WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Творча спадщина Софії Русової. Періоду еміграції - Курсова робота

Творча спадщина Софії Русової. Періоду еміграції - Курсова робота

педагогічний світ у курсі того, що нового й кращого творилось по інших країнах на полі навчання івиховання", з іншого - будила "рідну педагогічну Думку до життя, руху та поступу" [45, 107]. Тобто метою її звернення до зарубіжного педагогічного досвіду була розбудова Української національної педагогіки і школи на прогресивних Педагогічних надбаннях світу.
З урахуванням найновіших положень творчого доробку зарубіжних учених складена, наприклад, "Програма із теорії виховання та навчання", підготовлена Софією Русовою у 1924-< 1925 pp. для студентів УВПІ. (Додаток 8). Програмою передбачалося вивчення положень педагогічної системи М.Монтессорі ("Виховання змислів дитини, їх значіння для інтелектуального розвитку"), методики О.Декролі, "Дальтон-плану", теорії трудової школи і громадянського виховання Г.Кершенштейнера [46, 10].
Думки зарубіжних педагогів, психологів, соціологів міжвоєнної доби, осмислені С.Русовою і пристосовані до потреб української національної школи, до особливостей ментальності української дитини, знайшли відображення у працях "Глобальна метода в народних школах Чехословаччини", "Колись і тепер", "Новий плян навчання в народніх школах в Бельгії", "О.Декролі", "Соціяльне виховання: Його значіння в громадському житті", "Стан сучасної освіти в ріжних краях світа", "Сучасні течії в новій педагогіці" та ін.
Великі можливості для збагачення Софії Русової світовим педагогічним досвідом відкривала участь у міжнародних І освітніх конгресах (з'їздах), вислідом якої стали дописи, статті ] "Два міжнародні конгреси", "До Риму на два конгреси", І "Конгрес Світового Союзу Освітніх Товариств", "Конгрес Освітніх Товариств", "Педагог-ідеаліст Адольф Феррієр".
Новим словом у русовознавстві можна вважати рукописну статтю "Единбурзький педагогічний з'їзд", підготовлену за і підсумками другого з'їзду Всесвітньої федерації педагогічних товариств у столиці Шотландії (1925 р.). У ній С.Русова повідомляє про зміст роботи шести його секцій, подає найцікавіші промови, найзмістовніші ідеї: "о відношенні національного виховання і інтернаціонального", про вивчення іноземних мов як фактора ; єднання народів, про "додаткову" освіту 18-річної молоді в Англії, систему "трудових шкіл" Г.Кершенштейнера в Німеччині тощо [47, 233-245]. Увагу вченої привернули питання, пов'язані з вивченням у середніх школах історії, географії, літератури, суспільствознавства ("гражданства"). Цілковито підтримуючи думки промовців про величезний виховний вплив національної поезії, літератури, вчена доходить висновку: "щоб знати народ, треба вчити його великих поетів" [47, 237]. Палку підтримку С.Русової, як і представників Англії, Індії, Японії, знайшов заклик делегата з "Мадьярщини" дати "кожному народу бути добрим націоналістом і разом з тим єднатися з другими народами, на яких точках він хоче". Лише на такій платформі, стверджувала педагог, зросте міжнародне єднання. Повчальною і для сьогоднішніх поколінь українців є теза, винесена діячкою із цього з'їзду: "Будемо пишатися своєю історією лише оскильки вона заслуговує нашої гордости; щиро вкажемо нашим дітям де, в чому були ми неправі і будемо з певністю чекати в майбутньому братерство усіх народів, а шлях до нього - через націоналізм..." [47, 238].
Визначені головні джерела педагогічної творчості Софії Русової періоду еміграції зумовили значною мірою і специфіку її проблематики. Поглиблене вивчення педагогічних праць дає змогу стверджувати, що вони відтворюють широкий спектр освітньо-виховних проблем: від ролі освіти й виховання у долі народів, які стали на шлях незалежності або виборювали її, - до окреслення науково-методичних основ, шляхів і засобів розбудови національного шкільництва, принципів, методів, форм і засобів навчання та виховання дітей дошкільного й шкільного віку, молоді, дорослого населення.
Треба зауважити, що чимало з цих проблем достатньо повно розглянуті педагогом у працях, створених на рідній землі, зокрема в десятках публікацій, які з'явилися на сторінках українських педагогічних журналів "Світло" в 1910-1914 pp. та "Вільна українська школа" в 1917-1919 pp., а також у фундаментальному курсі лекцій "Дошкільне виховання".
До найбільш досліджених у доеміграційний період, безперечно, слід віднести питання дошкільного виховання, яке було "одною з основних ідей її національного світогляду" [48, 82]. Порівняльний аналіз творів дошкільної тематики доеміграційної та еміграційної доби дає змогу констатувати, що у 1920-х-1930-х pp. Софія Русова завершила створення цілісної теорії Дошкільного виховання, яка базувалася на теоретичних положеннях і практичному досвіді суспільного дошкілля держав Заходу і водночас була пристосована до потреб національного виховання маленьких українців. У працях "Колись і тепер", "Нові методи дошкільного виховання", "Роля жінки в дошкільному вихованні", "Теорія і практика дошкільного виховання" вона вичерпно відповіла на питання, яким ""повинен бути дитячий садок на Україні, якими методами йога" провадити...", якими мають бути його програма та "розподіл праці"; сформулювала вимоги до вихователів дошкільних закладів [49, 7]. За висновками дослідників творів С.Русової дошкільної тематики, вони є класичним золотим фондом дошкільної галузі вітчизняної педагогічної думки [50, 2].
Активно продовжуючи працювати над проблемами дошкільного виховання, Софія Русова в останні десятиліття життя поступово зосереджується на загальнолюдських і національних аспектах виховання взагалі, що можна вважати однією із найсуттєвіших змістових особливостей педагогічного доробку вченої того періоду. При цьому її найбільше цікавили суспільні аспекти виховання та його найновіші напрями. За переконанням педагога, виховання як найважливіша суспільна функція здатне "переробити в певних межах" вдачу народу, стати одним із чинників його національного самовизначення [49, 7]. Для цього воно повинне охоплювати не тільки дітей дошкільного та шкільного віку, але й усю молодь, все доросле населення, здійснюватися всіма соціальними інституціями. Ця думка є пріоритетною в багатьох педагогічних творах С.Русової 1920-х-1930-х pp.
Як і в працях довоєнного періоду ("Ідейні підвалини школи", "Нова школа", "Проект новой свободной школы для Украины") та часів УНР ("Націоналізація школи"), у творах міжвоєнної доби знайшли своє відображення загальні засади розбудови майбутньої української національної школи. Публікації 20-х-30-х pp. доповнюють, розширюють і конкретизують їх, особливо в частині місця і ролі школи у незалежній Україні, мети й завдань навчально-виховної діяльності відповідно до нових умов життєдіяльності українського суспільства.
Подібно до освітніх діячів і педагогів - її сучасників (М.Га-лущинський, А.Животко, С.Сірополко), Софія Русова чимало уваги приділяла проблемам позашкільної освіти. Проте раніше, особливо в час праці у Генеральному секретаріаті УНР, вона
Loading...

 
 

Цікаве