WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → В гостях у світової літератури - Сценарій

В гостях у світової літератури - Сценарій

навчився мудрості; отримав звання людини. Але я повертавсь на свою планету, до улюбленої Троянди. Тому, що кожен відповідає за свою планету і за тих, кого він приручів. (Він же, маленький принц, виконує пісню із репертуару Ассоль "Маленький принц" - (Кто тебя выдумал, звездная страна ?)
Ведуча: Э ще у нас гості. Ось погляньте на цього красеня-лицаря. Це терорі роману шотландського письменника Вальтера Скотта.
Лицар. Я Айвенго, лицар, позбавлений спадку. Я повернувся з Палестини, де хрестоносці намагалися звільнити Гроб Господень від сарацинів. Я кохаю леді Ровену, але мій батько має намір видати її заміж за іншого. Я- романтичний герой.
Ведуча. Айвенго є втіленням честі і вірності своєму слову і своєму монархові.
Учні! У світовій літературі є багато творів, в яких порушується тема кохання. Про юне кохання написав свою трагедію англійський драматург В. Шекспір. Називається вона "Ромео і Джульєтта".
Ці герої наші гості. (Виводять Ромео і Джульєтта.
Вони демонструють сценку із дії від слів Джульєтти "Як ти зайшов сюди і до слів "Я б зважився такий здобути скарб").
(Виконуєтеся пісня із репертуару Едіти П'єхи "Где-то есть город тихий, как сон"),
Ведуча. Учні! Але не тільки прозові і драматичні твори є в світовій літературі. Світова література багата й на поезію.
Видатними зарубіжними поетами є Джрдж Байрон, Адам Міцкевич, Йоганн Гете, Олександр Пушкін, Марина Цвітаєва, Борис Пастернак. І ще дуже-дуже багато інших поетів.
Ведуча: Послухайте, будь ласка, романс із кінофільму "Іронія долі або з легким паром" на слова Марини Цветаевої.
(Звучить романс під гітару у виконанні старшокласниці).
Завершальна частина.
Ведуча. Шановні учні! Ви мали сьогодні можливість познайомитися з її величністю - світовою літературою. Перед вами постачали герої з різних творів письменників різних країн.
Були тут і казкові герої і юні закохані. Це, звичайно, маленька часточка із всієї скарбниці світової літератури. Читайте книги, роздумуйте над прочитаними сторінками збагачуйте свою мову і свій кругозір.
А зараз всіх гостей балу запрошую на вальс. (Всі герої танцюють на сцені. Після цього до танців приєднуються всі присутні в залі.)
Ріка життя
Біжить ріка життя, пливе
Приток багато в неї:
Одна родинний вир несе,
Друга сміється з неї.
У тій другій вода мутна
Й зовсім не вабить око:
То, певно, людськії гріхи
Засіли в ній глибоко.
Наступна - світла і ясна,
Немов з джерел карпатських.
Це річечка дитячих душ
Тече так швидко, хвацько.
А далі диво-дивина -
Вода стоїть, як мертва.
Що це таке, звідки вона,
Чому розкрила жерла?
Вода ця з наших руйнувань
І глумлення з природи.
Нехай Господь нас береже
В такі потрапить води!
Біжить ріка життя, пливе,
Усе у ній змішалось:
Прозоре, світле і мутне,
Надія лише зосталась.
Скажи, хіба любов - це гра?
Та ні, й по-іншому не може бути:
Любов - це щирість, глибина,
Це - коли дихаєш на повні груди.
Любов не може буть нова,
Вона та перша, що прийшла несміло,
Вона тендітна, ніжна і крихка,
І треба берегти її уміло.
Поглянь навкруг -
Любов у всім:
У квіточці, в зернині.
І без любові, друже дорогий,
Чи був би ти на світі нині!
Любов Господь заповідав.
Він сам у всьому її бачив,
Бо без любові світ - це тьма,
Яка застелює нам очі.
Бо без любові злість навкруг,
