявились його організаторські й педагогічні здібності.
У 1857-1858 pp. в "Журнале для воспитания" Ушинський опублікував статті: "Про користь педагогічної літератури", "Три елементи школи", "Про народність у суспільному вихованні" (1858), "Шкільна реформа в Північній Америці" та ін. У 1859 році його було призначено інспектором класів Смольного інституту шляхетних дівчат, де він працював до 1862 року, будучи водночас і редактором "Журнала Министерства народного просвещения", в якому в 1860-1862 pp. опублікував статті: "Праця в її психічному і виховному значенні" (1860), "Недільні школи", "Питання про народні школи", "Рідне слово" (1861), "Проект учительської семінарії". У Смольному інституті він намагався ліквідувати занадто суворий режим для вихованців та поліпшити їх навчання й виховання.
Разом з Ушинським в Смольному інституті працювали відомі російські педагоги В. І. Водовозов, Д. Д. Семенов, Л. М. Модзалевський, М. I. Семевський та ін. У 1862 році Ушинський змушений був залишити роботу в Смольному інституті: начальниця інституту і законовчитель звинуватили його в "політичній неблагонадійності". Несправедливе ставлення з боку начальства підірвало й без того поганий стан його здоров'я. Він тяжко захворів, але їхати лікуватися за кордон в нього не було коштів. Побоюючись громадського осуду за погане ставлення до Ушинського, Міністерство освіти відрядило його за кордон для вивчення досвіду жіночої освіти, а насправді це "відрядження" було замаскованим політичним засланням. За кордоном Ушинський зустрівся і подружився з М. І. Пироговим, який давав йому поради в лікуванні. Там він пробув п'ять років.. Лікуючись, багато працював, вивчав досвід жіночої освіти в ряді країн, досліджував стан початкового навчання, написав свої педагогічні твори: "Педагогічна подорож до Швейцарії" (1862), "Рідне слово", два томи книги "Людина як предмет виховання" та ін. Перебуваючи за кордоном, Ушинський дуже сумував за Росією, він писав: "Страшно стає, як подумаю, що через рік чи два мої зв'язки з Росією порвуться і залишусь я десь у Женеві, як острівець, що загубився серед океану".
У 1867 році Ушинський повернувся в Росію, але був вже зовсім хворий. Проте навіть і в такому стані він багато працював: закінчував деякі свої твори, збирав матеріал для нових, зустрічався з учителями, давав їм поради. Він збирався працювати професором педагогіки Новоросійського (Одеського) університету, куди його запрошували, але ця мрія не здійснилася. Помер К- Д. Ушинський у 1870 році в С5десі, де він тяжко захворів по дорозі в Крим на лікування. Поховано його в Києві на території Видубицького монастиря.
Тільки після Великої Жовтневої соціалістичної революції в нашій країні зроблено багато для того, щоб увічнити пам'ять великого вітчизняного педагога: широко відзначаються його ювілеї, видано великим тиражем його твори в одинадцяти томах, його ім'я присвоєно Ярославському і Одеському педагогічним інститутам, встановлено студентські стипендії його імені, кращих представників народної освіти і педагогічної науки нагороджують медаллю К.Д.Ушинcького.
У розвитку свого світогляду Ушинськиї пройшов складний шлях: він був добре обізнаний з різними філософськими системами, сприймав їх критично, намагався створити свою точку зору, але так і залишився на шляху від ідеалізму до матеріалізму, хоч у багатьох питаннях дуже близько підходив до матеріалістичних позицій, виступав на захист матеріалістичної філософії. У питаннях розвитку природознавства він стояв на позиціях дарвінізму, в теорії пізнання і психології додержувався фізіологічних основ, у питаннях соціології вважав, що розум є рушійною силою суспільного розвитку.
Виходячи з позицій матеріалістичного сенсуалізму, Ушинський твердив, що єдиним критерієм для речі є сама річ, а не наше поняття про неї. У багатьох своїх творах він виступав проти ідеалістичних основ педагогіки і психології Канта, Гегеля, Гербарта, Спенсера; негативно ставився до вульгарного матеріалізму Фогта, Молешотта, Бюхнера. Він визнавав матерію, як таку, що існує об'єктивно, а також її рух. Шукаючи нових шляхів розвитку філософії, покладаючи великі надії на розвиток науки і техніки, він писав: "Сила людини - її парові машини, швидкість її - паровози і пароплави, а крила вже ростуть у людини і розгорнуться тоді, коли вона навчиться вільно керувати аеростатом".
У розвитку своїх соціально-політичних поглядів Ушинський не став на революційно-демократичні позиції. Так, наприклад, у статті "Праця в її психічному і виховному значенні" він показав суперечності в тодішньому суспільстві (конкуренція в промисловості, експлуатація людини людиною, перетворення робітників промисловості на придаток до машин), але через класову обмеженість свого світогляду не прийшов до висновку про необхідність класової боротьби, революційного перетворення суспільства. Засуджуючи залишки кріпосництва, Ушинський разом з тим не піднявся вище буржуазного демократизму, він вважав, що дальший розвиток Росії може відбуватися мирним шляхом, без революції. Ідеалістичні погляди особливо проявилися в перший період його життя в ставленні до релігії та в ідеалізації патріархального селянства (християнську релігію він вважав основою моралі й виховання). Пізніше, особливо в останні роки свого життя, Ушинський, залишаючись релігійною людиною, виступав проти втручання церкви та духовенства в світське життя і шкільні справи, він писав: "Усяка фактична наука - іншої науки ми й не знаємо- стоїть поза всякою релігією, бо спирається на факти, а не на вірування". У статті "Загальний погляд на виникнення наших народних шкіл" (1870) він констатував той факт, що ідея церковної школи не знайшла підтримки в народі, що самі селяни виступали проти того, щоб у школах працювали попи. Релігійність людей, на його думку, повинна проявлятися в їх гуманності, у взаємній повазі і дружбі.
Педагогічна наука і мистецтво виховання. Велика заслуга Ушинського полягає в тому, що науку про навчання та виховання- педагогіку - він розглядав у тісному взаємозв'язку з такими науками, як філософія, історія, психологія, анатомія і фізіологія людини та ін., а також з педагогічною практикою. Педагогічна наука може розвиватись тільки тоді, вказував Ушинський, коли вона збагачуватиметься передовим педагогічним досвідом.
Він вимагав єдності педагогічної теорії і практики, взаємного їх збагачення, оскільки в педагогічній справі немає нічого гіршого, як відрив школи від життя, теорії від практики і практики від теорії. Щоб правильно навчати і виховувати людей, треба знати історію людства та історію виховання (історію педагогіки), всебічно знати їх самих, їх природу, задатки і психіку. Тільки при додержанні таких умов педагогіка буде наукою, а вихователі оволодіють мистецтвом виховання. "Якщо педагогіка,- писав Ушинський,- хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна насамперед знати її також у всіх відношеннях".
Велика заслуга Ушинського полягає в тому, що педагогіку він розглядав у тісному зв'язку з психологією, часто підводив психологічні основи у розв'язанні педагогічних проблем. Це мало особливо велике
Loading...

 
 

Цікаве