WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → У пошуках синього птаха - Сценарій

У пошуках синього птаха - Сценарій

сни.
ДІВЧИНКА:
А чому вони такі товсті?
НІЧ:
Від того, що добре сплять. Але поговоримо про інше. Я знаю, що ви прийшли сюди за Синім Птахом, а тут його нема, я його ні разу не бачила.
ДІВЧИНКА:
Але ж ДУША СВІТЛА каала, що він тут. Відчиніть нам усі ці двері.
НІЧ:
Ні, я не можу. Я- берегиня всіх таємниць природи, я за них відповідаю, меністрого-настрого заборонено відкривати їх, тим паче для дитини.
ДІВЧИНКА:
Ми змушені заглянути.
ЗВУЧИТЬ 7-а СИМФОНІЯ ШОСТАКОВИЧА "ЛЕНІНГРАДСЬКА"
/ВИРИВАЄТЬСЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА/
Ой, хто ця страшна жінка в чорному одязі
НІЧ:
Це - Чорнобильська Катастрофа. Хоч я зачинила її за дверима, ще довгі роки вона буде нагадувати про себе.
ЧОРНОВИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА:
І спалахнула яскраво багряна зірка Полин, розверглася земля страшним полум'ям і громом, згіркла третина вод на Землі, перестала родити Матір Сира Земля, всохла і потріскала, перетворилась в пустелю і скам'яніла. Жорстоко покарала я Людину за байдужість і невігластво. І ще довгі роки з'являтимусь я на Землі благанням в очах хворих дітей, жахом в очах стражденних матерів.
ЧИТЕЦЬ І-й
ВІРШ "ПОХОРОН ЗЕМЛІ".
РАУЛЬ ЧІЛАЧАВА.
Хоронять землю... Бачиш, вкривають
землю покійну - землею живою!
/Хто, окрім неба, помітив малість
планети нашої голубої?/
Хто пожалів оцю землю смертну,
яку вважали безсмертною досі
Останні октави оплакали ревно
дороги в темінь, холодні й босі.
Нічого вони для нас не жаліли-
сліди наші кожна з них зберігає...
А нині в корчах земля спопеліла
під бульдозер покірно лягав.
Присядем на мить. Для печалі хати
пісня ласує неіменита...
Любов любов'ю не закопати,
Любов любов'ю не охоронити.
ЧИТЕЦЬ 2-й:
ВІРШ "БЕЗЛЮДНЕ СЛОВО".
АНТОН ЛІСОВСЬКИЙ.
Ні бомби розриву,
Ні посвисту кулі.
Лиш вітер тривожно
У хмари зліта,
Від чого замовкла
Поліська зозуля?
Чому так завчасно
Поникли жита?
Село спустіло
І плаче, і судить,
Покинуте, бідне,
Немов сирота.
Не знає зозуля,
Де ділися люди,
Яким рахувала
Ще вчора літа?
Покинута, стежка
Загубиться, щезне,
Не приїде мисливець,
Грибник, лісоруб.
В безлюдному лісі
Сумує береза,
В глибокій задумі
Покинутий дуб.
Лягло-простяглося
Від лісу до поля
Чорнобиля чорне,
Мов саван, крило.
Загублені ниви,
Загублені долі,
Сумне, як могила,
Безлюдне село.
ПІСНЯ "НА ЧОРНОБИЛЬ ЖУРАВЛІ ЛЕТІЛИ".
ДУША СВІТЛА:
Думаю, що тепер Синій Птах з наших руках. З самого початку це якось не прийшло мені в голову. Тільки сьогодні коли на світанку я набиралась сили, ніби промінь сонця, сягнула мені одна думка. Ми зараз стоїмо перед входом в Чарівні Сади, де під наглядом Долі Живуть всі земні Радості і Блаженства. Та я не можу зайти до них в такому вигляді. Ні єдиний промінь моєї душі не повинен світити, бо багато є Блаженств переляканих і нещасних. Я прикриюся цим покривалом.
ХЛОПЧИК:
А що це за товстуни веселяться і їдять такі смачні рочі"'
ДУША СВІТЛА:
Це найтовстіші земні Блаженства, їх легко впізнати. Може, Синій Птах на хвилинку повернув до них .
ХЛОПЧИК:
Який у них задоволений і щасливий вигляд. Сміються! П'ють! І їдять!
ДУША СВІТЛА:
Вони заходять пригостити нас обідом, але ні в якому разі не погоджуйтесь, бо забудете, що вам доручено.
ХЛОПЧИК:
Як, не можна спробувати жодного тістечка? А вони такі смачні, свіжі, политі цукром, кремом, варенням.
ДУША СВІТЛА:
Вони шкідливі - вони послаблюють волю. Завжди потрібно жертвувати чимось в ім'я обов'язку. Відмовся ввічливо, але навідріз.
ПІДХОДИТЬ НАЙТОВСТІШЕ БЛАЖЕНСТВО.
БЛАЖЕНСТВО:
Добрий день, Тільтіль.
ХЛОПЧИК:
Звідки ви мене знаєте? Ви хто?
БЛАЖЕНСТВО:
Я-найтовстіше із Блаженств - Блаженство Бути Багатим. Я прийшло від імені моїх братів просити вас і ваших друзів вшанувати своєю присутністю нашу нескінченну трапезу. Ви попадаєте в товариство найкращих представників найтовстіших Земних Блаженств. Дозвольте познайомити з найголовнішими із них. Ось мій зять - Блаженство Бути Власником,- живіт у нього у вигляді груші. Ось Блаженство Вдоволеного Честолюбства - воно відрізняється красивою округлістю шік. Ось Блаженство Пити, Коли Вже Не Відчуваєш Спраги і Блаженст-во їсти, Коли Вже Не Відчуваєш Голоду - вони близнюки, тому в них заплітаються ноги. Ось Блаженство Нічого Не Знати - воно глухе, як стіна, і Блаженство Нічого Не Розуміти - воно сліпе, як кріт. Ось Блаженство Нічого Не Робити і Блаженство Спати Більше, Ніж Потрібно,- руки у них, як м'якуш хліба, а очі, як желе з персиків. І, накінець, Заливнйи Сміх - рот у нього аж до вух, перед цим сміхом ніхто не встоїть.
ЛУНАЄ СМІХ У ГРАМЗАПИСІ.
Дозвольте запропонувати найпочесніші місця за нашим столом.
ХЛОПЧИК:
Ми вдячні вам, високоповажні Блаженства. Але ми не можемо…
Ми поспішаємо... Ми шукаємо Синього Птаха. Ви не знаєте, де вій ховається?
БЛАЖЕНСТВО:
Синій Птах Почекайте... Так, так, так, щось пригадую. Десь я про нього чуло... Але, по-моєму, Синій Птах- не їстивний… В будь-якому випадку, ва нашим столом його не подавали. Це означає, що тут він невисоко ціниться. Та ви не засмучуєтесь, у нас є справжні цінності. Це -двохметрові ковбаси, он вони які блискучі, ікра, маслини, смажена форель, тушкований кролик, копчена свинина, теляча печінка, а солодощі і вина - своїм блиском вони затьмарюють все, що може бути найкращого в світі.
ХЛОПЧИК:
Ні, нам не потрібні ваші цінності. ЛІ підемо шукати Птаха до ваших сусідів - Великих Радосте".
ЗВУЧИТЬ "ТОКАТА І ФУГА" БАХА.
ДУША СВІТЛА:
Ми наближаємось в Палац Великих Радосте", Ось вони ви - йшли нам назустріч.
ДІВЧИНКА:
Які вони прекрасні! Але чому вони не сміються? Вони нещасні?
ДУША СВІТЛА:
Але ж хіба щастя в сміху .
РАДІСТЬ ЛЮБИТИ ПРИРОДУ:
Добрив день, любі діти, Я - Велика Радість Любити Природу. Я поведу вас по нашому Палацу, познайомлю із моїми сестрами. Ось попереду всіх - Велика Радість Бути Справедливим, вона посміхається завжди, коли порушена справедливість відновлюється, правда, буває це дуже рідко. За нею йде Радість Бути Добрим - вона найщасливіша, але й найнещасніша. Їй хочеться всіх втішити, тому вона часто тягнеться до нещасть. Праворуч-Радість Завершеної Праці, а поруч - Радість Думати. Дальше - Радість Розуміти Людей. А ось серед найвищих - Радість Розуміти Прекрасне, вона щодень дарує кілька променів світла паті.
ДІВЧИНКА:
А хто це там далеко-далеко, в золотих хмаринках?
РАДІСТЬ ЛЮБИТИ ПРИРОДУ:
Це Велика Радість
Loading...

 
 

Цікаве