Велика заздрість душі нищить,
І якщо ти в цім вирі опинивсь -
Тікай мерщій: людині це не личить!
Любов плекайте у собі,
Щоб в світ вона ішла
Упевнено й сміливо,
Щоб всім несла тепло
Скерованих сердець,
І жилось на землі
Спокійно і красиво!
Ранок
Світає... Ген-ген, удалені,
Срібляста зірка догорає
І оживає небосхил.
Ліловий колір відступає
І сонця золотистий пил
Ласкаво землю огортає.
Повітря чисте, як сльоза,
І тиша, тиша невимовна
Голубить душу, обійма
І все навкруг красою повне.
Та раптом, звідки не візьмись,
Легенький вітерець,
Немов Амур грайливий,
Затанцював у травах запашних,
Забігав по сріблястих переливах.
І ось торкнув легенько очерет,
Щоб не злякати виводок качиний,
І десь побіг вперед, вперед,
Щоб сповістить про ранок чинно.
Пташок веселих побудив,
В людські оселі завітав він.
У небо й землю сповістив,
Що день новий - настав ужас.
***
Не тривож мене, любий, у сні,
Хай насниться мені синє небо,
І волошки в житах, і ромашки в траві,
На яких погадаю на тебе.
Хочу довго я снить, бачить очі твої,
Завмирають в поцілунках пестливих.
Не тривож, не буди мене, любий, зі сну
Я у снах хочу бути красивих.
Щоб у них я щоночі з'являлась тобі,
Як білява лебідка на хвилі.
Не тривож, не буди мене, любий, зі сну
Я літаю у мріях щасливих.
Хочу зіркою буть, хочу сонцем світить,
Срібним дощиком очі вмивати.
Не тривож, не тривож мене, любий, у сні -
Лише в ньому так можна кохати.
***
Кажуть, що не на рідній землі
Не співають пісень солов'ї.
Ну, а де ж тая рідна земля?
Це - Україна люба моя!
Це - кучерявий ліщиновий гай,
Це - аромати садів і розмай,
Це трави у пояс, волошок поля,
Це - Україна люба моя!
Чорнеє море й величний Дніпро,
Кримські гори й Говерли чоло,
Таврійські степи і козацька земля -
Це Україна люба моя!
І тільки-но вечір на землю зійде,
Так соловей ніжну пісню веде.
І душа радіє співам солов'я.
Це і є, мій друже, рідная земля!
Людське життя...
Яке воно коротке!
Як мить - пробігло і нема.
І ти спішиш, пірнаєш як в безодню,
Та так, що аж п'яніє голова.
Ти не щадиш свого здоров'я,
Бо є багато що зробить:
Продовжить рід,
Дітей вивести в люди,
У праці успіхи здійснить.
В будинку гарнім прагнеш жити
І в ньому затишок створить.
І все біжиш, біжиш -
Нема коли й спочити -
Така вже у людей життєва нить.
І є ті ниті гарні й шовковисті,
Які в людському морі виграють,
А є шорсткі, колючі і тернисті
І дуже важко все збагнуть.
Та раптом сам себе (питаєш) запитуєш:
Чи довго ще летіть, спішить,
Чи настав час вже зупинитись,
Чи щось іще не встиг зробить?
Та голос внутрішній говорить:
"Не зупиняйся, треба плить.
Є тільки мить між минулим ізавтрашнім
І ось ця мить нас запрошує жить"
Степанкова школа
Степанкова школа,
Прекрасна і велична,
І в мурах її чути,
Минулих літ буття.
Тут муза фліртувала
Із юнаком Павличком
І мріяли удвох
Про радощі життя.
Тут волю свою
Два брати гартували -
Євген і Роман Іваничуки
Вони про соборність
Тут мрію плекали
І гідно й завзято ішли до мети.
Тут трійця покутська
Росла - виростала,
І дух вільнолюбний господарем був,
І той, хто навчався в цій школі класичній,
Ніколи про неї в житті не забув.
Й сьогодні тут вміють
Навчати й творити,
Святим дорожити, людей шанувать.
Тут завжди на поміч
Приходить Учитель,
І учні уміють його поважать.
Рости ж і надалі,
Предвічная школо,
Виховуй лінгвістів, поетів, знавців,
По-мудрому, вміло вади у майбутнє
Вкраїнських дітей і відважних борців!
Loading...

 
 

Цікаве