WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Свято святого Валентина - Сценарій

Свято святого Валентина - Сценарій


CЦЕНАРІЙ
"СВЯТО СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА"
Святково прибрана зала. На сцені - слова "У чарах кохання". На великому плакаті зображено розкішне дерево, але без листя. В залі на стелі розвішені зорі та сердечка. Лунає музика. На сцену виходять ведучі.
Вед.1. Добрий вечір, дорогі друзі!
Вед.2. Вітаємо всіх закоханих!
Вед.1. Кохання вже старе, як світ,
Але хто з'явиться на світ.
Той змінить його заповіт.
Вед.2. Саме так, ми з вами маємо чудову нагоду помандрувати країною любові, поблукати вулицями великого щастя.
Вед.1. Адже сьогодні - свято любові, свято найкращого почуття, яке окрилює, дає сили і натхнення, радість і захоплення. І завдячуючи якому продовжується життя на землі.
Вед.2. Кохання - це не тільки почуття людяності й шляхетності. Воно має в собі дуже велику силу.
Вед.1. Кохання - це святе почуття, яке заслуговує на свій день, на своє свято. І ось таке свято є, є такий день. Він відзначається з особливо. Серйозністю майже по всьому світу 14 лютого.
Вед.2. А свято називається - днем святого Валентина. Чому саме Валентина запитаєте ви? Вважають, що саме цей святий опікується закоханими, допомагає їм щасливо прожити в парі, мирі і злагоді.
Вед.1. З приводу цього є багато версій. За однією з них ми дізнаємося, що в 3 ст. до н.е. римських імператор заборонив одружуватись молодим людям. Він вважав, що одруження робить мужчин поганими солдатами. Молодий єпископ Валентин порушив наказ імператора і одружував молоді пари таємно. За це його кинули до в'язниці.
Вед.2. Там Валентин закохався у сліпу дочку тюремника. Перед стратою своїй закоханій він надіслав листівку-зізнання в коханні з підписом "Від Валентина".
Вед.1. Відтоді в день Валентина закохані закоханим надсилають анонімні листи-зізнання і називаються вони "валентинками". Отже, у нас сьогодні з вами свято кохання і ми вас щиро вітаємо на святі "У чарах кохання".
Лунає ніжна мелодія
Вед.2. Кохання! Це почуття подарувало нам велику кількість пісень, балад, поем, трагедій, а також імен: Беатріче, Лаура, Тетяна Ларіна, Шагане. Ми не знали б їх ніколи, якби не чудові вірші, створені на їх честь.
Вед.1. Кохання оспівано композиторами, художниками, поетами. Воно пронизує поезії Володимира Сосюри, та Івана Франка, Пушкіна і Лермонтова, Шекспіра і Петрарки, Лесі Українки та Олександра Олеся...
Вед.2. Слова, слова... Вони в собі всі різні;
тривожні й тихі, радісні й сумні;
є терпеливі, є жорстокі й грізні,
лукаві й чесні, мудрі і смішні...
Вед.1. Страшні слова, коли вони мовчать,
коли зненацька причаїлись,
коли не знаєш, злого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Вед.2. Слово поета набуває ліричного
забарвлення, високої тональності.
Воно наче зіткане з місячного
сяйва, хмільного чар-зілля.
світанкових рос, квіткових пелюсток,
воно дихає свіжістю виповненого
життя, вічною молодістю душі.
Важко залишатися байдужим,
коли душа співає.
На сцену виходить Лукаш із сопілкою.
Назустріч із-за дерева виходить Мавка в красивому зеленому вбранні. ЇЇ волосся розпущене перевите зеленим листям.
Лукаш вражено зупиняється.
Лукаш. Ти хто?
Мавка. Я - Мавка лісова.
Лукаш (не так здивовано, як уважно придивляється до неї)
А, от ти хто! Я від старих людей
Про мавок чув не раз, але ще зроду
Не бачив сам.
М а в к а. А бачити хотів?
Лукаш
Чому ж би ні?.. Що ж, ти зовсім така,
Як дівчина... бані, хутчій як панна,
Бо й руки білі, і сама тоненька,
А чом же в тебе очі не зелені?
(Придивляється)
Та ні, тепер зелені... а були,
Як небо, сині... О! Тепер вже сиві,
Ні, здається, чорні
Чи, може, карі... ти таки дивна!
Мавка (усміхаючись). Чи гарна ж я тобі?
Лукаш (соромлячись). Хіба я знаю?
Мавка (сміючись). А хто ж те знає?
Лукаш (зовсім засоромлений). Ет, таке питаєш!..
Мавка (щиро дивуючись)
Чому ж сього не можна запитати?
