WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Педагогічно-просвітницька діяльність Софії Федорівни Русової (1856-1940) - Реферат

Педагогічно-просвітницька діяльність Софії Федорівни Русової (1856-1940) - Реферат

опублікованих і рукописних працях 20-х-ЗО-х pp. XX ст.
В основу книги лягли документи й матеріали фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, у яких сконцентровано частину т. зв. "Празького українського архіву" культурно-освітніх установ і представників української політичної еміграції в ЧСР, серед них особистий фонд С.Русової; Центрального державного історичного архіву України у Львові; Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського та відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України; Державної обласної універсальної наукової бібліотеки м.Львова іНаукової бібліотеки Львівського національного університету ім. Івана Франка.
Найбільшу групу першоджерел становлять опубліковані твори і рукописні матеріали Софії Русової (монографії, курси лекцій, наукові розвідки, підручники, статті, спогади, рецензії, листування), публікації її сучасників та однодумців і представників української діаспори пізнішого періоду (Б.Залевського, В.Ла-щенка, І.Мірного, 3.Мірної, С.Наріжного, І.Огієнка, О.Ольжича, С.Петлюри, С.Сірополка, М.Шаповала; М.Богачевської-Хом'як, В.Маруняка). Велику кількість фактичного матеріалу почерпнуто з українськомовних періодичних видань Галичини, Закарпаття, Буковини періоду їх чужоземної окупації та Чєхо-Словацької Республіки, Польщі, США, Франції, Канади, Великобританії.
Важливим підґрунтям для формулювання положень і висновків, зроблених за результатами дослідження, стали праці сучасних українських, чеських і словацьких дослідників творчої спадщини Софії Русової та діяльності української еміграції в ЧСР (І.Зайченка, М.Євтуха, В.Кеміня, О.Проскури; Т.Беднаржової, Й.Голенди; В.Трощинського, А.Шевченка), а також науковців, які вивчають проблеми відродження і розвитку національної системи освіти в Україні (Л.Березівської, Л.Вовк, В.Майбороди, Б.Ступа-рика, О.Сухомлинської, М.Ярмаченка).
У монографії здійснено системний аналіз педагогічної і громадсько-культурної діяльності та теоретичного доробку Софії Русової міжвоєнної доби в контексті багатоаспектної праці української політичної еміграції в ЧСР. Уточнено й поглиблено відомості про причини виїзду С.Русової за межі України та особливості розгортання просвітницько-педагогічної роботи в еміграції. Розширено, порівняно з наявними, кількісні та якісні параметри творчості вченої останніх десятиліть життя, вперше введено в науковий обіг і проаналізовано понад 50 публікацій і рукописів С.Русової, складено бібліографію її теоретичних надбань досліджуваного періоду. Науково значущими є охарактеризовані положення маловідомих або не відомих раніше творів і документів, виявлені та введені в структуру педагогічного знання факти, ідеї, що сприятиме збагаченню української педагогічної думки.
Сформульовані положення і висновки поглиблюють відомості про одного з найвидатніших представників національно-визвольного руху і педагогів кінця XIX - першої третини XX ст. Вони можуть бути використані при укладанні навчальних програм з історії педагогіки України, загальної та соціальної педагогіки, спецкурсів і спецсемінарів; при написанні підручників, навчальних посібників, розробці лекційних курсів; у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл, вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації.
Автор висловлює щиру вдячність член-кореспонденту АПН України, доктору педагогічних наук, професорові, завідувачу кафедри історії педагогіки Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника Б.М.Ступарику - науковому керівникові дисертації, матеріали якої стали основою даної монографії, і водночас її науковому редакторові та рецензентам праці І.В.Зайченку - докторові педагогічних наук, професору, завідувачеві кафедри педагогіки, психології і методики викладання математики Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка, І.С.Руснаку - докторові педагогічних наук, професору, завідувачу кафедри педагогіки і методики початкового навчання, декану педагогічного факультету Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, О.І.Вишневському - кандидатові педагогічних наук, професору, завідувачеві кафедри педагогіки Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка, а також працівникам архівів, бібліотек Києва, Львова, Івано-Франківська, передусім відділу україніки Наукової бібліотеки імені В.Стефаника НАН Укра'іни, за надану допомогу у виявленні оригінальних документів і матеріалів про еміграційний період життя й діяльності Софії Русової, івано-франківським Обласному відділу Союзу українок і Клубу української інтелігенції ім. Богдана Лепкого за можливість широкої апробації результатів дослідження.
На підставі всебічного вивчення еміграційного життєпису, практичної діяльності і теоретичного доробку Софії Русової 1922-1940 pp. можна зробити ряд висновків і узагальнень, які підсумовують результати вищевикладеного.
1. Період еміграції став логічним продовженням багатогранної національно-освідомляючої праці, започаткованої С.Русовою в останній чверті XIX ст. і розгорнутої найбільш повно в час національно-визвольних змагань 1917-1920 pp. на рідній землі. Зумовлена рядом причин культурно-освітнього (гостро критичне ставлення до організаційних і педагогічних засад творення радянської системи освіти), ідеологічного (розбіжності в поглядах на сутність ідеї українського державотворення), політичного (переслідування національне свідомих діячів) та соціально-побутового характеру, еміграція виявилася для 65-річної жінки важким випробовуванням, але не зламала сили духу і творчого натхнення педагога-просвітителя і громадського діяча.
2. Основним рушієм різнобічної діяльності С.Русової за межами України, що здійснювалась у науково-педагогічному, громадсько-політичному, культурно-просвітницькому, науково-публіцистичному напрямах, виступили ідеї служіння справі визволення українського народу від будь-яких форм дискримінації, незалежно від умов і місця проживання, та національного державотворення як головного стрижня світобачення мислительки.
Особливостями розгортання еміграційної діяльності виявилися залежність від завдань і змісту роботи української політичної еміграції в цілому, спрямованої на задоволення власних культурно-освітніх потреб, підготовку кадрів
Loading...

 
 

Цікаве