WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Використання фольклору у морально-естетичному вихованні школярів - Курсова робота

Використання фольклору у морально-естетичному вихованні школярів - Курсова робота

оповідань, казок, віршів найбільше відповідних зразків цього жанру усної народної творчості.
Другий шлях - творчий. Він передбачає моделювання ситуацій можливого використання прислів'їв, створення сюжетних малюнків. Цікавим і ефективним буде написання коротеньких творів за заданою темою-прислів'ям. Наприклад,
Шабля ранить тіло, а слово - душу.
Сказав якось хлопчик матері образливе слово. Заплакала мати. "Пробач", - сказав син. Вона ж відповіла: "Рана від колючки загоїться, й сліду не залишиться. Рана від слова також заживе, проте слід глибокий зостанеться".
Дружили два хлопчики. Одного разу вони засперечалися і один другого обізвав. Той і образився. Дружбу такою, якою вона була раніше, не повернеш. Якщо вдарити шаблею, вона поранить тіло. Але рана заживе, і ти забудеш. Якщо ж сказати образливе слово, воно поранить душу і ніколи не забудеться.
З цією ж метою можна використати наступні іносказання:
яка пташка, така й пісня;
дружній череді вовк нестрашний;
добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш;
з великої хмари малий дощ буває;
верба товста, а в середині пуста.
Не варто забувати, що кожне прислів'я потребує глибокого аналізу. Три наступні запитання виявляють як ідею, так і словесний візерунок, з якого зіткане прислів'я:
1) Як ти розумієш прислів'я?
2) Що тобі в прислів'ї найбільше сподобалось?
3) В чому його сила?
Покажемо це на прикладі прислів'я "Камінь росте без коріння".
Це прислів'я могло виникнути у будь-який час, але його переносне значення з'явилось тоді, коли хтось порівняв долю людини, що постійно перебуває далеко від Батьківщини і сумує за нею, з каменем, що так само може потрапити далеко від скелі. Можливе й інше пояснення, що жорстока і черства людина не має коренів, так, як і камінь.
Прислів'я мені подобається простотою мови, завдяки чому можна легко зрозуміти зміст. А його сила в близькості до народу, вона вчить людей не перетворюватись на камінь і не забувати свої корені.
За такого аналізу школярі сприймуть глибину прислів'я, зрозуміють зроблені узагальнення, побачать і відчують, якими засобами досягається художня досконалість.
На цьому етапі доцільним також буде вид роботи з трьома прислів'ями - з переносним значенням, переносним і прямим, прямим - до теми "Праця":
Всього не переробиш, а прагнути треба.
На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.
Бджілка мала, а й та працює.
До теми "Знання":
Грамоти вчиться - завжди пригодиться.
Пташка красна пір'ям, а людина знанням.
Корінь навчання гіркий, та плід його солодкий.
Така добірка сприятиме розумінню дітьми останньої групи прислів'їв, допоможе з'ясувати її особливості, виявити глибинне значення та метафоричність.
Робота над прислів'ями може бути продовжена і в позаурочний час Це ігри "Хто більше знає прислів'їв?" на конкретну задану вчителем тему, бесіди, конкурси на кращий малюнок за прислів'ям, на кращий сюжет, створення класної "Скарбнички народної мудрості" і так далі.
Підбиваючи підсумок, хочеться навести слова В.Сухомлинського: "Найважливішим засобом впливу на дитину, облагороджуванням її почуттів, думок, переживань, є краса і велич, сила і виразність рідного слова Роль цього засобу в початковій школі, де кожна зустріч з новим явищем навколишнього світу пробуджує в серцях дітей почуття захоплення, неможливо переоцінити". [Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям - Вибр. твори: У 5 Т. - К: Рад. шк., 1977. - Т.З. - C.202]
РОЗДІЛ ІІІ
Можливості використання фольклору як могутнього засобу морально-естетичного виховання з точки зору педагогічного та наукового досвіду
3.1. Історична роль фольклору у морально-естетичному вихованні школярів.
Чому сьогодні так часто з являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чогось подібного колись не чули. В Україні не лише до батька, матері, діда й баби, а навіть подружжя, сусіди між собою зверталися на "Ви". Любов і повагу до батьків, старших, як і працьовитість, гідність, релігійність, у наших родинах виховували змалку.
Слово батьків або старших у родині було законом для молодших. Вони вже змалку мали свої обов'язки, вчилися різної роботи, посильно працювали. Дівчатка переймали науку від матері, баби - вчилися прясти, вишивати, ткати, розписувати писанки, шити одяг, давати лад у хаті. Хлопчики вчилися чоловічого ремесла від батька чи діда. Наприклад, колись було за правило, що дівчинка 7-10 років могла вже вишити собі сорочку. Талановитий майстер, який виготовив багато музичних інструментів (зокрема, бандур), нині вже покійний Олександр Корнієвський розповідав, що він навчився працювати з деревом від батька і у семирічному віці сам зробив маленьку скрипку.
Відома ткаля і співачка з Рівненського Полісся Уляна Кот ткати навчилася від матері і від неї ж перейняла кількасот пісень.
Старійшина народного малярства Марія Приймаченко розповідала, що в семирічному віці намалювала у своїй хаті на стіні над лавою сільських музикантів сірою глиною. Односельці просили потім: "Маріє, намалюй і нам!"
Дітей брали з собою на сінокіс, на жнива, по гриби, ягоди, на ярмарок, у гості.
Діти у сім'ї завжди були зайняті. Старші бавили менших братиків і сестричок, змалку пасли худобу (останнє заняття Остап Вишня дотепно називає "університетами"). О.Довженко у "Зачарованій Десні" поетично і тепло описує спогади про гуртовий сінокіс.
Старші розповідали меншим багато казок, легенд про історичні події. Так, розповіді діда Івана про Коліївщину, про гайдамаків, відвідування з дідом Холодного Яру, де гайдамаки освячували ножі, дали Тарасові Шевченку тему "Гайдамаків" та інших історичних творів.
Не одному Чіпці (Панас Мирний. "Хіба ревуть воли, як ясла повні?") бабусині казки піднімали в дитячій голові хвилю за хвилею, будили думку за думкою. У багатьох родинах дітям читали твори Т.Шевченка, М.Гоголя, Панаса Мирного, І.Нечуя-Левицького та інших авторів.
Дітей любили, але завжди ставилися до них вимогливо, дозволяли далеко не все, за провини часом карали. Існували певні правила поведінки для дітей. Малим не завжди дозволяли слухати розмови дорослих, а тим паче втручатися в них.
Діти були свідками всіх подій родинного і громадського життя, усіх свят і обрядів, а то й їх учасниками.
Дитяче дозвілля породило свої жанри фольклору - лічилки, скоромовки, дражнилки, ігри тощо.
На початку XX ст. діти були ближчими до природи. Вони знали трави і квіти, знали, як сходить сонце, як коле стерня босі ноги і холодить роса, як співає соловей і кує зозуля. Змалку вчилися працювати на землі, а вона годувала і вдягала їх.
Названий син Миколи Аркаса, автора "Історії України-Руси", Микола Аркас-молодший, живучи в Америці, згадував своє

 
 

Цікаве

Загрузка...