Он бачиш, там питає дика рожа:
"Чи я хороша?"
А ясень їй киває в верховітті: ,
"Найкраща в світі!"
Лукаш
А я й не знав, що в них така розмова.
Я думав - дерево німе, та й годі.
Мавка. Німого в лісі в нас нема нічого.
Лукаш. Як ти говориш!
Мавка. Чи тобі так добре?
Лукаш. Дуже гарно, все-таки ти чарівна.
Мавка
Ти сам для мене світ, миліший, кращий,
Ніж той, що досі знала я, а й той
Покращав, відколи ми поєднались.
Л у к а ш. То ми вже поєднались?
Мавка
Ти не чуєш,
Як солов'ї весільним співом дзвонять?
Лукаш
Я чую... Се вони вже не щебечуть,
Не тьохкають, як завжди, а співають:
"Цілуй! цілуй! цілуй!"
(Цілує її довгим, ніжним, тремтячим поцілунком.)
Я зацілую тебе на смерть!
Мавка
Ні, я не можу вмерти...
А шкода...
Лукаш
Що ти кажеш? Я не хочу!
Навіщо я сказав?!
Мавка
Ні, се так добре -
Умерти, як летюча зірка...
Лукаш
Годі! (говорить пестячи)
Не хочу про таке! Не говори!
Не говори нічого!.. Ні, кажи!
Чудна у тебе мова,
Так добре слухати... Що ж ти мовчиш?
Розгнівалась?
Мавка
Я слухаю тебе...
Твого кохання...
(Бере в руки голову його, обертає проти світла і пильно дивиться в вічі.)
Лукаш
Питай мене, кажи, що любиш, смійся...
Мавка
У тебе голос чистий, як струмок,
А очі - непрозорі.
Лукаш
Може, місяць
Неясно світить.
Мавка. Може... (Схиляється головою йому до серця і завмирає.)
Л у к а ш. Ти зомліла?
Мавка
Цить! Хай говорить серце... Невиразно Воно говорить, як весняна нічка.
Лукаш. Чого там прислухатися? Не треба! Ти виймаєш мені душу.
Мавка
Вийму, вийму!
Візьму собі твою співочу душу,
А серденько словами зачарую...
Я цілуватиму вустонька гожі,
Щоб загорілись,
Наче ті квітоньки з дикої рожі!
Я буду вабити очі блакитні.
Хай вони грають,
Хай вони сяють,
Хай розсипають вогні самоцвітні!
(Раптом сплескує руками.)
Та чим же я принаджу любі очі? Я ж досі не заквітчана!
Лукаш
Дарма!
Ти й без квіток хороша.
Мавка
Ні, я хочу
Для тебе так заквітчатися пишно,
Як лісова царівна!
(Виходить за сцену, несе квіти.)
Лукаш
Почекай!
Я сам тебе заквітчаю. (Іде до неї.)
Мавка (смутно)
Лукаш
(Кладе кілька світляків їй на волосся.)
Дай подивлюся... Ой, яка ж хороша! (Не тямлячись від щастя пориває її в обійми.)
Я ще набрати мушу. Я вберу Тебе, мов королівну, в самоцвіти!
(Шукає світляків.)
Мавка
А я калини цвіту наламаю.
Вона не спить, бо соловейко будить.
Звучить мелодія. Мавка і Лукаш виконують танок кохання.
Вед.1. У долонях я ніжно тримаю
Серце друга, аби не зранить
Знаю я, за любов не карають,
За любов починають любить.
Вед.2. Є легенда, ніби при творінні
Серце у людей було єдиним.
Але Бог за злочини невинні
Розділив його на половину
І тепер одна одну шукають
Половину в почуттях кипучих.
Не знаходять - плачуть, проклинають,
А як знайдуть - сходять жагуче.
Вед.1. Любов...Спробуй осягти її, коли
вона, як світ, - велика і давня.
Спробуй опиши, коли люди, вкрали
Її в одне-однісіньке слово!
Вед.2. Це і пуп'янок, що вибився до сонця по молодій зеленій стебелині, і саме сонце - недосяжне в своїй високості і споконвіку клекотливе. Це й невинна іскра, що раптом спалахує дивовижною загрозою, і страшний буревій, що гасить ту пожежу і запалює нову, ще дивовиж нішу.
На сцен імпровізований балкон, обвитий зеленим листям. Звучить музика. До балкона підходить Ромео. Вгорі край вікна з'являється Джульєтта.
Ромео
В тім вікні сяйнуло світло!
Там схід, сама ж Джульетта - ясне сонце!
Зійди ж, прекрасне сонечко, і сяйвом
Блиск заздрісного місяця убий!
Він і без того зблід, він занедужав
Від прикрості, що ти, його служниця,
А все ж затьмарила його красою.
Тож не служи ревнивцеві блідому!
Вестальчин одяг, бляклий, зеленавий
Лише безумці носять. Скинь його!
Он владарка моя, моє кохання!
Дізналася б вона, як я люблю!
Вона заговорила? Ні, мовчить...
Ну що ж. Нехай. Адже говорять очі.
Я відповім... Який-бо я зухвалець.
Ні, не до мене очі ці говорять.
О, що, коли б і справді тії очі
На небі сяли,

 
 

Цікаве

Загрузка...